Улюблений напій французької богеми початку XX сторіччя абсент не мав специфічного психотропного ефекту, вважають німецькі дослідники. Згідно з їхніми даними, туйон, що впродовж довгого часу вважався «діючою речовиною» традиційного абсенту, містився в ньому у вельми незначних концентраціях.
Мода на абсент, або полинову горілку, прийшла до Європи у другій половині XIX сторіччя. Цей міцний алкогольний напій став джерелом натхнення та причиною передчасної смерті багатьох видатних художників і поетів. У 10-тi — 20 ті роки минулого сторіччяабсент було заборонено в більшості країн Європи та в США як сильний і небезпечний наркотик, нагадує medportal.ru. Довгий час психози й галюцинації, викликані зловживанням абсентом, було прийнято пояснювати дією туйону — органічної сполуки, що міститься в полину. У 80-ті роки XX сторіччя, коли виробництво і продаж абсенту в Європі поновилися, вміст туйону в напої було законодавчо обмежено 35 міліграмами на літр рідини.
Вивчивши 13 зразків автентичного абсенту, виробленого до введення заборони на початку минулого сторіччя, дослідники дійшли до висновку, що руйнівна дія полинової горілки навряд чи пов’язана з високими концентраціями туйону. Як з’ясувалося, у старому абсенті цієї речовини було не більше, ніж у сучасному, легальному і «безпечному» абсенті. Так, вміст туйону в досліджених зразках становив від 0,5 до 48,3 мг/л, в середньому — 33,3 мг/л, пише Journal of Agricultural and Food Chemistry. Метанол, сурма, мідь і деякі інші компоненти, виділені зі зразків автентичного абсенту, містилися в ньому в дуже незначних кількостях і навряд чи могли викликати які-небудь додаткові ефекти на фоні основної складової — 70-відсоткового розчину етилового спирту. Таким чином, вважають учені, психічні відхилення, які абсент провокував у знаменитих діячів мистецтв, доводиться списати на симптоми банального алкоголізму.
