Підходить до свого завершення 17 річний період незалежності України й викликає смуток і гнів той факт, що замість передбачуваного економічного піднесення всі ці роки йде непримиренна міжкланова боротьба не за зміцнення державності, а за владу. Причому не за честю, а за капітал.
І хоча нинішня Верховна Рада є найбагатшою в порівнянні з кланово-гетьманською фракцією та буржуазно-регіональною, яка складається з одних мільйонерів і десятка мільярдерів, в жодному з шести парламентів, так не трималися за свою недоторканність і пільги. І ніде не спостерігалося таке компрометуюче розвінчання своїх опонентів після виборів, які, до речі сказати, визнані об’єктивними, в тому числі й міжнародними спостерігачами.
І хоча його обрано достроково, за всіма ознаками він також не довговічний. Адже до цього часу опозиція ухиляється від обрання обох заступників голови, й А. Яценюк більше півроку цю ношу несе один.
По-друге, зовсім по-іншому поводиться опозиція. З перших же днів вона сформувала другий уряд не так для контролю над чинним урядом Ю. Тимошенко, як для компрометації та готовності до реваншу влади, який уже почався. Втеча двох агентів із критичної коаліції — це не подвиг двох румунських єфрейторів 1941 р. через Дністер, а заздалегідь спланована акція, яка переслідує дві мети: паралізувати роботу ВР і зірвати Президентові В. Ющенку переговори з президентом Росії в Санкт-Петербурзі щодо здешевлення газу. Що стосується президентсько-прем’єрських інтриг, то вони йдуть не так від них самих, як від їхніх апаратів і, додатково, від ведучого передачі «Свобода слова», а також всієї решти кореспондентської раті.
Щорічна зміна уряду протягом усіх останніх років перетворила бюджет не в творення, а в поїдання. А зміна депутатського корпусу кожних півроку доведе нашу країну до безповоротної інфляції.
Тому вихід потрібно шукати не в частій зміні керівників, а в політичній солідарності та створенні умов для виведення держави з усіх видів кризи.
Приклад у цьому зобов’язаний показати блок В. Литвина, не допускаючи повторення помилок О. Мороза, і без усяких умов взяти на себе підтримку юридичної більшості та реанімувати роботу ВР. Час припинити рух на поводу юридичної меншини, яка помахом руки пастуха Чечетова демонстративно відмовляється від прийняття дуже потрібних для народу законів.
Час оповістити прізвища тих, хто купив мандати, і вони становлять 1/3 Верховної Ради, які не визнають Державності України, і чинять за велінням господарів ззовні.
У той же час Президентові В. Ющенку час також усе усвідомити і не викликати вогонь на себе. Такі спірні проблеми, як НАТО, УПА і двомовність у країні необхідно вирішувати не в однобічному порядку, а створювати авторитетні комісії з представниками всіх полiтичних блоків і наукових центрів, завершуючи референдумом.
Без усяких провокаційних вагань, готуючи до Євро 2012спортивно-готельний комплекс, необхідно для економічного «ривка» використати принцип «п’ятирічку за чотири роки», активізувати своє виробництво (яке невідомо кому належить) і задовольнити потреби свого народу, вилучивши до 75—80% імпорту. І в той же час, необхідно збільшити в 1,5—2 рази експорт не лише зерна, але й інших товарів та визначити основні рубежі планування й виконання, наприклад, президентські вибори — 2010 р., проведення Євро — 2012 р., 25-річний ювілей України — 2015 р.
Основними джерелами фінансування добре б зробити не лише бюджет і зовнішні кредити, за які внуки розплачуватимуться, а внутрішні кредити своїх рідних мільйонерів і мільярдерів, у чиєму розпорядженні перебувають кошти, які дорівнюють приблизно двом держбюджетам.
У період правління Л. Кучми нам обіцяли, що після накопичення стартового капіталу, а це сталося згідно з офіційною заявою до 12 річчя незалежності, 25% цих коштів буде вкладено в розвиток виробництва. Але наразі накопичений капітал використовується для спорудження палаців і зберігання в іпотечному банку десятком державних і приблизно такою ж кількістю приватних великих компаній. І ніхто не подумав, що сприяти найшвидшому зниженню цін на продукти харчування можна шляхом відрахування лише 1% від загального прибуткового податку, що знімається із зарплатні чи пенсії, створюючи таким чином фонд для компенсації подорожчання палива селянам.
