Цей форум щорічно презентує сучасну академічну музику України й світу у виконанні професійних колективів і солістів. Співзасновники фестивалю — Національна спілка композиторів, Міністерство культури й туризму, Національна музична академія ім. П. Чайковського.
У ПОШУКАХ МОЦАРТА
Якщо дев’ять днів поспіль, з ранку до вечора, ходити на фестивальні заходи, може скластися враження, що в столиці виникла особлива музична реальність, такий собі паралельний світ, привабливий і знадливий. І справді, публіка активно відвідувала концерти, які переважно відбувалися в заповнених залах. Це дивувало, радувало і спонукало припустити, що люди не втрачають надії почути — а раптом? — Моцарта XXI століття.
Надію вселяла і фантастична насиченість програм іменами відомих композиторів і початківців — за час фестивалю прозвучали твори 130 авторів, серед них — 97 українських, і відбулося понад 60 світових і українських прем’єр.
Прекрасним було сузір’я виконавців — «Київська камерата» й капела «Думка», хори «Київ», «Хрещатик», «Благовіст», Ансамбль класичної музики ім. Лятошинського, Національний симфонічний оркестр під управлінням Володимира Сиренка та Симфонічний оркестр Національної філармонії на чолі з Миколою Дядюрою, безліч інших колективів і солістів. А на концерті-відкритті виблискували своїм талантом у «Сільських сценах» Євгена Станковича Ніна Матвієнко та Валерій Буймістер.
Афішу фестивалю, побудованого за принципом музичних проектів, можна було читати, як поему: «Камерні силуети», «Музичні миті», «Симфонічні паралелі», «Фортепіанні дуети». Сподобалися музичні діалоги: в одному концерті звучали поряд твори українських композиторів і їхніх колег із Польщі, Швейцарії, Японії, США. Представлено було також творчість сучасних композиторів Грузії, Росії, Азербайджану, Югославії, Македонії, Словаччини, Канади.
Свіжість, яскравість, поле фантазії, щирість — якості, які не завжди знайдеш у «дорослій» музиці. Тому вразив проект «Нова генерація: музичні паралелі», на якому роботи молодих українських і російських композиторів, серед них — і студентів, так само свіжо і щиро подав ансамбль нової музики «Nostri temporis».
ПАРАД ПРЕМ’ЄР
Храмові хорові концерти духовної музики в Михайлівському Золотоверхому соборі, храмі Святого Василя Великого, костьолі Святого Олександра, як завжди, були прикрасою фестивалю. Але цьогоріч усіх чекала несподіванка — грандіозна Хорова Асамблея «Vivat, Academia!», присвячена 95-літтю Національної музичної академії ім. Чайковського. На сцені з’явилися 15 провідних хорових колективів України — дитячі, юнацькі, змішані хори, серед них «Веснівка», «Дзвіночок», «Дитяча опера», хор хлопчиків і юнаків капели ім. Л. Ревуцького. А у фіналі всі хори вийшли на сцену і до залу, й під управлінням ректора Академії Володимира Ріжка виконали «Молитву за Україну». Цей феєрверк хорової культури публіка прийняла з захватом, підтвердивши, що хоровий спів у нас залишається одним із всенародно улюблених видів мистецтва.
Ось уже десять років успішно втілює в життя чудову ідею музичних діалогів її автор — музикознавець Леся Олійник. Київська публіка добре знає її як натхненну популяризаторку музики, і важко порахувати, скільки людей завдяки її творчому дару ведучої долучилися до світу музичного мистецтва. Тому не залишив байдужим концерт-діалог «Україна — Польща», проведений Лесею Олійник у Будинку актора за участю струнного квартету Post Skriptum, а також обдарованого піаніста й композитора Олега Безбородька (фортепіано). Відомий колектив Post Skriptum, у складі якого — Соня Сульдіна, Віктор Іванов, Андрій Малахов, Дмитро Глущенко, вирізняє чуйне ставлення до музичних текстів, витонченість виконання, дивовижно зладжена гра. Музиканти чудово виконали твори поляків Кароля Шимановського та Генріка Гурецького й українців Ігоря Шамо та Валентина Сильвестрова. І, гадаю, багато хто цього вечора відкрив для себе нового Шамо — не лише автора чудової пісні про Київ, але і творця хвилюючого «Болгарського квартету».
