Ситуація в Україні впродовж останнього тижня складалася традиційно по-різному. Але чи перемогла злободенність? Це питання, яке кожен вирішує в індивідуальному порядку — сам на сам із собою. Того, кому дістався принаймні жмуток позитиву, мистецтва, музики, барвистості, — вже не переконаєш у сірості й рутинності буття. А побут, погодьтеся, — це левова частка нашого існування, яку потрібно вміти «підсолодити».
Тамара МАЛЬКОВА , еколог:
— Мене стурбувала новина про проведення байкерського фестивалю на Жуковому острові. Можу сказати, що такі фестивалі й масові заходи у більшості випадків негативно впливають на природу. Коли ми шукали місце для проведення фестивалю у Шешорах, то півроку узгоджували його з екологами, щоб не зашкодити не те що заповідникам чи заказникам, а взагалі жодній природній ділянці. Загалом такі заходи з екологічними структурами не узгоджуються. І дуже добре, що у рамках фестивалю байкерів це питання підняли молоді екологи Києва.
Представник Управління охорони навколишнього середовища зазначив, що організатори фестивалю байкерів місце його проведення з екологічними структурами не узгоджували. Проте з власного досвіду скажу, що немає такого правила, що необхідно узгоджувати з екологічними структурами місця проведення масових заходів.
Йосиф ЗІСЕЛЬС , голова Асоціації єврейських організацій та общин України:
— Асоціація єврейських організацій відкриває музей єврейської історії та культури Буковини у Чернівцях, оскільки справді прийшов час відкривати такий музей. Справа в тому, що частка єврейського населення у Чернівцях була значною на початку XV століття. Особливо за часів Австро- Угорщини, починаючи з XVI—XVII століття до початку Першої світової війни, у Чернівцях відбувався бурхливий розвиток життя єврейського народу, його мистецтва, літератури, релігії, культури. Після розпаду Радянського Союзу відродження єврейських громад почалося саме на західноукраїнських територіях. Перша єврейська організація була заснована саме в Чернівцях, а вже потім у Львові та Києві. У Чернівцях було видано перше єврейське друковане видання, заснована перша в Україні нерелігійна єврейська школа і благодійний фонд для людей похилого віку. Тому не випадково, що музей такого гатунку буде відкрито саме у Чернівцях. Цей музей незвичайний. Йому притаманне історико-етнографічне спрямування, оскільки музей підкреслює ідентичність буковинського єврейства. Адже до першої половини Першої світової війни на теренах Буковини був сформований особливий тип єврейства, який відрізнявся від євреїв Галичини, Бесарабії та інших регіонів. Ми почали здійснювати наповнення музею з книжок про єврейське життя, про історію саме Буковинського єврейства.
Відкриття музею планується на 21 серпня 2008 року, коли в Чернівцях буде проходити конференція історії та культури ідиш. І це також не випадково, оскільки у серпні 1908 року в Чернівцях пройшла перша всесвітня конференція про мову ідиш. Тому ми хочемо організувати таку конференцію і прослідкувати еволюцію цієї мови та культури за 100 років. Ми хочемо, щоб науковці з університетів Європи, Америки, Канади, Молдови, Росії, Білорусії побачили й оцінили те , що ми робимо в музеї. Звичайно, музей буде розвиватися. Ми розпочали рік тому готувати цей музей, тепер накопичуємо архіви. Цим займається один із Фондів. Основним фінансовим спонсором музею є Євроазіатський єврейський конгрес, який об’єднує єврейські громади з 25 країн. На жаль, поки що міські державні установи не допомагають. У цьому році Чернівцям виповнюється 600 років, і ми проводимо цілу низку заходів: відкриття музею, конференція про мову ідиш, виставки єврейських художників, будуть концерти ізраїльських, американських та місцевих виконавців, подорожі по єврейських місцях Буковини, Галичини. Передбачається дуже насичена програма.
Назар ДРОНЬ , адміністратор гурту «Гайдамаки»:
— Нещодавно гурт «Гайдамаки» записав пісню з Сашком Положинським. Ми вирішили записати пісню «Message» в українському варіанті, щоб людям було цікавіше. Також ми хотіли попрацювати з музикантом, з яким жодна група ще не записувалась в Україні. Я думаю, що розповсюдження буде на всіх радіостанціях України. А на яких радіостанціях саме, я не знаю, адже ми не комерційний проект, ми ротації свої не платимо. Це вже залежить від самих радіостанцій. Але кліпу на цю пісню, я гадаю, ми знімати не будемо. Ми дуже класно дружимо з Сашком Положинським, а він дуже класно може начитати текст, гарно може співати. З ним чудово працювалось, і можливо, що будемо ще співпрацювати. Сама пісня «Message» є соціальним меседжем свідомим українським людям. Ця пісня є досить цікавою. Це новий стиль, який спробували «Гайдамаки», що для нас було дуже цікаво у виконанні, і я думаю, це буде дуже цікаво слухачам, зокрема, нашим фанам. Крім того, цей «Message» є соціально цікавим усім.
Володимир ОПАНАСЕНКО , журналіст:
— Повертаючись минулої п’ятниці додому після складного робочого тижня, радіючи, що отримав диплом журналіста-спеціаліста в цей день, я не підозрював, що через півгодини потраплю в лікарню... Коли я їхав у маршрутці, під нею провалився асфальт, машина потрапила в яму, і внаслідок сильного удару я зламав собі хребець, ще одна людина залишилася зі зламаним носом. Шпиталізований був тільки я. За словами водія маршрутки, дорожнє полотно було чисте, ніяких попереджень на дорозі не було. Пасажири свідчать, що все відбулося несподівано — маршрутка зненацька почала провалюватися — спочатку провалилася передніми колесами, потім їхала по краю прірви і провалилася повністю.
За словами слідчого ДАІ, який веде цю справу, вона провалилась через те, що «Метробуд» у цьому місці прокладає тунель метро від станції «Голосіївська» до станції «Васильківська». Асфальт провалився під будівельним щитом, де будують метро. До того ж там проходять підземні води, що ускладнює будівництво і призводить до подібних випадків. Взагалі метробудівці кажуть, що звинувачувати у цьому потрібно водоканал, тому що там проводять комунікацію. Але насправді у слідчих є докази, що «Метробуд» відповідає за цю ситуацію. Мене дивує, як у нас все будується, будівельники не дотримуються правил техніки безпеки, їх це просто не хвилює!
Я буду подавати до суду, зараз збираю всі матеріали по справі, щоб подати до суду — квитанції на моє лікування, матеріальні та моральні збитки. Я думаю, що моє сподівання щодо перемоги в суді виправдається. Однак це все ж таки державна установа, тому я не хочу прогнозувати.
