Вперше в рамках офіційного міжнародного турніру між собою загріли дві українські команди. Це стало можливим завдяки одночасному проходу одразу трьох українських клубів до стадії турніру, на якій вже не застосовується «розсіювання» команд за національною ознакою. Окрім задоволення від такого досягнення наших футбольних команд, поєдинок між «Динамо» і «Металістом» став наочною ілюстрацією того, як можуть проходити ігри між українськими командами. Найголовніше, що відрізняло цей матч від подібних у рамках внутрішнього календаря, — це величезна увага до нього з боку глядачів і преси. Аби гра між цими командами зібрала нарешті у Києві повні трибуни, їм довелося зіграти між собою у європейському турнірі. Раніше на іграх цих команд у столиці аншлагу жодного разу не було. Те ж саме стосується і ЗМІ. Телевізійну трансляцію матчу здійснював провідний телевізійний канал, а кількість акредитованих журналістів дорівнювала максимально можливій.
На таку увагу команди не могли відповісти поганою грою. І «Динамо», і «Металіст» показали чи не найкращий варіант футболу у своєму виконанні. Об’єктивно більше підстав розраховувати на успіх було у киян. На користь господарів поля свідчила і статистика ігор між командами, і рівень зібраних у клубах виконавців, і гра між цими ж командами тиждень тому у рамках чемпіонату України на полі «Металіста», де було зафіксовано впевнену перемогу «Динамо».
Будь-які тактичні новації, які могли б здивувати суперника, цього разу були неможливими — обидві команди занадто добре знають одна одну. Тож усе залежало від того, як футболісти виконають настанови тренерів, як вони зможуть реалізувати свої можливості на полі. З різних причин команди не змогли використати усіх своїх кращих футболістів. У «Динамо» через дискваліфікацію гру з «Металістом» пропускали Несмачний та Каддурі, а в «Металіста» з невідомих причин не було у складі Рикуна. Через це роль розігруючого у харків’ян взяли на себе Коєльо, Едмар та Асеведо, а в киян на місці лівого захисника вперше зіграв півзахисник Єрьоменко.
З перших хвилин гри гості віддали ініціативу господарям, які за підсумками матчу перевершили опонентів по всіх ігрових показниках. Динамівці більше володіли м’ячем, частіше били по воротах, виконували штрафні та кутові удари. Залишалося небагато — реалізувати цю перевагу, втіливши її в забиті м’ячі. Із цим у киян довгий час були проблеми, оскільки захисники «Металіста» уважно діяли поблизу воріт, півзахист гостей блокував швидкий розвиток атак, а коли справа таки доходила до ударів, надійно грав голкіпер харків’ян Горяїнов. Єдина його помилка і вирішила врешті підсумок гри: воротар «Металіста» помилився під час подачі кутового, і м’яч від голови киянина Вукоєвича опинився у воротах — 1:0.
Стратегія двох поєдинків (другий матч команди зіграють 19 березня у Харкові) зумовила подальший хід подій. Ведучи у рахунку, динамівці почали більше дбати про захист, не дуже наполягаючи на атакуючих діях. З тієї ж самої причини бажання «Металіста» зрівняти рахунок не було аж занадто великим, бо це теоретично можна зробити у матчі-відповіді. Отже, забитих м’ячів більше не було, що влаштувало обидві сторони, які тепер готуватимуться до ще одного «міжнародного» матчу між собою, тепер уже в Харкові.
Немає сумніву, що і за тиждень ми побачимо на грі двох українських команд переповнені трибуни стадіону. Також очевидно, що гра пройде у напруженій і цікавій боротьбі. Одне непокоїть — чому в такій самій атмосфері великого футбольного свята не можуть проходити решта матчів між українськими командами? Невже для повторення побаченого доведеться чекати ще один рік, коли жереб знову зведе дві вітчизняні команди у європейському клубному турнірі?
Одночасно із київським поєдинком пройшов ще один матч кубку УЄФА між московським ЦСКА та донецьким «Шахтарем», який мав уже справжній міжнародний статус. На жаль, українська команда зазнала поразки.
Кубок УЄФА. 1/8 фіналу.
Перші матчі:
«Динамо» (Київ) — «Металіст» (Харків) — 1:0,
ЦСКА (Москва) — «Шахтар» (Донецьк) — 1:0
