Знайти бажаючих попрацювати в чорнобильській зоні сьогодні стає все важче. Держава заборгувала працівникам підприємств, які перебувають тут, один мільярд гривень. Коментуючи цей факт, представник Чорнобильської територіальної організації Атомпрофсоюзу Микола Тетерін роз’яснив: «Зарплата в зоні відчуження формується за рахунок двох чинників — тарифна частина й доплата. До 1996 року доплата виглядала як подвійний тариф. Тобто ми отримували подвійну заробітну плату, і люди не йшли, бажаючих працювати в зоні було хоч відбавляй. Але з 1996 року фінансування робіт у зоні відчуження різко скорочується, вводяться обмеження на доплати».
За його словами, на підставі статті 39-ї Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме — в зоні обов’язкового відселення, проводиться доплата в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Постановою Кабміну «Про доплати й компенсації особам, які працюють у зоні відчуження й зоні обов’язкового відселення після повного відселення жителів» від 29 січня 2003 року була встановлена доплата за роботу в зоні обов’язкового відселення в дев’ятикратному розмірі. Крім того, їм нараховувалася премія в розмірі до 50% тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплат і надбавок, передбачених законодавством. «Таким чином, розмір щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження повинен становити 27 мінімальних зарплат плюс 50% премії від цієї суми», — вважає Тетерін.
«Якщо в законі вказано, що зарплата в перших трьох зонах повинна бути прив’язана до мінімальної заробітної плати, то зрозуміло, що якщо зростає мінімальна заробітна плата, то й доплата також зростає. У той же час постанова уряду Пустовойтенко, прийнята 1998 року, встановлює фіксовані доплати на дуже низькому рівні. Доплата в зоні обов’язкового відселення, до якої ми прив’язані, становить 13,2 гривні. І вона не змінюється вже протягом 11 років. Множимо ці 13,2 на 9 і отримуємо доплату в зоні відчуження 118,8 гривні. І розмір цієї доплати не змінювався до 2007 року, коли ми домоглися його 20-кратного збільшення. На сьогодні — це 264 гривні (з квітня 2007 року. — Авт. ), — інформує Тетерін і продовжує викладати цифри, — з 1 вересня 2005 року мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 332 гривень. Множимо на три — доплата повинна була бути 996 гривень, а платили 13 гривень 20 копійок. Тепер множимо ці 996 гривень на 9 — отримуємо розмір доплати за роботу в зоні відчуження в розмірі 8964 гривнi у місяць, а платили — 118,8».
Представник профспілки обурений таким ставленням держави. У такому випадку кожному, хто працює в зоні відчуження з 1 січня 2003 року, держава заборгувала від 240 тисяч до 340 тисяч гривень. Якщо ж цю суму помножити на кількість осіб, які чекають свої гроші, — а це близько 3,5 тисячі осіб — то виходить, що для виплат потрiбен понад один мільярда гривень.
«Уряд же з року в рік робить один і той самий фокус — вони в законі про держбюджет припиняють дію 39-ї статті, в результаті повинна діяти постанова про ці мізерні доплати», — розповідає Тетерін. У той же час він зазначає, що 2003, 2004, 2005 років дію статті 39-ї не припинили, а значить, тоді доплати повинні були бути на рівні трьох мінімальних зарплат.
Різночитання у визначенні розміру доплат у зоні відчуження призвели до того, що багато працівників почали звертатися до судових органів в надії, що їм зрештою виплатять різницю між фактично нарахованими доплатами й тими, що передбачені законом. Але рішення судів щодо цього питання часто суперечили одне одному. Але в травні минулого року Верховний Суд фактично визнав законність вимог працівників зони відчуження.
Тетерін зазначив, що для розв’язання цього питання на державному рівні Чорнобильська територіальна організація Атомпрофсоюзу починає процедуру колективної трудової суперечки з Міністерством праці й соціальної політики України. «Люди з усіх трьох зон почали звертатися до судів і суди почали задовольняти їхні позови й тепер така практика перекинулася і на зону відчуження. Зараз у судах перебуває близько ста справ», — підкреслює Тетерін і зазначає, що робота в зоні відчуження втрачає привабливість. Якщо найближчим часом нічого не зміниться, то в зоні просто нікому буде працювати. «На сьогодні середня зарплата в зоні відчуження — 1698 гривень разом із доплатою. А ще 1996 року середня зарплата на підприємствах зони відчуження перевищувала середню заробітну плату в промисловості в 2,67 разу. На сьогодні ж наша тарифна частина зарплати нижча, ніж зарплата в промисловості», — розповідає представник профспілки журналістам.
«Робота в зоні відчуження вже давно не престижна, малооплачувана, не дозволяє заробити гідну пенсію. Динаміка зростання заробітної плати сильно відстає від динаміки зростання зарплат в Україні загалом, і основна причина в тому, що доплата за роботу в зоні відчуження зафіксована на дуже низькому рівні, а не прив’язана до заробітної плати. Кваліфіковані фахівці йдуть, а нові не приходять і не прийдуть, доки уряд не перегляне механізми фінансування в зоні відчуження», — підсумовує Тетерін.
