Розвиток внутрішнього туризму в Україні — це проблема не тільки кредитів, популяризації свого регіону, непрості розмови з податківцями, та безліч організаційних питань, про що може розповісти кожен підприємець, який ризикнув зайнятися цим бізнесом. Як показало дослідження Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна, внутрішній туризм — це ще й проблема, яка стосується ментального вибору людей: лише той, хто пишається своєю землею, хто впевнений, що вона несе в собі великий культурний і природній потенціал, може займатися туристичним бізнесом. За даними Всеукраїнського дослідження «Територіально-адміністративний устрій України», який нещодавно провів інститут ім. Горшеніна, майже кожен четвертий українець вважає регіон, в якому він живе, непривабливим для туристів. А з тих, хто думає по- іншому, 22% найбільш цікавими для туристів вважають історичні особливості їхнього краю, 19% думають, що такий інтерес можуть викликати природа і ландшафти, 14% вказали на чистоту водойм, повітря і лісу, трохи більше — 9% — відмітили важливість лікувальних вод, грязі тощо і стільки ж відмітили культові пам’ятки архітектури. Багато чи мало в Україні людей цінують і люблять свій регіон настільки, щоб хотіти, аби про нього дізналися інші люди, і, якщо потрібно, то як слід змінювати ситуацію, розповів «Дню» експерт Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Володимир ЗАСТАВА.
— Пане Володимире, згідно із дослідженням вашого інституту, 53% жителів України вважають, що Крим — перший за санаторно-курортним значенням. З цим важко не погодитися, але чи не слід нам розвивати й інші, не менш привабливі з туристичної точки зору регіони, де теж є великий рекреаційний потенціал?
— Привабливим є не тільки Крим, а й багато регіонів України. Але про них мало відомо людям. Якщо про Крим, Закарпаття, Івано-Франківщину ще є більш-менш інформації, то про, наприклад, Полтавщину, Запорізьку чи Волинську області, які теж багаті на історичні об’єкти і де теж чималий рекреаційний потенціал, такої інформації в людей немає. До того ж, у нас до цих пір відсутня система розвитку туристичного бізнесу. Все це, а також внутрішні особливості українців, приводять до того, що аж 23% громадян вважають свій регіон взагалі непривабливим для туристичного бізнесу.
— Це багато чи мало?
— Четверта частина жителів країни від загальної кількості в демократичному суспільстві — це досить багато. Досить багато, аби думати про свій край, свій регіон, що він зовсім не вартий уваги. Коли іде розмова про туризм, то одним із прикладів є Туреччина. Справді, там працює відповідна державна програма, існують багато пільг для приватних підприємців тощо. Але найголовніше — що в жителів Туреччини інша ментальність: всі турки вважають свою країну найкращою — і в туризмі, й в інших сферах. В Україні, на жаль, не так. Тому, якщо копнути глибше в проблему, то те, що практично кожен четвертий українець вважає свій регіон непривабливим, означає, що такою він вважає свою країну, свою батьківщину. І такі люди є і в Криму, і на сході України, і на заході — всюди.
— Якщо зробити аналіз по регіонах, то де українці більше пишаються своєю країною?
— Якщо брати умовно, то це жителі Закарпаття, Криму, Буковини і Полісся. Люди ж, які живуть на Донбасі чи в Центральній Україні — менше.
Причина зрозуміла: там більше великих металургійних підприємств, хімічної промисловості, менше збережена природа, архітектура, відповідно, менше можливостей для розвитку туризму. Але навіть в Криму та на Закарпатті третина людей в середньому вважають, що їхній регіон — непривабливий для туристів. Це дуже серйозний показник, і треба починати думати, що з цим робити.
— Що можна зробити?
— Єдине, що з точністю можу сказати — нам треба змінювати ментальність людей. Як тільки люди усвідомлять, що туризм може покращити особисто їхнє життя, життя їхніх дітей, тоді ситуація буде змінюватися. На жаль, нині до цього ще далеко.
