Таємницю чарівного звучання скрипок великого Страдіварі розкрито, вважають дослідники, але майстрам це не допоможе: дерева для скрипок великого учня Аматі росли за інших умов.
Скрипковий майстер Террі Борман (США) і радіолог із Медичного центру Лейденського університету Беренд Стул (Голландія) досліджували густину деревини трьох скрипок Джузеппе Гварнері, двох скрипок Антоніо Страдіварі і семи сучасних скрипок і альтів, які були створені самим Борманом і двома іншими відомими сучасними майстрами, за допомогою комп’ютерної томографії і програми, яка звичайно використовується для вивчення густини легень у пацієнтів, пишуть РІА «Новости».
Вивчивши верхню і нижню деки інструментів, дослідники виявили, що в середньому густина деревини в сучасних і класичних скрипок однакова: горішні деки завжди виготовляються з ялини, а нижні — з клена. Однак для старовинних ялинових дек характерна велика однорідність деревини в межах річного кільця — тобто різниця густини в річних кільцях між ранньою та пізньою деревиною була менш помітною.
Необхідно зазначити, що Генрі Гріссіно-Маєр із університету Тенессі (США) також дотримується теорії про те, що неповторна музичність скрипок Антоніо Страдіварі пояснюється особливими якостями дерева. Вчений, вивчаючи спили дерев, встановив, що ялини, які росли в Європі в 1625—1720 роках, мали дуже вузькі річні кільця, що пов’язано з короткочасним періодом похолодання в ті роки. Цю щільну однорідну ялинову деревину й використав Страдіварі для своїх скрипок, і саме в ній криється таємниця виразного звучання, впевнений Гриссіно- Маєр. Сьогодні до методів, які приводять до зміни первинної густини деревини, належать вимочування в проточній або морській воді, кип’ятіння в різних хімічних сполуках, обробка парами азотної кислоти і так далі.
Старовинні інструменти, судячи з усього, подібних процедур не зазнавали. Проте нікому наразі не вдалося домогтися результату, наближеного до звучання старих кремонських скрипок. Це далеко не перша спроба розкрити таємницю скрипок Страдіварі. Передбачається, що якість звуку залежить від форми інструмента, від товщини дек, від лаку, що покриває скрипку.
Теорія «Чарівного лаку» — найбільш популярна. Тим часом, деякі дослідники впевнені, що лак, який використовували старі скрипкові майстри, практично не відрізнявся за складом від звичайного меблевого лаку того часу. Цілком ймовірно, що, за задумом майстра, лак і спеціальне просочення деревини виконували виключно захисну функцію й повинні були перешкоджати розвиткові різноманітної живності.
Таємниці звучання скрипок Страдіварі постійно «розгадуються», але, як би не старалися сучасні майстри, перевершити свого давнього попередника вони неспроможні.
Сьогодні у світі залишилося лише понад 600 скрипок, зроблених італійцем Антоніо Страдіварі та членами його родини. І вартість кожної становить мільйони доларів.
