Привид матроса Железняка знову маячить над українськими портами, нагадуючи про те, що більшовики свого часу починали переворот у Петрограді з захоплення інфраструктури — вокзалів, пошти й телеграфу. Щось подібне відбувається зараз і в Україні. На вістря революційно-рейдерських подій потрапили торгові порти — суперприбуткові підприємства, приватизацію яких законом заборонено. Але останнім часом в Україні навчилися легко його обходити. І у громадськості є вагома причина непокоїтися, а в уряду — виправдовуватися. Причали морських портів України, зокрема, морського торгового порту «Південний», не передаватимуться на баланс інших структур, пообіцяв міністр транспорту і зв’язку України Йосип Вінський, коментуючи появу в цьому порту нового 29- річного начальника.
«Позиції Юрія Крука (начальника порту «Південний», уточнює Інтерфакс Україна) полягає в тому, щоб повертати причали державі, а не віддавати їх будь-кому. Тому жодних планів щодо передачі причалів у наших портах немає. Ми ті причали, які забрали у держави, повертатимемо», — говорить міністр. За його словами, концепція розвитку морських портів, яка наразі перебуває на розгляді Кабінету Міністрів, передбачає, що акваторія, земля, причали та залізнична інфраструктура в портах залишатимуться в державній власності й керуватимуться адміністрацією порту. «Що стосується термінальної діяльності, то вона може передаватися у приватні руки, однак на аукціонній основі», — зауважив колишній соціаліст.
А ось колишній керівник МТП «Південний» Володимир Васильєв, якого прибрали з порту після силового захоплення (в ході «бойової операції» техніка пробивала діру в приміщенні управління, а двоє охоронців були побиті й потрапили до реанімації) висловив думку про те, що дії призначеного Мінтрансзв’язку начальника порту «Південний» Крука (як виявилося, це син одного з народних депутатів фракції БЮТ) з реструктуризації об’єкта спрямовані на приватизацію чотирьох найбільш привабливих причалів підприємства, на частку яких доводиться до 40% обігу порту. За версією Васильєва, до 2001 року вони входили у структуру Одеського припортового заводу, а 2001 року за рішенням уряду були передані порту. На його думку, зараз дії розгортаються у зворотній послідовності з тим, щоб у разі, якщо ОПЗ, всупереч забороні Президента, буде приватизовано, причали слугували для залучення учасників конкурсу й підвищення ціни хімічного гіганта, що приватизується. Як розповів журналістам Васильєв, наразі молодий директор проводить реструктуризацію першого погрузо-розвантажувального району порту, переводить докерів на роботу в інший район і скорочує управлінський персонал. Хитрість тут у тому, що заборона на приватизацію портів як стратегічних об’єктів у разі передачі причалів під контроль ОПЗ не буде порушена... А біда в тім, що не один лише «Південний» визначає сьогодні ситуацію в портовому господарстві країни, де фактично, відображаючи ситуацію на політичному фронті, вже йде своєрідна громадянська війна.
Так, голова Мінтрансзв’язку розповів ще і про можливе силове захоплення державного підприємства «Ільїчевський морський торговий порт», що його намічалося провести в середу. «Є така інформація, і я вам скажу, що всі великі порти опрацьовуються. Не лише Ільїчевський, але й Одеський, і Миколаївський тощо», — сказав Вінський і зазначив, що Мінтрансзв’язку працює над тим, щоб не було юридичних підстав для силової зміни менеджменту в портах. «Доки державна влада не наведе лад у портах заходами адміністративного характеру, доти з’являтимуться бажаючі перевірити державу на адекватність», — підкреслив міністр, не пояснивши конкретно, що має на увазі.
«Лад», як відомо, кожний наводить по-своєму. Зокрема, Президент України Віктор Ющенко нещодавно зазначив, що приватизація інфраструктури портів у принципі можлива, проте, на його думку, сьогодні в нашій країні не треба йти на такий крок. «Приватизація хімічного заводу — це винятково компетенція уряду... Що стосується портової морської інфраструктури — це питання регулюється законом, який забороняє в цьому випадку приватизацію такого типу об’єктів».
