Уже в розпал російсько-грузинського конфлікту було зрозуміло, що фактична анексія Південної Осетії серйозно дестабілізує обстановку на Північному Кавказі. Щодня повідомлення з Інгушетії нагадують фронтові зведення. Після нападу на колону внутрішніх військ бойовики захопили два села — Мужичи та Яндаре. У першому вони перекрили в’їзд з боку федеральної траси Ростов — Баку й виставили свої пости, зупиняли автомобілі, перевіряли документи, шукали чиновників і співробітників правоохоронних органів.
Факт захоплення двох сіл влада категорично заперечувала. Прокурор Інгушетії Юрій Туригін у відповідь назвав недостовірними повідомлення про захоплення сіл бойовиками, що нібито мало місце. У МВС Інгушетії ці повідомлення назвали дезінформацією. Однак дуже скоро стало відомо, що й на в’їзді до села Яндаре, а також у самому селі виставлено декілька постів бойовиків. Це були змушені підтвердити в МВС республіки.
На тлі загальної дестабілізації обстановки надходять повідомлення про те, що в сусідній Чечні проводяться мітинги інгушів, які бажають відродження Чечено-Інгуської Республіки. Характерно, що з’явилися вони після нещодавніх парламентських виборів у Чечні, в яких, згідно з офіційними даними, взяло участь 100% виборців. Навіть не 99,9%, а всі сто. Останні такі повідомлення були із специфічно вільної Північної Кореї. Напевно, президент Кадиров вирішив, що він нічим не гірший за «сонце» корейського народу Кім Ір Сена. При ньому корейці в північній частині країни востаннє йшли на вибори.
Як заявив колишній голова чеченського парламенту Дукуваха Абдурахманов, велика група жителів Інгушетії провела акцію в Сунженському районі з вимогою дозволити їм обирати парламент Чечні. Цей район і Чечня, й Інгушетія вважають своїм, оскільки кордон між республіками 1992 р. так і не було проведено достатньо чітко. «Вони дивуються, чому розділено фактично один і не дуже великий народ, коли не лише народи, а й великі держави шукають шляхів до зближення, — заявив Абдурахманов, який підтримав бажання вайнахів жити разом. — Ми один народ, якому штучно дали різні назви». Колишній спікер вважається найближчим соратником президента Чечні Рамзана Кадирова, і його заява невипадкова. Потім надійшла інформація, що в Грозному відбувся ще один мітинг під гаслами злиття Чечні й Інгушетії.
Депутати Народних зборів Інгушетії відреагували на ці події зверненням, у якому висловили «своє обурення й категоричну незгоду з ідеєю відтворення нової Чечено-Інгушетії».
Із заявою депутатів були солідарні й лідери опозиції, які, втім, вважають, що організувала акції влада Інгушетії. «Ми чудово знаємо, хто це зробив. За наказом Зязікова збирали людей, старим людям платили по тисячі рублів і цілими автобусами відправляли на кордон Чечні та Інгушетії». Адвокат опозиційних лідерів Інгушетії Калой Ахільгов повідомив, що мітинги покликані «зізнатися громадську думку» з питання об’єднання республік: «Злиття Чечні й Інгушетії ми вже проходили, й нічого доброго, принаймні для інгушів, це не дало. Якщо робитимуться спроби такого об’єднання, гадаю, що людей в лісах побільшає в рази». За словами Ахільгова, опозиція не має жодного стосунку до цих акцій: «Я впевнений, що це все йде з Москви, бо така ідея виносилася давно... Москві треба мати спокійний регіон у формі Чечено-Інгушетії на чолі з сильним лідером Рамзаном Кадировим. Сьогодні лише лінивий не говорить про те, що Мурат Зязіков не справляється із ситуацією». Прес-секретар глави Інгушетії Берс Євлоєв заявив, що керівництво республіки жодного стосунку до мітингів не має: «...Чечено-Інгушетія — це вчорашній день, і ніякого повернення до неї не буде». Колишній президент Інгушетії Руслан Аушев відмовився коментувати мітинги з приводу об’єднання республік.
«Ситуація абсолютно незрозуміла, — сказав член наукової ради Московського центру Карнегі Олексій Малашенко. — Рік тому до Рамзана Кадирова приїжджали з Первомайського з цього питання, то він інгушів навіть не прийняв... Можна почути, звісно, в деяких колах таку ідею — об’єднати Інгушетію й Чечню та прибрати таким чином Мурата Зязікова. Але річ у тім, що самі інгуші цього не хочуть, вони побоюються бути під Рамзаном, знаючи, скажімо так, його методи керівництва».
Об’єднання регіонів навряд чи може якісно поліпшити ситуацію. По-перше, російські силовики навряд чи погодяться на «чеченизацію» ще однієї республіки. По-друге, за словами керівника Міжнародного центру дослідження проблем Північного Кавказу Руслана Кутаєва, інгуші чудово розуміють територіальне значення об’єднання: пред’являти після нього претензії на Пригородний район буде безглуздо, тому що 1957 р. (коли чеченців та інгушів повернули після сталінської депортації. — Авт.) з ними (та з чеченцями) за нього «розплатилися» трьома районами Ставропольського краю. Пригородний район (спірна територія між Інгушетією та Північною Осетією. — Авт.), де міститься низка дуже важливих інгуських населених пунктів, значно важливіший для інгушів, ніж прилеглі до річки Терек райони Чечні. По-третє, малоймовірно, що після заміни федеральних та інгуських міліціонерів на кадировських крива насильства в Інгушетії піде вниз. Як вважає експерт правозахисного центру «Меморіал» на Північному Кавказі Олександр Черкасов, «в Інгушетії цього ефекту не буде, місцеві жителі для кадировців чужі, й навпаки». До цього слід додати тяжку економічну ситуацію в Інгушетії. Згідно з рейтингом Мінрегіонрозвитку Росії та комітету Держдуми у справах федерації та регіональної політики соціально-економічного розвитку 84 російських регіонів, Інгушетія опинилася в останньому рядку знизу: її валовий регіональний продукт становить всього 11,2% від середнього по Росії.
Дуже схоже, що в Москві судорожно шукають виходу із ситуації на Північному Кавказі, що дедалі більше ускладнюється. Прямо усунути нинішнього президента Зязікова — означає піддатися опозиціонерам. І таким чином визнати провал політики Путіна на Північному Кавказі. Національний лідер не помиляється за визначенням. Але й з об’єднанням не все гладко. Але на щось треба наважитися. Бойовики в селі Мужичи говорили чеченською й осетинською. Для народів, що досить давно ворогували й, зокрема, розділені релігійно, це абсолютно нова ситуація. Схоже, що досі спокійній Північній Осетії може стати дуже тривожно. Поки ж криміногенна ситуація в республіці після подій у Південній Осетії різко загострилася. Дуже багато озброєних людей з півдня перебралося на північ. Багато хто з тих, хто грабував грузинські села навколо Цхінвалі, тепер зайнявся звичною справою в передмісті Владикавказа. Як тепер зрозуміло, дехто пішов у бойовики до сусідів.
