Атлантичну раду Сербії — неурядову і неприбуткову організацію було засновано в червні 2001 року в Сербії майже два роки після бомбардувань колишньої Югославії авіацією НАТО. Тим не менше учасники цієї організації, до якої входять представники всіх сфер суспільного життя Сербії, вважають, що залучення країни до євроатлантичного інтеграційного процесу є найвищим пріоритетом. Чому Сербії необхідно інтегруватися як в європейські, так і євроатлантичні структури? Як в Сербії зараз оцінюють роль НАТО і участь натовських військ у миротворчій місії в Косово, а також роль українського миротворчого контингенту в цьому краї? Чому в Атлантичній раді Сербії підтримують вступ до НАТО трьох балканських країн і приєднання України до ПДЧ? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю голови Атлантичної ради Сербії Владана ЖИВУЛОВІЧА.
— Пане Живуловіч, згідно з останніми даними опитування громадської думки в Сербії, 28 відсотків населення підтримує членство країни в НАТО і 55 відсотків виступає проти. Як не дивно, в Україні подібна ситуація. Ви є головою організації, яка лобіює інтеграцію країни в НАТО. Хотілось почути ваші резони, чому Сербія повинна бути членом Організації Північноатлантичного договору?
— З точки зору безпеки дуже важливо бути в складі системи безпеки. Наші сусіди Болгарія і Румунія є членами НАТО, а Хорватія, Македонія та Албанія є учасниками Програми НАТО «Партнерство заради миру». Виходячи з цих позицій, якщо ми не будемо в системі, то станемо «чорною дірою». Ми не можемо бути незалежною країною, як, наприклад, Австрія чи Швейцарія, які мають дуже сильну економіку. У нас, навпаки, існують дуже великі економічні проблеми. Тому, на мою думку, якщо ми хочемо мати інвестиції в нашій країні, то насамперед повинні забезпечити безпечне довкілля, яке може бути досягнуто лише при членстві Сербії в НАТО. Це буде перший крок для нашої країни, а наступним — Європейський Союз. І лише тоді ми можемо очікувати серйозні інвестиції. На мою думку, закордонні інвестори не хочуть інвестувати в державу, в якій не гарантується безпека і стабільність.
— Чому, на вашу думку, громадська підтримка вступу Сербії є такою низькою?
— Відповідь на це запитання є дуже простим. Як ви знаєте, ми зазнали бомбардування в 1999 році. Нас бомбардувало НАТО і тому ці рани є досить свіжими. Але хочу нагадати, коли ми засновували Атлантичну раду Сербії, то підтримка вступу в НАТО становила 12 відсотків. А тепер ми маємо 28. Звісно, це мала підтримка. Але коли ми проаналізували це опитування, то зрозуміли, що наші громадяни мало знають про НАТО і що членство в цій організації означає для нашої держави. Люди вважають, що перебування в складі НАТО означатиме витрату великих коштів на закупівлю зброї і перехід на стандарти НАТО, а також втрату суверенітету. Що є неправдою. Наприклад, Греція і Туреччина мають великі проблеми щодо кордонів, але перебуваючи в НАТО, вони не воюють одна з одною. Головна причина такої низької підтримки — це бомбування НАТО. Сербія в останні дві Світові війни була завжди в складі переможців і тепер сербам важко пояснити, що союзники бомбували нас. Позиція Атлантичної ради полягає в тому, що ми не хочемо повторення цього.
— А чи поділяє вашу позицію щодо інтеграції країни в НАТО влада?
— Ні. Наш уряд розвалився. Ледь більше половини виборців на нещодавніх президентських виборах підтримали Тадіча, який виступає за євроатлантичну інтеграцію. Одна частина уряду була проти інтеграції в Європейський Союз і НАТО, інша — навпаки. І обидві сторони не могли знайти консенсусу, що й послужило причиною падіння уряду. Тому у нас 11 травня відбудуться нові вибори до парламенту і місцевих органів влади. Це знову буде свого роду референдум серед сербів щодо євроінтеграції.
— Як ви гадаєте, чи повинен уряд у питаннях інтеграції країни в ЄС чи НАТО слідувати за думкою громадськості чи сам вести народ до цих структур, доводячи, що це в інтересах країни?
