Природно, що незадовго до настання відпусток «колекція» путівників видавництва «Грані-Т» поповнилася. До «10 маршрутів вихідного дня», «44 дерев’янi храми Львівщини», «5 шляхів зі Львова» додалися «2 береги Збруча» і «3 шляхи Закарпаттям».
Запропоновані подорожі берегами Збруча певною мірою унікальні. Понад півтора століття ця річка розмежовувала держави та ідеології: імперії Габсбургів і Романових, «панську Польщу» і «Країну Рад». У результаті на правому березі переважають храми, каплиці, придорожні хрести, замки і панські маєтки, на лівому ж — скульптури вождів, мозаїки та інші зразки «сов-арту». Автори Олена Крушинська, Дмитро Малаков і Юрій Козоріз на основі опрацювання наукової літератури, архівів та інформації, здобутої у власних мандрівках, розробили шість маршрутів: п’ять — авто- і один піший. І майже на кожному з них вам зустрічатимуться старі костьоли та церкви із дзвіницями (деякі з них внесені до реєстру пам’яток ЮНЕСКО!), синагоги, надбрамні вежі та замки, яких, як неодноразово доводилося чути, чи не найбільше вціліло саме на території Тернопільщини. Якось у інтерв’ю «Дню» відомий фотограф і затятий мандрівник Дмитро Клочко розповідав про Микулинецький замок 1530 року, що за сім кілометрів від Тернополя. Він належав відомому шляхетському роду Синявських. Нині це єдиний замок в Україні, в якому живуть спадкоємці: частково перебудувавши колишню башту, вони її пристосували під житло. Це, так би мовити, офіційна частина. А неофіційна — знайомство з укладом життя та побутом місцевих мешканців. Тут у пригоді може стати «зелений» туризм. Простіше кажучи, попросіться на нічліг днів на два-три до котрогось із господарів, який приглянувся. Отримаєте незабутні враження!
А тепер про те, куди можна ще вибратися із задушливих офісно-домашніх інтер’єрів. У Закарпаття! «У дивовижну країну тепла, де гори м’які й мають майже жіночі форми (у Галичині Карпати гострі й суворі, як ветерани визвольних змагань). Де корови...пастельних, кремових тонів (на Галичині вони чорно-білі без жодних інших, лояльніших відтінків). Де готичні храми, апріорі кам’яні на своїй європейській батьківщині, раптом теплішають і м’якнуть, як гори, і перероджуються у дерев’яні, покриті лускою гонти і моху», — пише у передмові до путівника «3 шляхи Закарпаттям» редактор часопису «Ї» Ірина Магдиш і пропонує три самодостатні мандрівки краєм: від Ужоцького перевалу до Ужгорода, від села Середнє через Мукачеве, Сваляву і до Берегового і, врешті-решт, з Виноградова до Ясіня (звісно, не оминаючи колоритних містечок та сіл, що траплятимуться на шляху). Руїни замку в Невицькому (XII—XV ст.) та тамплієрів у Середньому (XII cт.), Ужгородський замок (XIII—XVIII ст.), мукачівський замок «Паланок» (XIV—XVIII cт.), каплиця св. Мартина у Мукачеві (XIV ст.), палац баронів Перені у Виноградові (XVI—XVIII ст.)... Каміння промовисте само по собі. Воно увібрало дух тих, хто будував споруди, штурмував їх, хто в них любив і з раджував, молився... Для точного відчуття духу Закарпаття відвідайте тамтешні кнайпи і корчми та спробуйте місцеві вино і кухню. А ще обов’язково зайдіть на базар. Базари у закарпатських містечках і райцентрах — унікальне явище! Боже, як там торгуються! Можна такі архетипи стріти! Словом, подорожуйте! Спершу ці путівники стануть вам практичним посiбником, а потім, як зазначають їхні автори, вже знадобляться як додаток до власних вражень.
P.S. Також у видавництві «Грані Т» готуються додруку «50 дерев’яних храмів Закарпаття» та «7 стежок Волині».
