Міф перший:
У економіці криза, а банки отримують величезні прибутки
Твердження про те, що банківська діяльність є надприбутковою, не відповідає дійсності. Банки, особливо орієнтовані на обслуговування фізичних осіб, змушені утримувати велику кількість структурних підрозділів та нести значні витрати на їхню оренду, охорону та оплату праці співробітників. За даними Національного банку за 2008 рік, банки отримали операційних доходів приблизно на 70 мільярдів гривень, а витрати становили 62,7 мільярда. Тож кінцевий прибуток склав лише 7,3 мільярда гривень. Віддача на капітал по всіх банкам склала близько 12%.
Небагато можна знайти видів бізнесу в Україні, де власник погодився б працювати з рентабельністю 10—12% від обороту чи авансованого капіталу. У торгівлі, та й у виробничій сфері, з такого власника б посміялись.
Більшість банків в Україні є приватними, а їхні акціонери (досить часто ті самі фізичні особи) очікують дивідендів за результатами роботи. Якщо банки не будуть приносити своїм власникам хоча б 10—15% прибутку, то який сенс взагалі вести такий бізнес?
Як бачимо, теза про надприбутковість банківського бізнесу не відповідає дійсності. При цьому слід згадати, що банки дають роботу тисячам працівників, більшість із яких є звичайними спеціалістами, які спілкуються з клієнтами в філіях та відділеннях і допомагають скористатися послугами банку. Таким чином, банки виконують і значну соціальну функцію, підтримуючи десятки тисяч українських родин як працедавці.
Міф другий:
Банки погані — не віддають достроково депозити
Банки не тримають гроші вкладників у сейфах у вигляді готівки, вони надають їх як кредити іншим громадянам або юридичним особам. При цьому відсотки, що сплачує позичальник, є головним джерелом виплати відсотків за вкладами.
Закінчення на стор. «Е К О Н О М I К А»
