Останні події на Північному Кавказі, схоже, вплинули на вибір Фінляндією майбутньої стратегії відносин з НАТО і США. Про це свідчить нещодавно опублікована доповідь з питань національної безпеки, що відображає єдину позицію президента й уряду Фінляндії. Зокрема, в доповіді як ніколи чітко прописані можливості вступу до НАТО, а також зазначається, що США є найважливішим гарантом стабільності в Європі й у регіоні Балтійського моря. Крім того, в доповіді однозначно говориться про те, що Фінляндія відстежує ситуацію в Росії, оскільки ця держава є надзвичайно важливою для безпеки Фінляндії.
Як зазначається в реакційній статті естонської газети Postimees, війна в Грузії прояснила північним сусідам стан справ. «Абсолютно очевидно, що фіни, які десятиріччями цуралися Північноатлантичного альянсу через страх розсердити Москву, дійшли однозначного висновку, що краще стати на бік Заходу. Про однозначність позиції фінів говорить і той факт, що нинішній рапорт безпеки укладено без жодних дипломатичних прийомів з дивовижною для наших північних сусідів прямолінійністю. Хоча тенденції свідчать про зростання впливу інших центрів сили, на думку тих, хто формує оборонну політику Фінляндії, у міжнародних відносинах США продовжують грати першу скрипку. Фінляндія хоче збільшити як двостороннє, так і здійснюване в рамках ЄС військове й інше співробітництво з США. З одного боку, можна було б сказати, що Естонія могла б зауважити фінам, які взяли курс на співробітництво з США— НАТО, що ми завжди йшли в цьому напрямі», — пише естонське видання.
У доповіді зазначається, що для Росії кордон з Північною Європою є найспокійнішим, але при цьому не виключається військова агресія проти Фінляндії зі східної сторони.
У всьому світі всі розуміють, що Росія прагне відновити свій статус великої держави й заради досягнення своїх цілей пустила в хід військову силу проти Грузії. Одним із головних чинників відновлення статусу є величезні запаси викопних енергоносіїв. Росія постаралася модернізувати свою армію й оновила озброєння. Військові бази розташовані в безпосередній близькості від Фінляндії на території від Кольського півострова до Санкт-Петербурга, крім того, як і раніше, ядерна зброя Росії знаходиться недалеко від Фінляндії. Балтійське море східний сусід розглядає як найважливіший транзитний коридор.
Росія вбачає небезпеку в зростаючій економічній, політичній і військовій присутності західних країн у тих країнах, які Москва звикла вважати своєю сферою впливу. У доповіді зазначається, що в північних країнах і країнах Балтії скорочується кількість військовослужбовців.
Віддаючи належне Фінляндії, ця країна не закриває на зростаючу небезпеку ані очі, ані гаманець. Нова оборонна доктрина, по суті, передбачає інтеграцію до НАТО, хоч у ній і зазначається, що ймовірне приєднання до Альянсу можливе за наявності політичного консенсусу й з урахуванням громадської думки.
КОМЕНТАР
Аркадій МОШЕС, експерт Фінського інституту міжнародних відносин:
— Я вважаю, що наразі поспішати з висновками було б передчасно й невиправдано. Опублікована доповідь напряму жодним чином не робить Фінляндію ближче до вступу в НАТО. У будь-якому разі, доти, доки в цій країні не поміняється президент — а до цього ще три роки — вважаю, жодних переміщень не буде. Все залежатиме від того, кого оберуть. Хоча, швидше за все, можна припустити, що буде обрано людину з великими симпатіями щодо членства в НАТО. Але доти точно нічого не станеться. А що буде потім, я не знаю. Кількість прибічників членства Фінляндії в НАТО трохи зростає, але дуже повільно.
Представники Національної коаліційної партії в нинішньому коаліційному уряді є прихильниками членства країни в НАТО. Але загалом програма правлячої коаліції не передбачає членства в Альянсі. І тому поважні представники вищезгаданої консервативної партії змушені дотримуватися коаліційної дисципліни.
Національна дискусія з приводу вступу до НАТО тривала у Фінляндії більше десяти років, і всі позиції різними прибічниками та противниками були неодноразово висловлені. Але я не сказав би, що партії ведуть роз’яснювальну роботу щодо необхідності вступу країни до НАТО. На сьогоднішній момент це програшна справа. Коли, умовно кажучи, чверть населення — за, а більше половини — проти, це політично не дуже виграшно.
Втім, наразі національна дискусія щодо членства в НАТО ведеться значно тихіше, ніж три-чотири роки тому.
Безвідносно доповіді, відразу після грузинської війни обидві позиції дійшли висновку, що вони отримали достатні аргументи. Певні побоювання після цієї війни з’явилися, але їх не потрібно перебільшувати. Одна школа сказала: якби Грузія була членом НАТО, то, напевно, цього б не сталося. Тому треба бути членом Альянсу. Інша школа тим часом говорить: бачте — вони намагалися зближуватися з НАТО, але Альянс їм не допоміг. Тобто треба мати незалежну оборону. Тому обидва погляди знайшли додаткове підтвердження того, що трапилося.
Наскільки я розумію, доповідь зберегла базову лінію, яка була раніше — Фінляндія зберігає за собою можливості вступу до НАТО. І в цьому, по суті, нічого нового немає.
Якщо це питання постане, то, вважаю, його можна вирішити без референдуму. Однак це залежить від конкретного розкладу політичних сил і ситуації в країні. Для цього знадобиться консенсус уряду й президента. Якщо президент і його партія будуть проти вступу до НАТО, то в практичних термінах це питання буде важко вирішити одному уряду, що має більшість місць у парламенті. Це можливо, коли уряд і президент виступають за членство в НАТО.
Із опублікованої доповіді випливає, що військові витрати й військові приготування Фінляндії будуть посилюватися.
