З приводу доцільності розвитку біопаливної галузі в світі загалом, і в Україні зокрема, говорять все частіше — як тільки ціни на бензин чи дизель зростають. А це відбувається чи не щодня... Варто, наприклад, статися будь-якій події, що хоч трохи негативно впливає на плани експортерів «чорного золота», як його вартість на світових біржах у черговий раз долає «паливні еверести».
Та тут є і позитив: чим дорожча нафта, тим більше шансів на розвиток матимуть підприємства, які беруть на себе працю дати країні альтернативні види палива. «Альтернативники», всупереч звинуваченням щодо створення глобальної продовольчої кризи, уперто пропонують ринку вихід з іншої кризи — енергетичної. Щоправда, якщо розвинуті країни вже давно й успішно виробляють біопаливо, то основні досягнення нашої країни, на жаль, поки обмежуються лише рекордними за масштабом посівами рапсу та поодинокими проектами з виготовлення чи поширення біопалива, що не мають системного характеру.
Хоча, як зазначають експерти, Україна для успішного розвитку біопаливної галузі має всі необхідні умови. Як то кажуть, було б бажання...
Тож чи зможе наша держава реалізувати себе на світовому енергетичному ринку як повноцінний гравець зі своїм продуктом, чи відмовиться вона від долі вічного експортера біопаливної сировини й водночас імпортера готового палива? Ці питання нещодавно намагалися вирішити на III Міжнародній конференції в Києві «Альтернативне паливо-2008».
На жаль, її організатори констатували той факт, що хоч конференція і проходить втретє, та питання, які на ній обговорюються, залишаються нерозв’язаними, кардинальних змін на вітчизняному ринку біопалива просто немає... Україна в цьому плані поки що стоїть на місці.
Як результат, наразі обговорюються лише перспективи... «Україна має всі можливості для успішного розвитку ринку біопалива: хорошi кліматичні умови, величезний потенціал в аграрному секторі, наявність кваліфікованої робочої сили тощо. Усе це надзвичайно привабливе в очах потенційних інвесторів, проте реалізація всього цього можлива лише за наявності політичної волі... Для створення ринку біопалива й залучення серйозних інвестицій потрібний політичний курс, підкріплений функціонуючою нормативно-правовою базою... У нашої країни є унікальний шанс скористатися світовим досвідом для вивчення практичного застосування ідей виробництва біопалива», — виголошував давно відомі істини заступник голови секретаріату комітету Верховної Ради з питань паливо-енергетичного комплексу Олександр Матвійчук.
За його словами, Україна все може, але «надто загальними законами, щоб ринок біопалива конкретно запрацював» користуватися не можна. Над новим же довгоочікуваним повноцінним законопроектом Матвійчук та компанія працюють уже другий рік...
Натомість гість конференції з Туреччини Алі Тезкан розповідав про реалізовані тамтешні проекти з виробництва біопалива. Наприклад, лише його компанія «Тезкім» виробляє 35 мільйонів літрів етанолу на рік за ціною $1,4 за літр. І таких компаній у Туреччині, за словами Тезкана, чотири.
У нас же поки є лише програми з розвитку ринку біопалива... Наприклад, прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко нещодавно заявила про розробку програми, що «надасть можливість забезпечити Україну бензином і дизельним пальним із біосировини — водоростями, які ростуть у спеціальних трубах, що навіть не торкаються до землі».
За словами Тимошенко, зараз розробка такого палива знаходиться на експериментальному етапі, а пізніше уряд планує використати цю технологію для промислового виробництва. Вартість такого палива буде близько двох гривень за літр, а якість — значно вища, аніж нинішні нафтопродукти...
Та скільки потрібно часу, щоб цей експеримент реально втілити в життя? Чи не доречніше Україні переробляти на біопаливо не лише дивовижні експериментальні водорості, а й давно усім відомий рапс, який у нас цього року росте, куди тільки око гляне? На цей крок, судячи з усього, політичної волі поки не вистачає...
