У Києві вкотре відгуляли одне з найбільших свят ще дохристиянського походження — Івана Купала. Театралізоване фольклорне дійство в рамках всеукраїнського фестивалю «Червона рута» розгорнулося і в Оболонському парку. Тут учасники колективу «Дай Боже», які були й організаторами свята, розважили гостей українськими піснями та танцями. В основному використовувався фольклор Центральної України. За словами одного з ведучих, Тараса Мельника, готувався колектив до такого свята протягом двох місяців, хоча на пошук матеріалів пішов не один рік.
— Ініціатива проведення дійства, — розповів пан Тарас, — належить нашому колективу «Дай Боже». Ми неодноразово зверталися до влади міста з проханням допомогти з організацією, але спершу вони відкидали нашу програму. Ми навіть фінансування частково змушені були шукати самі. А все через некомпетентність в українських традиціях та значенні цього свята для народу.
Вже не вперше колектив «Дай Боже» береться за організацію дня Івана Купала. До того вони виступали на Нивках та Русанівці. Окрім традиційних хороводів, танців та ігор навколо святкового вогнища, до програми додалися ще й нові обряди: збирання непотрібних речей, боротьба з Купайлицею, інші. Суть останнього полягає у змаганні хлопців та дівчат за вишневу гілку. Дівчата не хочуть її віддавати, але хлопцям все ж вдається забрати. Такий обряд символізує дівочу сором’язливість, яка дуже цінувалася і вважалася обов’язковим для кожної українки.
За традицією ж учасники свята спалили опудало Мари, скотили вогняне колесо, спустили вінки по Дніпру та зварили в казанку пшоняну кашу. Кияни та гості, а особливо молодь, не побоялися, взявшись за руки, стрибнути через багаття, що є одним із найважливіших етапів свята. Трапилась і травма — один із учасників святкування, невдало стрибнувши через ватру, ледь не обгорів. На щастя, все завершилося добре — обійшлося тільки спаленим одягом.
Мабуть, не одна киянка повернулася шостого липня додому у пишному зеленому вінку, сплетеному із найрізноманітніших трав, квітів та гілочок дерев. Принаймні, при святкуванні в Оболонському парку, дівчат, дівчаток і жінок у цій розкішній прикрасі було чимало. Дехто вдягнув справжні українські строї: наприклад, козацьке вбрання. Шанувати національний одяг, не забувати своїх традицій — ось основне завдання святкування дня Івана Купала.
КОМЕНТАР
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, член-кор. Академії мистецтв України, історик, публіцист:
— Це свято астрономічне, пов’язане з космічним моментом, а тому можемо зробити висновок, наскільки воно було важливим для первісної людини. Його вагомість в українській культурі та історії дуже велика. Візьмімо до уваги хоча б той факт, що якби «червоні» латиші 1917-го року не пішли б святкувати Івана Купала, залишивши без нагляду Москву і Кремль, які охороняли, і відкривши таким чином доступ ультрареволюціонерам, то хід української історії був би зовсім інший. Якби ми мали справді нормальну історію XIX—XX століть, то це свято тепер могло б збирати людей з усіх куточків світу, як, скажімо, карнавал в Ріо-де-Жанейро, чому б і ні?
