В низці подій, що передували різкому загостренню стосунків між парламентськими фракціями «Наша Україна — Народна самооборона» і Блоком Юлії Тимошенко відмітимо кілька моментів, між якими проглядається певний і далеко не другорядний зв’язок. Безумовно, Секретаріат Президента і сам Віктор Ющенко що називається «дістали» прем’єра систематичним цькуванням, але схоже, що для БЮТу це стало, скоріш, приводом для зближення з регіоналами, ніж головною причиною. Нагадаємо, що зустріч Ю.Тимошенко з Володимиром Путіним відбулась в умовах, коли Росія вочевидь продемонструвала на Кавказі небажання рахуватися ні з міжнародним правом, ні з реакцією США і Євросоюзу. Україна на той момент вже стала об’єктом масованої інформаційної війни із звинуваченнями у підтримці Грузії. Отже, з великою долею ймовірності можна припустити, що Юлії Володимирівні спочатку показали батога у вигляді набору погроз, головні з яких наступні: зробити з Україною те ж, що з Грузією, підняти до захмарних ціни на газ, розгорнути війну у ЗМІ проти неї особисто, влаштувати фінансові і кримінальні неприємності спонсорам її блоку і особливо найбагатшим з відповідним інформаційним супроводженням, зачепити бізнесові інтереси її родини. Пряником дійсно могли послужити обіцянки не вводити у дію названі фактори, надати політичну, фінансову та інформаційну підтримку в боротьбі за президентське крісло. Звичайно, це припущення. Але далі відбулось витікання інформації, що нібито певні домовленості на згаданій зустрічі таки відбулися. Хто це міг влаштувати, крім російських спецслужб, запитання риторичне. Проте у Секретаріаті Президента, що називається, «клюнули» і заковтнули наживку. Хоча, з іншого боку, достатньо ймовірним представляється й інший варіант — президентська канцелярія тільки чекала подібної нагоди, і з російської сторони її «люб’язно» організували. І це на тлі розгляду у Конституційному Суді питання про правлячу парламентську коаліцію і коментарів представників СП з цього приводу, що її не існує, продовження розмов представників Віктора Балоги в НУ-НС про необхідність «широкої» коаліції, тобто оформлення союзу Президента з ПР, а ще погроз регіоналів знову порушити питання про відставку уряду.
Отже, сценарії, які розробили щодо України російські керівники та їхні «специ», і, в свою чергу, аналітики наших основних політичних сил, могли бути складнішими, ніж видаються на перший погляд. Немає сумнівів у цьому зв’язку, що з огляду на стратегічну важливість утримання в своїй орбіті України, з боку Росії в цій грі задіяні потужні аналітичні центри, підрозділи, формування, чисельні групи платних агентів з числа нашої так званої еліти. Можна також впевнено стверджувати — кращі російські фахівці досконально вивчили психологію наших очільників, лідерів опозиції, ключових фігур в уряді і парламенті і дали рекомендації, як грати на тих чи інших особистих рисах цих людей, розпалюючи і використовуючи найгірші з них. Насамперед, відсутність глибокого стратегічного мислення, стійких ціннісних орієнтацій і моральних принципів, а ще — притаманний багатьом з них егоїзм, дріб’язкову амбітність, заздрісність, мстивість. І доводиться констатувати — московським політикам і спецслужбістам вдається впевнена гра на українській політичній шахівниці. Політична «бомба» вибухнула. Проте мотиви, які висувають для обґрунтування своїх дій в якості головних як більшість НУ-НС (стосовно небажання БЮТу підтримати більш радикальну заяву з приводу війни на Кавказі), що БЮТ (вимогу вибачитися за звинувачення Ю.