Дуже своєчасним виявився концерт-діалог «Україна — Японія». Можна стверджувати, що ми зовсім не знаємо японської сучасної музики, при тому, що в Японії сьогодні творять 400 композиторів, відомих у всьому світі. І ось, нарешті, перший крок до знайомства. Три японські автори — Рюїчі Горікоші, Ютака Такагаші та Шін Сато приїхали до Києва зі своїми творами і провели майстер-клас. Їхня музика незвичайна — це європейський високопрофесійний авангард зі східними інтонаціями. Ритми хокку, цвітіння сакури, японський пейзаж, що тане на старовинній гравюрі, — звісно, можна було тільки уявляти таємне значення опусів «Кам’яний літопис», «Гаруда» і Струнного квартету. Як зауважив автор проекту Сергій Пілютіков, незважаючи на зовнішню суворість і стриманість, у цій музиці проступають слов’янські риси: вогонь і щирість. А самі гості під час майстер-класу сказали: «Якщо немає душі — немає музики». Трепетно і самозабутньо грали молоді музиканти ансамблю «Рикошет», аби донести до слухачів пошуки загадкової східної душі.
Потужним урочистим звучанням наповнив зал філармонії Національний симфонічний оркестр під час «Параду симфонічних прем’єр». І тут твір Сергія Пілютікова «Барви і тіні» був однією з найпомітніших прем’єр фестивалю. Додати кольорам і барвам голосу, змусити живопис звучати — якщо такий задум був у композитора, він отримав гарне втілення. У Концерті для флейти Євгена Станковича (солістка Джудіт фон Хопф, США) з поєднань звуків, що переливаються, проступав довгоочікуваний образ Чарівної Флейти. А Симфонія № 1 Вікторії Польової подарувала відкриття — можна слухати музику і спостерігати, як народжується мелодія з хаосу життя, можна разом із музикою пройти непростий шлях до цілісності та гармонії.
Проект «Майбутнє у минулому» почався виконанням однойменного твору Олександра Красотова, українського композитора, що пішов із життя рік тому, в цей день. Назва пропонувала шукати паростки великих творчих відкриттів у минулих часах і вірити, що пошук принесе плоди. Тему продовжили інші твори вечора: «Монологи Джульєтти» Віталія Губаренка (солісти — Вікторія Ченська, Дмитро Агеєв) і «Концерт-пікколо» для скрипки з оркестром Геннадія Ляшенка (солістка Богдана Півненко).
На цьому ж концерті капела «Думка» представила поему-кантату «Гамалія» Мирослава Скорика, відзначивши 70-ліття від дня народження композитора, нещодавно нагородженого званням «Героя України». А сам маестро продемонстрував багатогранність свого таланту, ставши до диригентського пульту на вечорі «Музика композиторів США», щоб озвучити з оркестром «Академія» (Львів) свої аранжування джазових творів.
Цьогорічний «Музік Фест» запам’ятається киянам і в цьому — величезна заслуга оргкомітету фестивалю, до якого входять зосереджені та віддані музиці люди: Мирослав Скорик, Євген Станкович, Леся Дичко, Леся Олійник, Тамара Невінчана, Сергій Пілютіков, Геннадій Ляшенко, Іван Тараненко, Ігор Щербаков. Діючи в умовах так званого «віртуального» фінансування, вони зробили все можливе й неможливе, щоб окрилене свято відбулося.
ЗВУКИ СКРИПКИ ГВАРНЕРІ
А найбільш незвичайним гостем фестивалю була скрипка. Унікальний інструмент роботи венеційського майстра П’єтро Гварнері, створений 1738 року, спеціально привезли до Києва, і співав він божественним голосом у руках чудової скрипальки Богдани Півненко на всіх її п’яти фестивальних виступах. Саме цей голос — однієї з кращих скрипок світу — лунав на самому початку «Музік Феста».
Це був концерт-прелюдія, на якому Богдана Півненко та Валерій Матюхін (фортепіано) виконували цикл Валентина Сильвестрова «Мелодії митей». Сім присвят композиторам і музикантам звучали без перерви, як один живий текст, який, за словами автора, є «простором, де мелодії існують на межі виникнення та зникнення». І люди прийняли, як подарунок, цю музику, виткану з любові та надії. Музику, яка робить людину щасливою.
