У здоровій їжі — здоровий дух, говорить народнеприслів’я. Та де нині взяти продукти, які б не містиликонсервантів, харчових добавок та інших інгредієнтів,шкідливих для людини? Один із виходів — біопродукція,яку давно вирощують на Заході. Основна її відмінністьвід більшості вирощених продуктів — овочі, фрукти тазернові вирощуються без мінеральних добрив, а тварини вигодовуються в умовах, максимально наближенихдо природних (безприв’язне випасання, мінімум хірургічного втручання), до того ж продукція переробляєтьсябез додавання шкідливих компонентів.
Наразі біовиробництвом в Україні займається тільки37 фермерських господарств, натомість у Європі цяцифра у кілька разів вища. При цьому через незначну зацікавленість українських споживачів та підприємців у біопродукції (найчастіше — через необізнаність), більша їїчастина експортується за кордон, зокрема, у Польщу йЧехію. В Україні біоїжу можна знайти тільки у Києві — водній із мереж супермаркетів.
ЗАКОН — В ОБМІННА ЕКОФРУКТИ
Основна проблема біовиробників — відсутність відповідного закону, який би створив усі необхідні умови для господарювання: державні дотації, пільгові кредити, можливість збувати продукцію за вищими цінами і врешті-решт — правовий захист.
— Наразі основне завдання біовиробників — надати органічному виробництву в Україні офіційного статусу, тобто прийняти відповідний закон чи положення, — зазначив консультант з агрономічних питань Асоціації учасників біовиробництва «Біолан» Роман Танасієнко. — Він уже існує, навесні цього року його навіть ухвалили на одному із засідань Верховної Ради, але далі справа не рушила. Через це біовиробники і досі не відчувають державної підтримки, а фермери, які б хотіли займатися виробництвом органічної продукції, бояться ризикувати, бо на прикладі учасників Асоціації бачать: усі проблеми їм доводиться вирішувати самотужки. В основному це витрати на закупівлю органічного добрива, боротьба із шкідниками та пошук ринку збуту товару. Як тільки з’явиться закон про біовиробництво, переробники сільськогосподарської продукції відразу ж почнуть запускати лінії виробництва екологічно чистого молока, масла, крупів чи м’ясних виробів. А отже, в учасників Асоціації з’явиться можливість реалізовувати свою продукцію в Україні, а не продавати за кордон.
Поки в Україні виробляється кілька видів екологічно чистих круп: гречана, ячна та пшенична (від торгової марки «Жменька»), а також вирощується картопля, морква, капуста тощо. За словами Романа Танасієнка, незабаром на українському ринку з’являться перші екофрукти — персики та яблука. Так, у Тернопільській області фермери вирощують навіть лікарські трави, але знову ж скуповують їх країни Європи. А чи потрапить більше біоїжі на столи українських споживачів без закону, біовиробники бояться прогнозувати.
ГОЛОВНЕ — ЗДОРОВ’Я
Єдине, що зовні відрізняє органічну продукцію від звичайної — спеціальне маркування (зелене яблуко з надписом «Біолан Україна. Органічний продукт»), що свідчить про відповідність продукту стандартам органічного виробництва. До речі, їх фахівці називають одними з кращих у Європі.
— В основі наших біостандартів лежить такий принцип: здоровий грунт — здорові рослини, здорові тварини — здорова людина, — продовжив Роман Танасієнко. — Ми розробили цілий перелік рекомендацій для рослинництва, тваринництва, бджільництва і відгодівлі водних тварин, щоб продукція вважалася екологічно безпечною. Так, при вирощуванні зернових чи трав’яних культур (пшениці, ячменю, люцерни чи конюшини) господарям забороняється удобрювати грунт селітрою, азотом чи іншими мінеральними добривами — тільки органікою (пташиний послід, торф тощо). Аби збагатити землю природними поживними речовинами, ми радимо використовувати метод пару: кілька років поспіль переорювати одну й ту ж ділянку землі, але нічого на ній не сіяти. За рахунок цього грунт збагатиться азотом і насититься органікою природним шляхом.
