Літературний фестиваль у Яремчі
У рамках святкування Дня міста в Яремчі (Івано-Франківська область) проходить фестиваль «Потяг до Яремчі», на якому головними дійовими особами стали майстри української сучасної літератури. Читання проходять у Будинку культури. Серед гостей: Андрій Любка, Софія Андрухович, Юрій Іздрик, Мирослав Боднар, Таня Малярчук, Тарас Жеребецький, Світлана Поваляєва, Грицько Семенчук, Василь Карпюк, Лесь Белей, Тарас Прохасько, Олександр Бойченко. Фестивальну програму підхопили гуцульські майстер-класи народної творчості та body-art. Виступав богатир Василь Вірастюк з командою силачів. Гості побачили традиційне українське весілля і брали уроки гуцульського танцю. У концерті виступали: «Цвіт кульбаби», ВІА Apriori (Білорусь), «Очеретяній кіт», «Дримбададзига», «АНТИТІЛА», MamaSweed (Німеччина), Таїсія Повалій, Василь Зінкевіч, «Мандри», Magik BONEYM (Польща), H2O та інші.
Крюгер повертається
Кінокомпанія Warner Bros випустила перший кадр з римейку фільму «Кошмар на вулиці В’язів», що представляє головного героя стрічки — Фредді Крюгера. Його роль грає актор Джекі Ерл Хейлі, відомий глядачам за фільмом «Охоронці», в якому він ховався під маскою Роршаха, повідомляє lenta.ru. Творці картини обіцяли залишити без зміни основні атрибути Фредді — смугастий светр, капелюх і рукавичку з кігтями. Але у вдачі грози підліткових снів стануться зміни. Новий Крюгер не сипатиме похмурими жартами, якими славився оригінальний лиходій у виконанні Роберта Інглунда. Нагадаємо, що дія стрічки почнеться в середині 90-х років минулого століття, ще до того, як Фредді звинуватили в жахливих злочинах і спалили живцем. Зйомки фільму, режисером якого призначено кліпмейкера Семюеля Бейера, розпочалися в квітні 2009 року в Чикаго. Передбачається, що фільм стане трилогією. Першу серія випустять у прокат 16 квітня 2010 року. Нагадаємо, що оригінальна стрічка Веса Крейвена вийшла 1984 року і стала класикою жанру. У цьому фільмі Крюгер був представлений психопатом, який здійснив за життя серію вбивств дітей. Надалі було знято кілька менш успішних продовжень і відгалужень.
Століття в музиці
Японська співачка Айко Кано, якій цього року виповнилося 102 роки, провела концерт у місті Осака, акомпануючи собі на сторічному піаніно, повідомила газета «Санкей сімбун». Під час концерту, який сама співачка назвала «виступом двох, що прожили століття в музиці», вона виконала твори свого вчителя, відомого японського композитора та популяризатора європейської музики в Японії Косаку Ямада. «Оскільки це інструмент мого покоління, його звучання дуже добре підходить під мій голос», — зі сміхом сказала співачка після концерту. Сторічний інструмент придбав осакський дитячий садок, де відбувся концерт, 1967 року. За час своєї тривалої служби піаніно давно вже стало цінним антикваріатом. Айко Кано — одна з небагатьох учениць композитора й диригента Косаку Ямада, котрий здобув широке визнання не лише в себе на батьківщині, а й за кордоном: його твори виконувалися в Карнегі-холі, він також диригував оркестром Берлінської філармонії й Ленінградським філармонійним оркестром.
«До сонця»
Так назвали свою виставку в Будинку актора три молоді київські художниці — Евеліна Бекетова, Інна Пантелеймонова та Анастасія Сахалтуєва. Простір картин Евеліни Бекетової легко впізнати — це Київ: місто, побачене очима закоханої в нього людини, художниці-казкарки, яка не втрачає почуття гумору («Так Київ бачать птахи»). Це завжди повний святкової суєти світ яскраво-синього (або обсипаного зернятками зірок) неба і вічно квітучих каштанів, старовинних церков і старовинних будинків, ліпнина яких раптом оживає і бере діяльну участь у подіях, персонажів з усіх віків, улюблених витребеньок і неодмінних котів («Вікно», «Дороги», «Суєта на Подолі», «Кішка в очікуванні любові»). Роботи Інни Пантелеймонової також географічно пізнавані. Її картини — про Україну: від Карпат («Зустріч») до «Сяючого Гурзуфа», міський («Віконце з квіткою», «Запашні квіти»), сільський («Щаслива подорож», «Копнушки») і казковий мотиви («Радість», «Жирафеня»). І кожна з розказаних художницею історій — лірична, зворушлива, трохи забавна, незмінно затягнута золотистим серпанком спокою та мрії — світлом, що наповнює весь світ. А ось живопис Анастасії Сахалтуєвої — це (за назвою однієї з картин) простір «Мрії та думки», і казковість тут особлива — вишукана, майже рафінована і разом із тим побудована на символах, асоціаціях, а іноді й просто на натяках, дуже точних і в той же час багатозначних («Те, що стрімко проходить», «Гра»). Героїні художниці завжди загадують загадки («Олександра ітакороль», «Мить», «Східна жінка з квіткою», «Маско, я тебе знаю»), навіть якщо це просто «костюмовані портрети», вони — чарівниці, мешканки зачарованих садів і замків-лабіринтів, вихід з яких знаходять дорогою ціною і не без жалю. Оксана ЛАМОНОВА, фото автора.