— Те, що українці низько оцінюють рекреаційний потенціал батьківщини, якось пов’язане із тим, як часто вони подорожують, в тому числі, й за кордон?
— У багатьох наших дослідженнях потреб українців, чи в замірах способів їхнього відпочинку можна побачити, що більше половини людей відпочивають вдома біля телевізора, а приблизно 10—15% відпочинком вважають похід в ресторан. Мають традиційним відпочинком закордонні поїздки у нас дуже мала частина людей — не більше 4%. Для багатьох традицією є поїздки на відпочинок у Крим, і, якщо порівнювати, куди українці більше їздять відпочивати — за кордон чи в Крим — звісно, що у Крим. Це зрозуміло — менше витрат. Але з огляду на тамтешні ціни — такі ж, як у тій же Туреччині чи у Східній Європі або й вищі — можна зробити припущення, що, якщо така дорожнеча буде продовжуватися, через кілька років ситуація зміниться, і українці будуть більше їздити за кордон. Хоча, очевидно, було б краще, щоб ми розвивали свої туристичні зони, тим самим збільшуючи дохід людей і держави...
— Якщо вже говорити про Крим, то, згідно дослідження, яке ви провели, цей півострів є другим після Києва в рейтингу міст і місць, де б люди хотіли жити...
— Так, найбільш привабливими регіонами для проживання для українців є по-перше, Київ, потім — Крим, за ним Закарпаття і, як не дивно, Південь, зокрема, Херсонська, Одеська та Миколаївська області. Про Київ зрозуміло — столиця є завжди на першому місці в будь-якій країні світу. Крим — тому що там традиційний центр відпочинку, гарна природа, море тощо. Закарпаття — це другий туристичний центр після Криму, і не дивно, що велика кількість людей хотіла би там жити. Особливо це стосується людей похилого віку. Що стосується Півдня, то Одеса — це велике припортове місто, там великі ринки. Правда, виникає питання стосовно Херсонської області. Адже, не дивлячись на те, що там щороку відбувається грандіозний фестиваль «Таврійські ігри» i вирощують гарні помідори й кавуни, ця область є достатньо депресивною в економічному плані. Зауважу, що так кажуть люди, які там не живуть, але хотіли б там жити — особливо жителі промислових регіонів (це не статистичні дані, а те, як люди самі оцінюють). Можливо, на їхню думку впливає те, що все-таки південні та західні регіони мають більше рекреаційного потенціалу.
Загалом же дослідження «Територіально-адміністративний устрій України» ми проводимо в рамках річної програми соціологічних досліджень 2008 року «Проект Країни». Наше завдання — з’ясувати, яка країна потрібна українцям, то ж висновки щодо туризму — невеличка частина. Загальні ж висновки, які ми можемо зробити — це, по-перше, що більше половини жителів України (58%) — за унітарну державу, натомість за федеративний устрій — 22%. Характерно, що прихильники такого устрою проживають не тільки на Донбасі, де таких 51%, а й у Криму — 33% і навіть в Західній Україні — 31%. Свою позицію люди пояснюють соціально-економічними особливостями регіонів та необхідністю боротися зі зловживаннями центральної влади. Натомість, підтримку унітарному устрою країни люди мотивують тим, що побоюються розпаду України, а також нездатності місцевої влади виконувати свої обов’язки. До речі, згідно із дослідженням, чим меншим є населений пункт, тим меншою є залежність мешканці від влади — там люди більше розраховують на власні сили та ресурси. Тому розширення повноважень органів місцевої влади насамперед позитивно оцінюють ті респонденти, які мешкають в сільській місцевості. Населення ж, яке живе у великих містах, побоюється цього, тому що люди вважають, що розширені повноваження можуть бути використані неефективно або із застосуванням корупційних схем.
Ще один загальний висновок — нині наші громадяни не бачать в Україні умов для розвитку науки і техніки, сучасних технологій, а також туризму, курортної сфери, оскільки в цих галузях немає руху. Громадська свідомість є досить консервативною, через те люди традиційно орієнтовані на розвиток промисловості й сільського господарства, як і на розвиток сфери послуг.
