Виноградарі б’ють тривогу. Причина — Міністерство економіки за дорученням Кабміну розробило проект Закону «Про внесення змін до митного тарифу України». Документ створений у рамках виконання тарифних зобов’язань, прийнятих у ході переговорного процесу зі вступу України до СОТ і передбачає зниження ставок ввізного мита на продовольчі товари, зокрема, на вина — виноградні, кріплені, сусло виноградне — з 2—3 євро до 0,3—0,4 євро за один літр.
«...Тобто у 5—10 раз», — наголошує заступник директора Асоціації «Виноградарі та винороби України» Дмитро Волошенко. «Внаслідок стрімкого зниження тарифного мита на вина, в Україні значно зростуть обсяги імпортного виноматеріалу та виноробної продукції», — зазначає він. Такі невиправдано швидкі дії, на думку експерта, призведуть до негативних наслідків: фактично припиняться посадки нових виноградників (в останні роки Україна щорічно висаджувала не менш трьох тисяч гектарів). Крім того, поступово прийдуть у занепад діючі плодоносні виноградники, яких сьогодні в Україні близько 100 тисяч гектарів, оскільки їхнє подальше використання стане економічно невигідним. Також такі дії уряду призведуть до стрімкого збільшення безробіття серед сільського населення, оскільки виноградарство потребує найбільшої кількості працівників, зайнятих фактично протягом всього року (сьогодні в галузі працює понад 1,2 мільйона осіб), до банкрутства десятків підприємств первинної виноробної промисловості, які є бюджетоутворюючими в своїх регіонах. Це, в свою чергу, створить соціальне напруження у виноградних регіонах — Херсонській, Миколаївській, Одеській областях, АР Крим.
Також, як зауважує Волошенко, різко скоротиться попит на вітчизняну сировину, валовий збір якої минулого року становив 300 тисяч тон. Тепер уся ця маса українського винограду стане фактично непотрібною, що призведе не лише до кризи виноградарства, але й до повної залежності виноробів від імпортної сировини, її якості та обсягів.
Проте виноградарі виступають не проти зниження митних зборів, а за їхнє поступове зниження протягом кількох років. Голова Асоціації «Виноградарі та винороби Криму» Ігор Балабатько вважає, що зниження ставок ввізного мита повинно проводитися протягом п’яти років із першим зниженням 2009 року, інакше українське виноробство прийде в занепад. «Сьогодні мито складає три євро. Якщо ми різко знизимо до 30 центів, то знищимо, насамперед, українське виноградарство, — говорить Балабатько і додає, що постраждають сільська місцевість, його соціальна сфера, а головне — буде знищене виноробство». Він вважає, що оптимальним буде знизити 2009 року ставку мита до 2,5 євро, 2010 — до 2 евро, 2011 — до 1,5, в 2012 — до 1 євро і в решті решт 2013 — до 0,30 євро.
Разом із тим, Балабатько переконує журналістів, що українські винороби готові конкурувати з європейськими. «Ми готові конкурувати з винами хоч Старого світу, хоч Нового», — наголошує він і розповідає, що сьогодні щорічні інвестиції у вирощування в Україні гектара виноградника становлять $5 тисяч. Лише за останній рік держава на посадку нових виноградників виділила майже 500 мільйонів гривень, а близько 300 мільйонів гривень склали внутрішні інноваційні інвестиції, які були направлені на технічне переобладнання підприємств із переробки. Для вирощування нових сортів винограду, який дасть свій перший урожай через три роки, вітчизняні винороби щорічно вкладають не менш ніж 70 мільйонів гривень. Єдина різниця між роботою вітчизняних виноробів і європейських — ставлення держави.
Балабатько наголошує, в Європі бюджетні дотації на один літр вина складають близько одного євро. На перегонку надлишку вина країни ЄС щорічно витрачають 500 мільйонів євро. Дотації на регенерацію одного гектара виноградників у країнах ЄС складають близько 7,5 тисячі євро. Крім того, до 2014 року Єврокомісія планує виділити європейським виноробам 1,3 мільярда євро, при цьому 120 мільйонів євро планується витратити на рекламу європейських вин. «Ви знаєте як в Європі вчиняють, коли відбувається криза перевиробництва вина? Вони, щоб не збити ціну на виноград і на вино, платять дотації на перекурку вина спочатку в коньячний спирт, і в паливо», — наводить приклад турботи європейських країн про своїх виноробів Балабатько. За його словами, «за кордоном лоза може жити хоч 100 років, тому що її люблять, леліють, підживлюють, за нею доглядають. У нас виноградники — при нашому ставленні — можуть прожити максимум 30 років».
Саме державні дотації в Європейських країнах ставлять їхніх виноробів і наших виноробів у нерівні умови. Так, за словами голови правління ВАТ «Вікторія» Владислава Плешивцева, сьогодні ціни на українські виноматеріали коливаються в межах від 2,5 гривень до 7 гривень за літр, ціна на молдавські виноматеріали — приблизно на такому ж рівні. При цьому європейські виноматеріали можна придбати від 1—1,5 гривні за літр. У таких умовах, зазначає Плешивцев, українським виробникам буде складно конкурувати з європейськими.
«Для будь-якої цивілізованої країни виноробство вважається національною гордістю, національним надбанням», — нагадує Балабатько і просить уряд не дати вітчизняному виноробству померти, не витримавши конкуренції з імпортною продукцією.
ДО РЕЧІ
Основоположники світової коньячної культури— французи, визнали якість українського коньяку «Шустов». На урочистій церемонії, організованій міжнародним «Клубом лідерів торгівлі», Одеський коньячний завод став єдиним українським виробником коньяку, який удостоїтися світового визнання та золотої нагороди «За технологію і якість». Завдяки передовим технологіям і контролю якості на всіх етапах виробництва, підприємство повторило досягнення одного зі своїх фундаторів — Миколи Шустова. Свою першу Гран-прі компанія «Шустов» завоювала 1900 року на Всесвітній виставці виноробства в номінації коньяків і дістала право називати свою продукцію «коньяками». І ось, через більш ніж 100 років, міжнародні експерти знову визнали, що коньяки «Шустов» за якістю не поступаються продукцією таких відомих марок, як «Hennessy», «Martell», «Remy Martin». Відзначалася м’якість смаку, досягнута за рахунок дотримання класичної французької технології, а також завдяки передовим технологіям і високій якості продукції. Всі стадії виробництва коньяків — від виноградних саджанців до витримки спиртів і розливу коньяків у пляшки, відбуваються на одному підприємстві. ОКЗ володіє значними площами власних елітних виноградників (близько 1000 га) і найстарішим парком бочок (15 тис. шт.).
