Нинішні українсько-російські відносини інакше, як конфронтаційними, назвати не можна. Днями виявилося, що боротьба йде ще й на рівні судових рішень: «Визнати такою, що не відповідає дійсності, паплюжить честь і гідність депутата Державної думи Російської Федерації, директора Інституту країн СНД Костянтина Затуліна, заяву в.о. голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка про те, що представники СБУ двічі доводили в українському суді факти здійснення К.Затуліним протиправних дій на території України». Саме таким було рішення Тверського районного суду Москви. Крім цього, суд зобов’язав газету «Известия» і пана Наливайченка дати спростування цих відомостей і постановив стягнути з Наливайченка 300 тис. рублів (близько 60 тис. грн).
Нагадаємо, що інтерв’ю в.о. голови СБ України було опубліковано в російський газеті «Известия» 22 жовтня 2008 року, де Наливайченко зазначив, що СБУ ухвалює не облікові, а одиничні рішення, «забороняючи іноземцям, і не тільки росіянам, в’їзд в Україну... Ми доводимо свою правоту в судах, ми показуємо, які закони порушила ця людина на нашій території». За словами голови СБУ, «пан Затулін порушив Закон «Про правовий статус іноземця». У ньому прописано норму поваги до законодавства, мови й народу. Ми двічі доводили в суді, що Затулін дійсно здійснював протиправні дії». Наливайченко підкреслив, що саме на основі судових рішень й було заборонено в’їзд в Україну депутатові Держдуми РФ Костянтину Затуліну.
Відповідь на рішення московського суду з боку Служби безпеки України не забарилася. Начальник прес-служби СБУ Марина Остапенко, в той же день, коментуючи рішення Тверського суду, заявила, що у Службі безпеки України наполягають на правомірності дій в.о. глави СБУ Валентина Наливайченка, який, забороняючи депутату Держдуми Росії в’їжджати на територію України, діяв відповідно до українських законів. «Законність дій СБУ тричі підтверджували українські судові інстанції», — підкреслила Остапенко. Також вона зазначила, що особливо в питаннях територіальної цілісності країни спецслужба й надалі діятиме й реагуватиме винятково в рамках українського законодавства.
Зі слів Затуліна стає ясно, що він абсолютно задоволений рішенням московського суду, при цьому, як зазначив він пізніше, головною метою його позову було змусити Наливайченка виправдовуватися. Тобто в черговий раз стає зрозумілим — Затулін виступив у ролі «рупора» і «подразника» в україно-російських стосунках. Адже, крім усього, він заявив, що при можливому отриманні грошового відшкодування від в.о. голови СБУ гроші будуть направлені на розвиток російських шкіл в Україні. Звичайно, можна було не реагувати на черговий «вибрик» Затуліна, але, незважаючи на багато публікацій в українських ЗМІ, з цього приводу мало хто дав правову оцінку рішенню Тверського суду.
Олег БЕРЕЗЮК, голова Українського юридичного товариства:
— Слід підкреслити — в Москві Тверський районний суд прийняв рішення за позовом депутата Держдуми РФ Костянтина Затуліна до в.о. голови СБУ Валентина Наливайченка. Тобто мова йде не просто про рядових громадян, а про двох посадових осіб різних країн. З юридичної точки зору це є публічно-правові відносини, а не приватно-правові, як дехто зараз коментує. В публічному праві є таке поняття, як «судовий імунітет», який поширюються як на дипломатичні установи держави, так і на посадових осіб державної влади і на членів їхніх сімей. Крім цього, рішення іноземних судів мають бути визнані українським судом, а дане рішення в Україні визнано не буде, адже пан Наливайченко — це публічна особа, на яку розповсюджується судовий імунітет. Тому приймати подібне рішення Тверський районний суд не мав права. Це рішення не підпадає під юриспруденцію і є звичайною політичною провокацією проти України. Мені навіть прикро за подібне рішення російського суду.
Говорячи про попередні рішення українських судів стосовно персони нон грата Затуліна, то тут судовий імунітет не розповсюджується. Україна в даному випадку не хоче бачити Затуліна на своїй території, тому що це може зашкодити її національним інтересам і безпеці. Тобто мова не йде про цивільно-правові відносини або кримінально-правові, тому позов пана Затуліна взагалі не повинен був розглядатися в московському суді.