— Що стосується уряду, то ми це побачимо. Але це залежатиме від кампанії, яку буде організовано до виборів. А це дуже важливо. Якщо виграють радикали, які тісно пов’язані з Росією (мова йде про партію Коштуніци), то вони, звісно, заблокують євроінтеграцію через Косово. Тоді ми залишимося в ізоляції, в якій перебували під час правління режиму Мілошевіча. Якщо виграє Тадіч, то ми наблизимося до Європейського Союзу, але мова не йтиме ще про членство в НАТО. Адже підтримка інтеграції країни до Альянсу становить 28 відсотків. Хочу нагадати, що Сербія є учасником програми «Партнерство заради миру». Але ми досі не почали працювати в рамках цієї програми. На мою думку, якщо виграє Тадіч, то він буде наполягати на розвитку програми «Партнерство заради миру», а також на пришвидшенні інтеграції в ЄС. Від того, які сили виграють 11 травня, буде залежати наша майбутня доля і життя.
— Пане Живуловіч, яка ваша особиста думка щодо ролі НАТО в Косово?
— Як мешканець Сербії, я не дуже щасливий від того, що нашу країну бомбувало НАТО. Але коли ми говоримо про НАТО, я бачу перед собою 26 країн, серед яких є наші друзі, які не визнали Косово. Це Іспанія, Греція та Румунія. Якщо в цілому брати НАТО, то важко говорити про роль цієї організації. Але, чесно кажучи, без НАТО серби мали б у Косово набагато більші проблеми. Деякі країни-члени НАТО, що перебувають в Косово, захищають сербів. 17 березня 2004 року багато етнічних сербів було вбито в Косово, спалено більше сотні церков і монастирів. І саме натовські війська рятували сербів. Якби військ НАТО там не було, то нам довелося б посилати свої війська, а це означало б знову війну й дестабілізацію регіону. У даний момент це було б нерозумно. Хоча я незадоволений тим, що війська НАТО перебувають у Косово, але без них довелося б більше переживати за долю сербів, яких із кожним днем стає все менше і менше в цьому краї. Вони покидають Косово через проголошення незалежності косовськими албанцями. Що стосується Атлантичної Ради, то ми повністю погоджуємося з нашим урядом, його офіційною позицією, що проголошення незалежності Косово є незаконним і є порушенням міжнародного права.
— До речі, якою є ваша оцінка ролі українських миротворців, які перебувають у складі поліцейської місії ООН та сил KFOR, які діють під егідою НАТО?
— Війська НАТО KFOR були відправлені в Косово згідно з резолюцією ООН. Україна є членом ООН і виконуючи свої зобов’язання, вона послала свої війська в Косово. І тут я не бачу ніяких проблем. Як на мене, то добре, що українські миротворці перебувають тут. Водночас хочу зазначити, що ми з Україною маємо подібні проблеми. Якщо Сербія має проблеми з Косово, то я переконаний, можливо, одного дня може виникнути ситуація, коли ваша країна матиме проблеми з мусульманським населенням у Криму. Тому нам треба бути обережними. Якщо ми дозволимо Косово проголошувати незалежність через референдум, то кожен може зробити це. Тоді ми матимемо сотню нових маленьких держав. А це, на мою думку, нерозумно і цього не варто робити. Я знаю з новин, що один український поліцейський-миротворець помер у Косово. І я дуже жалкую з цього приводу. Український і сербський народи дуже подібні і близькі один до одного. І ми не бачимо нічого поганого в тому, що українські миротворці задіяні в миротворчій операції в Косовою.
— Можливо, ви знаєте, що у зв’язку з загибеллю українського поліцейського опозиція в Україні намагається ухвалити у Верховній Раді закон, щоб вивести українських миротворців з Косово. Як таке рішення може бути сприйнято в Сербії?
