Після чергової провальної спроби опозиціонерів-регіоналів відправити у відставку уряд, на соратників Януковича з усіх сторін обрушився шквал критики: мовляв, погано підготувалися до спецопрерації з відсторонення Юлії Тимошенко від прем’єрського керма — потрібно було ретельніше збирати голоси «за» в сесійній залі.
Але, за великим рахунком, на те вона й опозиція, щоб критикувати владу, щоб указувати суспільству слабкі сторони тих, хто керує країною, щоб отримати шанс самим повернутися до керування державою, щоб, нарешті, пропонувати альтернативу.
Щодо останнього, як показали четвергові події у Верховній Раді, в регіоналів великі проблеми, а ось із критикою — все гаразд. Регіонали, починаючи від рядових депутатів — Герман, Льовочкіна, Бойко та інших, закінчуючи «важкою артилерією» в особі тандема Янукович — Азаров, наступали на прем’єрські позиції з усіх фронтів. І бюджет потрапив під опозиційний вогонь критики, і газові контракти, і курс гривні, і ВВП, і інфляція, і приватизація.
До речі, окремо варто відзначити, що екс-прем’єр продемонстрував непоганий результат в імпровізованому ораторстві. Віктор Янукович демонстративно закрив «домашні заготівки» спічрайтерів і без традиційних суфлерів та шпаргалок сипав із парламентської трибуни направо й наліво. Загалом регіонали, варто віддати їм належне, затіявши гру з відставкою Кабміну, знаючи напевно, що голосів «за» не вистачає, не стали давати задній хід, не стали блокувати трибуну, пішли до кінця і визнали своє фіаско. Ситуативно визнали, а ось на перспективу, замість винесення уроків зі своїх постійних програшів, вони будують нові — набагато грандіозніші плани. Про те, що сидіти склавши руки, Янукович та 176 його парламентських соратників не збираються, заявив сам Віктор Федорович, зауваживши, що потрібно змінювати і Президента, і уряд, і парламент.
Перезавантаження всієї системи влади — ідея, звичайно, хороша, однак чи доречна вона в умовах кризи — велике питання. Крім того, Янукович, говорячи про необхідність переобрати всіх і вся, не дав відповіді на головне запитання: «Що далі?». Якби лідер ПР закликав, наприклад, Тимошенко та Ющенка відмовитися від участі в новому виборчому «святі життя» — можна було б, напевно, ризикнути й надати шанс новим силам. Але чи варто затівати нову, та й ще таку масштабну — парламентсько-президентську виборчу гру зі старими гравцями і з такими самими, що залишають бажати кращого, виборчими правилами? Для початку варто навчитися, нарешті, поважати, хоча й незавершені, але чинні законодавчі правила, норми, процедури. З цим, на жаль, в Україні дефіцит.
Останній приклад — бажання регіоналів після невдалої спроби відправити в історію Кабінет Міністрів відмовитися від депутатських мандатів і спровокувати тим самим дострокові вибори до Верховної Ради. Партійний з’їзд, на якому «синьо-білим» запропонують здійснити депутатське харакірі, відбудеться, як заявив регіонал Василь Горбаль, уже до кінця поточного місяця.
Бажання й готовність представників Партії регіонів відмовитися від 150-ти мандатів абсолютно не стикується з їхньою ключовою тезою — стабілізація. У зв’язку з цим виникає логічне запитання: а чи не була тема про соціально-економічне становище справ в Україні, що наробила багато шуму в парламенті й поза його межами, для Партії регіонів лише зручним фоном у банальній боротьбі за владу?
