Українці майже нічого не знають про Північноатлантичний альянс і потребують об’єктивної інформації — така думка звучала на зустрічі представників громадськості Дніпропетровська з делегацією НАТО, яка відбулася у відкритому днями Центрі євроатлантичної інтеграції. Спілкуванню з гостями з Брюсселя намагалися зашкодити противники вступу України до НАТО. Директор Центру інформації та документації НАТО в Україні Мішель Дюре заявив журналістам, що поважає право українських громадян виражати свої погляди в рамках чинного законодавства, оскільки це є виявом демократії. «На лозунги та крики «Геть НАТО!», — сказав він, — ми відповідаємо лозунгом «Геть незнанню про НАТО!»
Спілкування з натовською делегацією за круглим столом саме й було присвячено цій темі. «Ми приїхали не агітувати, а інформувати українську громадськість про те, що собою являє Північноатлантичний альянс, — сказав посол Словаччини в НАТО Франтішек Касіцкі. — Але право вибору приєднуватися чи не приєднуватися до клубу демократичних країн залишається за громадянами України». У складі делегації були представники як «старих» країн-членів НАТО, так і «молодих». Досвід останніх особливо значимий для України, оскільки серед них колишні союзники зі Східної Європи за Варшавським договором, а також країни Балтії — в минулому радянські республіки. «Свій вибір ми зробили ще на початку 90-х, — сказав посол Чехії в НАТО Стефан Фуле, — і не шкодуємо про це. Сучасний Альянс — не стільки воєнна, скільки політична організація. Всі рішення приймаються виключно консенсусом представників 26 країн, і за три роки роботи на своїй посаді я не пам’ятаю жодного випадку, коли б рішення приймалося «в обхід». Вступ до НАТО, за його словами, допоміг Чехії реформувати армію та знайти свою нішу в системі колективної оборони. Якщо раніше в умовах холодної війни доводилося утримувати 900 танків і 300 надзвукових літаків, то зараз їхня кількість, а, отже, і витрати істотно скоротилися. Однак під «парасолькою» НАТО це не призвело до зниження рівня б езпеки. Навпаки, він значно підвищився. Тепер у рамках НАТО Чехія спеціалізується на захисті від хімічної та біологічної зброї. Про скорочення воєнних витрат говорив і посол Литви у НАТО Лінас Лінкявічус. «Ми платимо до бюджету НАТО символічні внески на утримання штабів і офісів, — сказав він. — Ми підрахували, що за чотири роки витратили в рамках співпраці 10 млн. євро, а сама Литва за цей час отримала 30 млн. євро — втричі більше». «НАТО, — підкреслив посол, — це великий механізм, і нам не потрібна власна велика армія. Необхідні мобільні підрозділи та висока якість воєнної підготовки». Цю якість підтверджує участь у миротворчих операціях, за час яких із 1996 року загинуло лише двоє військовослужбовців — один офіцер у Боснії і нещодавно один солдат в Афганістані. «Однак така кількість втрат, — зазначив Л. Лінкявічус, — фіксується і в пожежників». Учасників круглого столу з української сторони непокоїло питання: чи не призведе вступ до НАТО до погіршення відносин із сусідньою Росіє ю. «Ми не маємо наміру втручатися у внутрішні справи, як і у двосторонні відносини, — сказав із цього приводу посол Великобританії в НАТО Стюарт Елдон. — Хочу лише зауважити, що Росія — це стратегічний партнер Альянсу. Її представник присутній на наших засіданнях як 27-й учасник і щодо більшості питань ми знаходимо цілковиту згоду. Існує ціла низка напрямів, за якими розвивається наша співпраця — це стосується систем протиракетної оборони, антитерористичної операції в Афганістані, боротьби з перевезенням наркотиків». Жвавий інтерес на зустрічі викликало питання про межі розширення НАТО. Посли нарахували 67 країн світу, які нині співпрацюють з Альянсом. «Всі вони добровільно беруть участь у різних програмах, передусім — задля власної вигоди, —зазначив посол Литви. — Двері в НАТО не зачинені ні для кого, в тому числі й для України, яку ми зараховуємо до дуже важливих партнерів».
Приблизно те саме коло проблем обговорювалося і на зустрічі послів НАТО зі студентами дніпропетровських вузів. Молодь, як виявилося, припасла для гостей немало гострих питань, і першим із них було: «Навіщо Україні НАТО?» «У цьому питанні, — резонно заявив чеський посол Стефан Фуле, — ви маєте розібратися самі. Єдине, чим ми можемо допомогти, — це розповісти, що таке Альянс, проте рішення лишається за вами». Випало пояснювати представникам НАТО також, чому наприкінці 90-х довелося застосувати військову силу на Балканах. «Повірте, — сказали посли колишніх соціалістичних країн, — для нас це було дуже непросте рішення, яке ми мусили приймати відразу після вступу до Альянсу. Однак усі дипломатичні засоби було вичерпано. Проте сьогодні Сербія співпрацює з НАТО і готується перейти до інтенсивного діалогу». Постаралися розвіяти члени делегації і ще одне поширене твердження про те, що вступ до Альянс приведе до повного краху українську оборонну промисловість. «Якщо ви думаєте, — сказали вони, — що ми відмовилися від танків Т 72 або від автоматів Калашникова, то сильно помиляєтеся. Суть НАТО не в західних озброєннях, а в рівноправному партнерстві в ім’я колективної системи безпеки. Коли бажаєте — це така собі медична страховка, хоча до самої «хвороби» діло може й не дійти». Своїм враженням від зустрічей у Дніпропетровську з кореспондентом «Дня» поділився посол Чехії Стефан Фуле. «У мене враження хороше, — сказав він. — Дискусія була відкритою. Не всі питання нам подобалися — це правда. Але з іншого боку, вони показують, що є інтерес дізнатися побільше про НАТО, про ті перспективи, які дає співпраця України й Альянсу. Людей не треба було закликати — питань було так багато, що ми ледве встигали відповідати. Я гадаю, це найголовніше, і цим я задоволений».