— На мою думку, від такого рішення Сербії не стане краще. Адже завдяки присутності українських миротворців забезпечується захист сербів у Косово. Нам потрібна присутність міжнародної спільноти, щоб захищати в Косово етнічних сербів. Треба враховувати те, що згідно з резолюцією ООН за номером 1244, Сербія не має права розміщати війська в Косово. Я розумію, що український парламент має право ухвалювати рішення щодо виведення миротворчого контингенту. Але хочу зазначити, що відправка військ для виконання будь-якої місії пов’язана з ризиком для людей. Якщо навіть ви відправите медичний персонал, допустимо, в Африку, існує можливість втрати лікаря в якомусь інциденті. Завжди існує ризик при виконанні миротворчої діяльності. Але я є прихильником цієї міжнародної місії в Косово. Якби Сербія мала будь-який шанс і я особисто мав можливість ухвалювати рішення, я б завжди виступав за відправку сербських миротворців для виконання міжнародних місій. Звісно, мова не може йти про відправку наших солдат для виконання місії в Іраку, яка не має мандату ООН.
Присутність ваших військ є важливою для нас. Ми знаємо, що українські солдати захистять сербів. Вони добре роблять свою справу. Ми пам’ятаємо, що чотири роки тому війська деяких країн НАТО не хотіли виходити зі своїх баз, щоб захистити сербів і дивилися через огорожу, як албанці вбивали сербів: дорослих і дітей.
— Пане Живулович, а ви особисто вірите, що рішення Косово щодо проголошення незалежності може бути скасованим? Адже на сьогодні майже 30 країн визнали Косово.
— Ситуація справді є досить непростою. Сербія є членом ООН, ОБСЄ. Щоб стати членом ООН потрібен консенсус усіх країн. Росія та Китай підтримують Сербію у тому, щоб Косово не було визнано. Зрозуміло, що Косово впродовж дуже довгого періоду часу не буде членом ООН чи ОБСЄ. За таких умов Косово доведеться будувати свої стосунки на двосторонній основі. Дійсно, одного дня Косово можуть визнати понад сто країн. Але Сербія ніколи не визнає незалежність цього краю. Я не знаю, як косовари будуть перетинати кордон зі своїми паспортами, яких ми не визнаємо. Як вони будуть подорожувати через Сербію в Європу? Їм доведеться їхати через Македонію чи Албанію. Для Косово виникне багато проблем. І це лише початок.
— Як ви ставитеся до того, що три балканські країни отримають на саміті НАТО в Бухаресті запрошення приєднатися до Альянсу?
— Я підтримую ці країни. Бо вони за тривалий час підготувалися до цього моменту. Я не думаю, що Хорватія буде мати проблеми з референдумом і ратифікацією свого членства в НАТО. Як я вже зазначав, Сербія буде оточена країнами НАТО, а перебування в «чорній дірі» дуже небезпечно. Ми будемо ізольованими і це буде дуже погано для іноземних інвестицій через нашу політику безпеки.
— А чи підтримуєте ви Україну в її намаганні отримати План дій щодо членства в Бухаресті?
— У вас більші проблеми ніж у нас через те, що ви межуєте з Росією. Що стосується ПДЧ, то я максимально підтримую цей крок. Якщо Росія входить до Ради НАТО—Росія і дуже тісно співпрацює з Альянсом, то чому б Україні не розвивати більш тісні відносини з НАТО. Але вступ України до НАТО є більш чутливим питанням. Бо у випадку приєднання України НАТО стане безпосередньо межувати з Росією, у якої виникнуть проблеми з безпекою. Але я думаю, що маючи добрі відносини з Росією, ви знайдете вирішення цієї проблеми.
— Яких результатів, на вашу думку, хотіла б очікувати Сербія від саміту НАТО в Бухаресті?
— Звісно, я хотів би перебувати в групі трьох сусідніх балканських країн. Але, на жаль, через політичну ситуацію в країні і Косово ми не такі щасливі. На сьогодні НАТО не перебуває в центрі нашої уваги. Ми поки що не перебуваємо в позиції, щоб думати про членство в Альянсі. З іншого боку, НАТО не запрошувало Сербію. Тому на нинішньому етапі ми повинні проявити активність і запропонувати проекти в рамках програми «Партнерство заради миру». Це для нас буде початок. А членство в НАТО — в далекій перспективі.