На запитання, чи можна вирощувати екологічно чисту продукцію на ґрунтах, які вже багато років поспіль підживлювалися міндобривами, фахівці дають ствердну відповідь. За словами Романа Танасієнка, продукція землеробства вважається органічною тоді, коли вирощена на ґрунті, що пройшов так званий перехідний етап: мінімум три роки в нього не вносилися пестициди, гербіциди, інші мінеральні речовини: треба перечекати, доки грунт збiднiє на залишки мінеральних добрив.
Обирати ділянку для органічного рослинництва теж треба доволі ретельно: подалі від придорожньої смуги; кілька метрів по периметру призначити для перехідних зон (аби відокремити поле від інших земель, у які вносяться мінеральні добрива). Ще одне обмеження — відмова від генетичної інженерії. Крім того цілий перелік подібних обмежень та рекомендацій розробили фахівці й для тваринників та бджолярів.... Наслідок — екологічно чистота та корисна продукція: при переробці молока чи м’яса зберігається увесь комплекс вітамінів, а у фруктах та овочах не втрачається справжній смак та запах.
ВІННИЧЧИНА — ПОПЕРЕДУ
Найбільш перспективними районами для біорослинництва агрономи називають південь та центр України (нині найбільше біовиробництв зосереджено саме тут). Так, лише у Вінницькій області знаходиться 17 господарств, що виробляють екологічно чисту продукцію. Одне з перших — фермерське господарство «Екомир», засноване майже шість років тому, — уже має свої напрацювання: окрім вирощування екологічно чистої пшениці та ячменю, у господарстві розводять корів. Нині їх — 25.
— Вперше про органічне виробництво ми дізналися на початку 2002 року, коли наше господарство запросили до участі в українсько-швейцарському проекті «Еко-Лан-Україна», що згодом переріс в Асоціацію «Біолан», — розповідає дружина господаря «Екомиру» Оксана Поступайло (чоловік Віталій — на жнивах). — Спочатку у проекті брало участь усього троє фермерів, а нині Асоціація об’єднує майже 40 господарств — зацікавлення підприємців зростає. Швейцарські колеги допомогли нам фінансово стати на ноги, консультували з багатьох питань, наше господарство поступово розширювалося, і нині ми вирощуємо зернові та трав’яні рослини на 70 гектарах (починали з 12-ти). До речі, порівнюючи урожай ячменю на звичайному полі та органічному, тобто без мінеральних добрив, результат нас приємно здивував — урожайність була практично такою самою, але якість органічного ячменю набагато вища, адже у ньому немає ні грама шкідливих домішок.
Аби зекономити на закупівлі органічного добрива для ґрунту, тут почали займатися тваринництвом — також органічним: корів годують природними кормами (здебільшого сіном), створюють умови для безприв’язної відгодівлі — теж за стандартами. Надалі господарі планують здавати екологічно чисте молоко одному з вінницьких молокозаводів — за умов, що на заводі таки добудується лінія з переробки біомолока, а господарство отримає відповідний сертифікат (щороку компанія «Органік Стандарт» проводить сертифікацію в усіх органічних господарствах і лише після цього продукція господарства отримує статус «біо»).
— Найскладніше у біовиробництві — боротьба зі шкідниками та бур’янами, адже відповідно до органічних стандартів робити це треба природними методами, — продовжила Оксана Поступайло. — За звичайного виробництва, щоб знищити тих чи інших шкідників, достатньо купити необхідні отрутохімікати. У біовиробництві — усе набагато складніше. Наприклад, для боротьби з комахами чи жуками ми робимо у домашніх умовах настої із запахом часнику, моркви, цибулі, потім кропимо ними поля. Якщо йдеться про мишей, полівок чи інших гризунів, що знищують посіви, то розставляємо на полях пастки та огорожі. Це ж саме стосується і лікування тварин — замість традиційної ветеринарії треба застосовувати природні медикаменти та засоби, включаючи лікарські рослини, акупунктуру та аюрведську медицину (традиційну індійську систему лікування).
Враховуючи усі труднощі, єдиним бажанням виробників чистої продукції залишається підвищення ціни на неї. Адже нині все це продається за тими ж цінами, що й звичайна продукція. Якщо це бажання почують урядовці, а ще приймуть такий необхідний для господарів «біозакон», Україна отримає всі шанси стати потужним виробником екологічно чистої продукції.
