У теорії міжнародних відносин формується нова ортодоксія: теза про те, що Америка невблаганно котиться до «посередності». У газетних статтях, телевізійних ток-шоу журналісти діловито малюють «графіки» неухильного «відносного занепаду» Сполучених Штатів. Сили їхньої військової складової перенапружені, економіка беззахисна перед зовнішніми впливами, біржі страждають від «похмілля» іракської війни, а щодо легітимності в очах навколишнього світу, Білий дім промотав кредит довіри, що був у країни. Крім того, Америці постійно дихають у потилицю потенційні конкуренти — Китай, Євросоюз, Росія, Індія, Іран.
У кращих роботах на цю тему — книгах Річарда Хаасса і Фаріда Закарії — міститься немало глибоких висновків. І все-таки мене — неамериканця, який мешкає в Сполучених Штатах — вражає, наскільки великий розрив між Америкою та іншими країнами: з погляду «жорсткого впливу», «м’якого впливу», і тенденції, яку я б назвав «інтелектуальним впливом».
Якщо казати про «жорсткий вплив», то за об’ємом ВВП ($14 трлн.) Америка набагато випереджає будь- яку іншу країну. На військові потреби Сполучені Штати витрачають приблизно стільки ж, скільки всі інші держави разом узяті. Звичайно, Вашингтон «отримав по носу» і зав’яз у власній іракській авантюрі, але він залишається єдиною столицею у світі, спроможною провести достовірно глобальну зовнішню політику і «проектувати» свою військову потужність у будь-яку точку планети.
Майже кожна держава світу вважає, що її пов’язують зі Сполученими Штатами особливі відносини, засновані на загальній історії або цінностях — або зіткненні цінностей. Жодне з масштабних завдань, що стоять перед людством, неможливо вирішити без участі американців.
В Америки є свої серйозні слабкі сторони — але не варто ігнорувати й недоліки інших: суперечності в Китаї, розбіжності в Європі, «темну сторону» Росії, убогість в Індії.
Щодо «м’якого впливу» — тобто здатності переконувати інших хотіти того самого, чого хочете ви — «занепад» Америки також сильно перебільшується. Ця країна, як і раніше, приковує увагу всього світу. Для більшості неамериканців її політичне життя якоюсь мірою сприймається як «своє».
Чому ж світ так цікавиться Америкою? Її потужність — лише частина відповіді. У кінцевому результаті нашу увагу привертає не економічний потенціал Сполучених Штатів, і навіть не її океанський флот або ультрасучасні бетонобійні боєприпаси.
Швидше, нас, як і раніше, зачаровує «образ» Америки загалом: наддержави, що вміє залишатися відкритою, демократичною, цінити людей виключно за заслугами та зберігати оптимізм, країни, що стоїть на «капітанському містку» світової культури, політичної системи, де всі кандидати на виборні державні посади — які навіть не належать до сім’ї Клінтонів — випромінюють надію.
Варто зазначити, що «канонічна» теза про занепад з’явилася в розпал бушівської «безчасності»: як тільки наступний президент вступить на посаду, акції Америки щодо «м’якого впливу» різко підвищаться.
Нарешті, ще одне джерело впливу США на навколишній світ пов’язане з тим, що ідеї, які народилися в Америці, як і раніше, пронизують глобальний дискурс — її «інтелектуальний вплив». Якщо ви хочете висловити свої аргументи, опублікувати книгу, висунути теорію, робити це варто саме в Сполучених Штатах. Йдеться не лише про те, що ця країна являє собою надзвичайно ємний ринок збуту, або про те, що вона користується увагою всього світу, а значить, те, що відбувається в США сьогодні, завтра стане їжею для роздуму експертів за кордоном. Не менш важлива сама якість творчої «продукції» найбільших американських університетів, аналітичних центрів, газет і журналів.
Завдяки всьому цьому думки, висловлені американцями щодо найважливіших питань дня, немов кола по воді, розходяться по всьому світу, тлумачаться й переговорюються повсюдно.
«Інтелектуальний вплив» — результат творчого мислення людей, і тому американці повинні радіти, що потоки імміграції постійно приумножують людський капітал їхньої країни. Америка й сьогодні, як магніт, притягує до себе «золоті руки» та «золоті голови». Важко уявити собі, що майбутні Фаріди Захарії — або, якщо вже так, майбутні Бараки Обами — поїдуть не в Сполучені Штати, а в Китай чи Росію.
Є одна давня традиція: іноземці, які побували в Америці, часто нарікають — як така могутня країна може бути настільки тупою. Насправді все з точністю до навпаки: Америка сильна саме тому, що вона розумна.
Майкл ФУЛЛІЛАВ — керівник програми з вивчення глобальних проблем у сіднейському Інституті імені Лоуї; нині він як запрошений дослідник працює у Вашингтонському інституті імені Брукінгса
