Відгук на статтю «Батько чеської держави» від 29 березня ц.р.
Належу до залишків тієї численної чеської громади, яка доволі відчутно населяла колись простори Західної України. Природна асиміляція робить своє, тому й українське й чеське видається мені однаково рідним і близьким. З цієї причини й тему наукових досліджень вибрав дотичну до чеських економічних перетворень, відтак колись частіше, тепер рідше (візи, що б не говорили — ганебне гальмо) буваю у Чехії. Одного разу, під час службової подорожі люб’язний і гостинний професор Ян Вашак iз Чеського сільськогосподарського університету запропонував «заскочити на хвилинку» і віддати шану батьку нації Томашу Масарику. Очікував помпезного пантеону, або хоча б гранітного монумента. Здивуванню не було меж: звичайний та по-чеськи охайний сільський цвинтар і на його краю дві скромнi могили, дбайливо обкладенi дерном та з важкими дубовими хрестами. І напис на одній — Томаш Масарик, Президент Чехословацької держави. Звичайно — квіти, слідки людських відвідин і шани. Так заповів покійний.
Змогла ж людина бути ВЕЛИКОЮ і залишитись простою, не допустити навіть подумки якесь припущення про ЕЛІТУ. Зуміла людина на ділі, а не на словах послужити народу. Був великим і залишився великим. О, як нам таких людей у керівництві бракує!!!
