Життя — дивна й непередбачувана штука. Часом радує, часом засмучує, комусь дає дах і «повний пансіон», а комусь не дозволяє стати власником бодай окрайця хліба. І для людей, і для тварин найнесподіваніше та найнеприємніше — позбутися всіх благ в одну мить.
Навіть у такий складний і незрозумілий час кризи багато хто, навчившись цінувати те, що є, все ж таки мріє про більше і краще. Кіт Ватсон не був мрійником: він радів кожній затишній і ситій днині, радів спілкуванню з улюбленими господарями, з вдячністю муркотів їм пісень і тулився до ніг. Увечері, згорнувшись клубочком, він млосно позіхав і насолоджувався життям. Він вважав, що у нього все добре і що нічого не зміниться. Проте господарі вирішили, що, переїжджаючи з однієї винайманої квартири на другу, забрати з собою кота вони аж ніяк не можуть: там кращі меблі й кращий ремонт, і вони не хочуть скандалів через можливе дряпання котом шикарних нових крісел. Господарі подумали й ухвалили зовсім просте рішення — вивезти кота в село, вважаючи, що хтось кота підбере, і вирішивши, що на сільських вулицях йому нічого не загрожує.
Як же помилилися ті господарі... Величезний чорний кіт, збитий машиною, дивом не був роздавлений. І хоча він і провалявся на дорозі півдня, але таки зміг відповзи до узбіччя. Якийсь котячий бог, певно, зглянувся над квартирним і майже вбитим котом, коли за кілька діб на сільській трасі його побачили й підібрали.
Те, що ми привезли до клініки, мабуть, котом назвати було важко: збезводнений, поранений, обгризений мушиними личинками, з відірваним язиком і потухлим поглядом — лікарі казали, що шансів немає. Але Ватсон не став би Ватсоном, якби здався. Лікарі не давали йому шансів ні на одне з дев’яти котячих життів, та кіт використав навіть ті шанси, яких йому не давали. Мало того, що Ватсон здивував усіх своєю волею до життя й доволі швидким одужанням, він збентежив лікарів, перетворившись із грудочки брудної вовни на шикарного і величезного котяру.
Ватсон не може похизуватися породою. Напевно, його можна було б назвати звичайним, якби не його незвичайне перетворення й чудовий характер. Незвичайно-звичайний чорний котяра Ватсон, радше молодий, аніж старий, радше дуже ласкавий, аніж незалежний, радше чудовий, аніж простуватий, звертається до всіх, хто поки що не має такого прекрасного кота: «Не минайте мене! Інколи ви можете отримати друга там, де ви на це й не очікували»... Можливо, саме у Ватсоні ви знайдете товариша, вдячність, розуміння та безмежну любов звичайно-незвичайного кота, адже кращі друзі цінуються все ж таки не породою.
Якщо ви потребуєте друга, якщо готові дати прихисток цьому чудовому коту, телефонуйте, будь ласка: 8-067-446-19-73.
«ГНОМ» — міське незалежне об’єднання міні-притулків (www.helpdog.kiev.ua) — висловлює величезну вдячність редакції газети «День» за можливість допомогти тваринам, котрі потрапили в біду, і змінити їхнє життя на краще.