Парламент України прийняв урядовий антикризовий законопроект для подолання негативних наслідків у аграрному секторові економіки. «За» проголосували 263 народні обранці. До головних пунктів цього закону депутати включили й пункт про продовження мораторію на продаж-купівлю земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2010 року.
Переносити дату відкриття земельного року на наступний рік стає схожим на традицію... Але які наслідки подібна традиція може мати, і виграли чи програли українські селяни від рішення зберегти земельне «табу» ще на рік? Про це «День» запитував у експертів.
«Депутати просто на автоматі звикли, що перед кожним новим роком вони вважають за свій обов’язок продовжити мораторій на продаж-купівлю земель сільськогосподарського призначення. Але формально смислу в цьому немає, адже доки не прийнято закони «Про ринок землі» та «Про земельний кадастр» мораторій на продаж продовжувався б автоматично», — розповідає «Дню» завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного аграрного університету України Андрій Мартин.
Насправді продати чи купити землю в Україні можна вже давно. Ділянку під заміську садибу чи на відкриття підприємства це — запросто. Тільки б грошей на омріяні квадратні метри вистачило та земля не мала б статусу «сільськогосподарської». Мартин вважає, що, продовживши мораторій, держава знову заборонила законному власнику землі — селянину — розпоряджатися нею на власний розсуд. Чи то розуму не вистачає аграріям, щоб самим розпоряджатися своїм земельним добром? Чи то вони ще не доросли до тонкощів ринкових відносин? Варіантів пояснення таких рішень багато...
Однак найчастіше офіційне тлумачення з вуст державних мужів наступне: «Піклуємося, аби чорноземи за безцінь не скупили багаті олігархи чи закордонні хапуги!» Здоровий глузд у такому твердженні безперечно існує, бо ж українська земля за законом — це національне багатство.
Підтримує таку тезу й президент Асоціації фермерів та землевласників Іван Томич, а від себе додає, що в нинішніх умовах земельного безчинства та рейдерства говорити про відкриття ринку зарано. Щоб нагребти побільше землі, сучасні Пузирі змінюють призначення сільськогосподарських земель за допомогою продажних нотаріусів та суддів. Потім землю купують чи продають у тіньовому режимі. «У тіньовому ринку землі сьогодні обертається близько 800 мільярдів гривень, тоді як до держбюджету надходить лише 3 мільярди гривень», — озвучує невеселу статистику перший заступник Держкомзему Антон Третьяк.
Як один із наслідків цього, за словами Томича, те, що понад 50% земель у Полтавській області сконцентровано в руках декількох осіб. І це тільки початок земельного безладу, запевняє експерт. Далі ще буде гірше. Сьогодні поставлено під сумнів право власності на землю селян в багатьох областях України, внаслідок чого майже 30% українських земель може опинитися у власності декількох підприємців. «Якщо мораторій зняти — виникне гострий соціальний конфлікт між новими власниками виробництва та землевласниками», — впевнений Томич. Він радить не знімати мораторій без створення належної нормативної земельної бази.
Іншу думку має Мартин, який навпаки говорить про спрощення доступу до землі за умов кризових явищ в економіці. Це повинно збільшити кількість бажаючих працювати у сільському господарстві. Експерт пояснює, що з усього масиву сільськогосподарських земель 1/3 перебуває у власності пенсіонерів, які не можуть її самостійно обробляти. Крім того, чимала частка належить людям, які живуть у місті (дісталася у спадок) та не можуть займатися сільським господарством. То чи буде вигода для держави і селянина, якщо таку землю ніхто не оброблятиме? «Краще сільське господарство від дії мораторію не працює. Через дію мораторію в регіонах землею управляють орендарі. А хто такі орендарі? Це тимчасові господарі, які приходять, укладають договір оренди, наприклад, на п’ять років, виснажують землю за цей час. В результаті земля виснажена, і потім селянину потрібно декілька років її відновлювати, а орендар іде в інші села», — наводить аргументи за зняття мораторію Мартин.
Екс-спікер парламенту, народний депутат Арсеній Яценюк, також вважає, що знімати мораторій потрібно. Але при цьому, за його словами, слід врахувати чотири умови. Перша — подбати про цільове призначення землі та її примусове вилучення у випадку порушення цієї норми. Простіше кажучи, якщо селянину немає чим її обробляти, то її слід забрати в нього. Друга умова — власниками української землі можуть бути виключно резиденти України. Третя — тільки держава може продати землю, і лише у неї можна землю купити. Тобто, мова фактично йде про створення Земельного банку, який дозволить уникати цінових спекуляцій на ринку. Останньою обов’язковою умовою для нормального цивілізованого земельного ринку Яценюк називає обмеження обсягу власності на землю в одні руки, прямо чи опосередковано. Тільки так, на думку Яценюка, можна убезпечити Україну від появи земельних латифундистів.
Тож знімати чи не знімати? Рано чи пізно Україні таки доведеться дати позитивну відповідь на це запитання, бо ж вона стала на шлях ринкових перетворень. Крім того, у меморандумі, підписаному урядом з МВФ, також йдеться про створення в Україні вільного ринку землі. Питання тільки в тому, коли це станеться? Принаймні, до 2010 року позитивних вістей чекати не доведеться. Народні депутати знову дають час для «підготовки»...
