На жаль, доводиться знову і знову констатувати, що сьогодні в Україні, як і в старі добрі часи, процвітає безкарність і беззаконня. На жаль, дуже часто ціна цьому — життя найталановитіших людей.
Віктор ЗАГРЕБА , асоціація велосипедистів Києва:
— Ми опублікували відкриту заяву стосовно розслідування справи смерті Анатоля Перепаді, оскільки виявили аж три обставини, які викликають у нас серйозне занепокоєння. Зокрема, підозри про те, що водій — винуватець аварії — намагається ухилитися від відповідальності, м’яко кажучи. Перша обставина: як з’ясували ми і службове розслідування, проведене головним управлінням МВС, Оболонська міліція спершу вирішила навіть не порушувати кримінальну справу. Не зважаючи на факт ДТП, не зважачи на факт тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого. Кримінальна справа була порушена лише після того, як була проведена вулична акція «Велонаїзд». Друга обставина полягає в тому, що існує незрозумілість із тим, чи залишився водій на місці ДТП, як його зобов’язує закон, чи втік. У нас була інформація, що він втік і його розшукували, але тепер міліція стверджує, що це не так. І третя річ, яка у нас викликає занепокоєння, — це документ Оболонської державтоінспекції, довідка, у якій Анатоль Перепадя називається винним у цьому ДТП. Іншими словами, відповідальність за його смерть покладається на нього самого. Нам відомі й інші факти, коли ДАІ відповідальність за смерть або травми покладає на самого велосипедиста. Перепадя одразу після аварії знепритомнів і не приходив до тями, а тому він не брав участі у слідчих діях, не надавав пояснення, не давав свідчення. А всі ДТПшні протоколи та схеми складалися на місці. Ми їх не бачили, але ми впевнені, що вони грунтуються виключно на словах водія автомобіля, який, звичайно ж, розповідає все таким чином, аби не виглядати винним, бо йому загрожує в’язниця. І зараз ДАІ каже, що Перепадя порушив пункти правил дорожнього руху, які стосуються швидкості руху, тобто перевищив швидкість...
Зараз ми шукаємо свідків тієї аварії і одного вже навіть знайшли. Він розповідає, що на місці аварії він не бачив автомобіля, а це підтверджує, що водій втік... Ми віримо, що наша громадська організація на таку ситуацію вплинути може — і саме тому ми цим і займаємося. Але дуже погано, що самі громадяни у нас роблять те, чим повинні займатися державні органи — коли тільки завдяки громадянам порушується кримінальна справа, громадяни шукають свідків, або самі зупиняють незаконні забудови, приміром. Ми віримо, що цей приклад може стати показовим для інших. Якщо ця справа буде доведена до логічного кінця, це продемонструє, що порушники закону не залишаються без покарання. Бо статистика смертей велосипедистів на дорозі невтішна. Починаючи з 2005 року на території Києва сталася 231 аварія за участю велосипедистів, 212 велосипедистів отримали травми і 8 — загинуло.
Ірина МАЛИНОВСЬКА , організатор фестивалю «Потяг до Яремчi!»:
— «Потяг до Яремчi!» був насправді доволі ризикованим — через повені на Західній Україні. Якщо б у тиждень перед подією пішов дощ, фестиваль міг би, в принципі, не відбутися, але, дякувати Богові, все обійшлося, і нам таки вдалося його провести.
Насправді жодних ексцесів не було. Перш за все, уся програма, як літературна, так і художня, музична, і кінопрограма починалися й закінчувалися без затримок, що є справжньою рідкістю на подібного роду фестивалях.
Що ж до літературної програми — її зорганізував Івано- Франківський письменник Тарас Прохасько. Особливість літпрограми полягала в тому, що письменники виступали попарно. В основному це виглядало так: відомий та досвідчений автор — молодий та перспективний автор, як-от, наприклад, Юрій Андрухович, Андрій Любка чи Тарас Прохасько, Тарас Жеребецький і Лесь Белей. Зустрічалося таке, що письменики та поети зачитували твори один одного. Насправді формату як такого не було, був вільний простір для імпровізації, й літератори використали його сповна. Нетрадиційні презентації дуже сподобалися людям. Про це свідчив повний зал людей (близько 250 сидячих місць і 50 людей попри стіни) і шквал оплесків наприкінці кожної презентації.
Щодо художньої програми, то вона відбувалась на стадіоні, поблизу сцени. Художня група Яреми Стецика організувала арт- розвагу «Свято кольору!», де кожному бажаючому на тілі робили різного роду малюнки. Саме завдяки цьому фестиваль був насправді яскравим!
Музична програма розпочалася з виступу гурту «Рура» з Івано-Франківська, після нього були «Русичі» з Білгород- Дністровського, «Green Silence», Львів, «Гуцул Каліпсо» з Чернівців, італійські вар’яти СКА «La SKARNEMURTA», Парма, Італія та, насамкінець, хед-лайнери фестивалю — «Мертвий півень» та Юрій Андрухович. Усі гурти ідеально підходили до формату фестивалю.
Рівно опівночі усіх відвічувачів фестивалю приємно вразили екстремали з Чернівців — Буковинський театр вогню «Фенікс», який показав незабутнє фаєр-шоу. Близько до першої ночі розпочалася кінопрограма від Леся Саніна — справжня родзинка фестивалю. Транслювалися такі фільми, як «Червона рута», доволі рідкісний фільм в українському прокаті, та «Червона рута — 10 років потому». А ще Лесь Санін показав фільми-переможці з фестивалю «Відкрита ніч». Кінопрограма тривала до четвертої ранку, і досить багато людей, незважаючи на ніч, досиділи до кінця програми.
Повна назва фестивалю — Фестиваль українського формату — День сучасної української культури «Потяг до Яремчi!» І ця назва повністю відповідає формату фестивалю (адже, нагадаємо жартома, і література, й художні розваги, й музика, й кіно — це все культура). Організаторам вдалося показати цю культуру за один день. Як то кажуть, для всіх, для кожного, на будь-який смак.
Яна ВЄТРОВА , держслужбовець:
— Найгіршою новиною цього тижня, звичайно ж, можна вважати розгорнення грузино-осетинського конфлікту. На мій погляд, це повинно насторожити весь світ, і Україну особливо — адже розгорнення цього «замороженого» конфлікту в справжню війну може стати прецедентом і для інших територій, які межують з Україною. Тому, напевно, ми повинні багато зробити для того, щоб цей конфлікт був переборений.
Не додає оптимізму й трагедія, що сталася в Західній Україні. Напевно, вся Україна цього тижня стежила за погодними прогнозами й боялася, що в нас знову може з’явитися загроза затоплення або підняття рівня води. Радує лише те, що поступово в західних регіонах ведуться відновні роботи, а це означає, скоро випробування цих нещасних людей закінчаться, і вони знову зможуть жити як і раніше.
Що ж до хороших новин, то до них, напевно, можна віднести відкриття Олімпійських ігор у Пекіні. Це хвилююча подія для всіх — навіть для тих, хто не цікавиться спортом, адже до неї так довго готувалися, було так багато різних проблем, і все ж тепер воно відбудеться.
Ну й, звичайно, радує прекрасна погода за вікном — відсутність сильної спеки, приємна прохолода. А цими вихідними обіцяють ще й початок такого прекрасного явища, як зорепад, так що підстави для оптимізму в нас є.