Тимошенко у зраді) не виглядають ні переконливими, ні обґрунтованими. З іншого боку, проекти принципових змін законодавства, які минулого вівторка узгоджено проголосовані БЮТом, ПР і комуністами, були, зрозуміло, підготовлені раніше, тобто закулісна підготовка до спільних дій, принаймні, між фракціями Тимошенко і Януковича була проведена заздалегідь. Серед них найбільш неприйнятним для більшості НУ-НС є закон, який передбачає спрощення процедури імпічменту Президента. У даному випадку їхня позиція представляється обґрунтованою — в умовах реальної загрози незалежності України «дамоклів меч» відставки над главою держави як гаранта її цілісності означає різке послаблення безпеки країни. З іншого боку, ці голосування дійсно є реальними свідченнями, що почалась реалізація сценарію, за яким лідерка БЮТ вирішила поборотися за симпатії Росії в боротьбі за найвищі державні посади. Але, думається, вона марно сподівається на довгострокову і щиру підтримку з боку білокам’яної. Після того, як за їхньою допомогою будуть реалізовані плани з усунення з політичної арени В.Ющенка, якого зараз вважають головним ворогом Росії — в результаті імпічменту або чергових виборів, — настане черга самої пані Юлії та її сили. Росія абсолютно неприховано прагне встановлення навколо неї (прибалти не даремно непокояться) радянської тоталітарної ідеології і політичної системи, яка принципово приводить до знищення інших ідей і опозиції, залишаючи на політичному полі лише «ручні» партії. До того ж, як вказував у «Дні» Юрій Райхель, Ю.Тимошенко не забудуть закликів «стримати Росію». Далі може настати черга В.Януковича, як не достатньо рішучого у боротьбі з «помаранчевою заразою». До речі, сказане автором у статті «Мирова» по-українські», нещодавно опублікованій в нашій газеті, в повній мірі стосується і БЮТу. Розрахунки Тимошенко на весь «помаранчевий» електорат на президентських виборах теж представляються проблематичними, тому що в нинішніх умовах самодискредитації практично всіх політичних лідерів більша ймовірність, що патріотично налаштовані виборці просто не прийдуть на вибори або проголосують проти всіх. А без цього їй не виграти. Крім того, як показують соціологічні опитування, сукупний рейтинг «помаранчевих» нижчий за сумарні показники інших лідерів і партій. Поведінку ж Росії можна пояснити також банальним прийомом розкладання в різні кошики політичних яєць.
Більш-менш обґрунтованим з боку президентської сторони може виглядати розрахунок на те, що, уклавши угоду з регіоналами, Ю.Тимошенко втратить той самий «помаранчевий» електорат, на підтримку якого сподівається В.Ющенко. Тобто з цієї точки зору сценарій із скандалом навколо звинувачень прем’єра у зраді міг мати мету (якщо не основну, то дуже суттєву) полегшити їй прихід до союзу з ПР, тобто до табору, який небезпідставно вважають проросійським. У такому випадку дуже слушними виглядають прогнози політолога Володимира Фесенка в недавньому інтерв’ю «Дню», що аналітики В.Ющенка у президентській кампанії можуть задіяти геополітичний сценарій вибору: ви за ворога Росію та її п’яту колону в Україні або за патріотичного національного керівника. І це, можливо, єдиний шанс для чинного глави держави набрати хоча б якісь пристойні відсотки.
Але в будь-якому випадку ситуація виглядає так, що не стримувана ніким Росія всерйоз взялася за Україну і рухає ключовими фігурами на українській політичній шахівниці у потрібному їй напрямі. Причому ті з них, хто вважає себе королями або королевами чи навіть турами і офіцерами, є просто зарозумілими і корисливими пішаками в її руках. У цьому зв’яжу можна тільки пошкодувати, що фракцію НУ-НС та членів уряду від неї (регіонали вже ставлять питання про звільнення міністра закордонних справ Володимира Огризка) зробили заручниками амбіцій Президента, оскільки серед них найпитоміша вага людей (у порівнянні з іншими фракціями), у яких збереглися поняття про совість і патріотизм.