Здається, що деякі чільні політики в Україні не вміють учитися на чужих помилках. І більше того, не розуміють чи не хочуть розуміти, що держава на міжнародній арені має говорити єдиним голосом. А здавалося, ще торік цей урок вивчили і наочно продемонстрували три найвищі посадовці: Президент, прем’єр-міністр і голова Верховної Ради, підписавши листа-заяву на приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. Цю позицію позитивно зустріли на Заході і якби не протистояння між Президентом і прем’єром, то вже торік Україна могла б приєднатися до ПДЧ. Або, принаймні, Альянсу значно важче було придумати привід, щоб сказати «ні».
Втім нещодавній візит до Москви нового спікера українського парламенту Володимира Литвина продемонстрував, що цей торішній урок був марним. Виявилось, що історик-академік, віце-президент НАН України не пам’ятає про існування законів, які визначають стратегічний курс нашої країни і передбачають у майбутньому членство в Організації Північноатлантичного договору. Цих законів ніхто не скасовував. Тим не менше, український спікер заявив у Москві про неактуальність для України на сьогоднішньому етапі теми вступу України в НАТО. Більше того, додав він у ефірі Радіо «Эхо Москвы», що цю «тему ми навіть проскочили». Також Литвин заявив про свою особисту позицію, згідно якої Україна повинна бути позаблоковою, нейтральною державою і повинна на пострадянському просторі грати роль модератора переговорів.
Днями спікер пішов, як кажуть далі, заявивши, що Україна програла інформаційну війну з Росією, пов’язану з газовими переговорами, і сьогодні не можна з’ясувати правди — «краде Україна газ, як кажуть росіяни, чи ні». Спікер також оголошує, що Україна зіпсувала імідж в очах європейської співдружності. «Оскільки вони (Євросоюз. — Ред.) хочуть мати прогнозованість, стабільність і хочуть мати упевненість. Те ж саме стосується і громадян України. Наші мляво заперечують, а на весь світ транслюється, що Україна є непередбачуваним і ненадійним партнером. Це дуже погано», — цитує Литвина УНІАН.
Свою тезу щодо програшу України спікер повторив на позавчорашньому засіданні Верховної Ради. Досить дивно пролунали слова Литвина про необхідність «сили і волі для об’єктивної оцінки взаємин, які склалися між Україною і Росією, інститутів і людей, які несуть відповідальність за те, щоб ці стосунки були прогнозованими і результативними».
Але виникає запитання: Що зробив для забезпечення прозорості та прогнозованості у відносинах з Росією і стабільності в Україні Литвин, який раніше обіймав посаду голови Адміністрації Президента і голови Верховної Ради?
І загалом виникає питання: Для чого ці констатації спікера? І хіба правильно, коли спікер парламенту поводить себе як сторонній спостерігач. І якщо говорити про те, хто винен у тому, що в Україні не існує системи інформаційної безпеки, то спитати можна в багатьох провідних українських політиків. Наприклад, у того ж Литвина, що він зробив для інфораційнго простору країни, щоб Україна мала телевізійний канал, який транслювався б Європою, чи англомовне видання, яке розповсюджується в Раді Європи.
Замість констатації треба сказати, що зробити, щоб Україна не програвала інформаційні війни. А рецепт простий — вона повинна говорити єдиним голосом і головне, щоб слова не розходилися з ділом. А наш спікер «стелиться» у Москві, щоб заробити бали. Він говорить як «вільний стрілок», а не представник української влади.
У інших країнах, наприклад, у Грузії, яка також зазнавала і зазнає великого тиску з боку Росії чи у тій же Румунії, яка теж перебувала в непростій ситуації, парламентські партії і політичні лідери навіть опозиційні у вирішальний момент проявили сміливість і наполегливість, обравши курс на інтеграцію в НАТО.
Україні не потрібні слабкі політичні лідери. Тим більше такі, за якими тягнеться шлейф компроматів, які можуть використовувати, зокрема інші держави. Україні нічого доброго не принесе прихід до влади людей у підвішеному стані на «гачку».
Зрозуміло, одне діло політичні вибори, а інше — повсякденна робота. Відтак спікер мав би зайнятися парламентською роботою і готувати чи, принаймні, активно сприяти підготовці необхідних законопроектів, у тому числі тих, що стосуються інформаційної та енергетичної безпеки. Окрім того, йому також не слід забувати, що українське суспільство втомилося від політичних чвар і не хоче мати тераріуму, який послабляє єдність в країні. Такий стиль відходить.
Втім питання залишається, чому український спікер раптом вирішив зробити наведені вище заяви, які торкаються зовнішньої політики нашої держави. Відомо, що з подібними заявами можуть виступати Президент, який відповідає за реалізацію зовнішньої політики країни, міністр закордонних справ і прем’єр-міністр. Деякі українські експерти висловлюють думку, що Литвин у Москві намагався з’ясувати, чи Кремль підтримає його, якщо він братиме участь у майбутній президентській кампанії. Як відзначив співрозмовник «Дня», Литвин «не даремно стрибає в ополонку». Але чи не передчасно?
