Ситуація у Європі, пов’язана з визнанням/невизнанням самопроголошеної незалежності Косово, так чи інакше пов’язана з Україною та можливим її європейським майбутнім.
Про Сербію та Косово говорять і пишуть багато. Не буду повторювати те, що добре відомо з наших ЗМІ, хочу дещо інакше розставити акценти у наших міркуваннях на цю тему. Тим більше, що є різні сюжети ймовірних подій і рішень. Є Росія і Захід, інтереси яких не збігаються. Позиція Москви нам добре відома, а інтереси Заходу — далеко не всім українцям.
«Живеш локально — мислиш глобально», — люблять повторювати наші західні сусіди поляки. Ця парадигма мислення і для українців не є чужою. А це передбачає використання різних джерел інформації, коментарів та пояснень. В іншому разі це виглядало б як однобока пропаганда.
Зауваження перше. Після 24 лютого в ЄС почалося масове визнання незалежності Косово його членами. (Першими це зробили США, які, як відомо, є членом НАТО, а не Євросоюзу.) Дійшла черга визнання і до тих країн ЄС, котрі не поспішали з цим, як, наприклад, Італія, Іспанія, ну і Польща. Важливий момент: зовсім не береться до уваги історія сербів та появи на їхній землі неслов’янського, мусульманського анклаву косоварів. Тобто геть історію!? Серби цим дуже ображені. Спостерігається буквально вибух національного патріотизму, і жартувати з цим не слід.
Друге. Серед євросоюзівців пролунали тверезі голоси про те, що у підготовці до відокремлення Косово щось не те і не так зроблено; і взагалі, Брюссель не повинен був доручати таку дуже складну місію фінну пану Ахтісаарі, який косовсько-сербську проблему (а може, й взагалі ситуацію в слов’янському світі) знає дуже слабо.
Увагу привернув приїзд у Белград у цей гарячий для Балкан час давно «призначеного» В.Путіним на посаду президента РФ Д.Медведєва, підпертого сильною командою за участю шефа Міноборони та представників «Газпрому» (а що ви думали, де «Газпром» — там велика політика). Західні оглядачі відразу повідомили про намір Москви створити в Сербії свою постійну військову базу (орієнтовно, в Мітровіце) та прокласти сербською територією газопровід російського «Південного потоку». Повідомили також не афишоване в Україні: в окремих містах Сербії відбулися організовані Демократичною партією протести під гаслами: «Сербія — не російська провінція!» і «Не хочемо тут «Газпрому»!. Ймовірним розміщенням на сербській землі російських баз стурбована Туреччина.
Брюссель надіється замирити Белград і «незалежне Косово», обіцяючи обом швидкий вступ до Євросоюзу. Така ось політична приманка...
Коментуючи це, польський міністр оборони краків’янин Богдан Кліх (галичанин усе-таки) 26 лютого заявив, що керівники ЄС повинні чимшвидше виробити й оприлюднити чіткі європейські перспективи України.
Справді, українців це більше цікавить, ніж політика Брюсселя на Балканах.
