Шістдесят відсотків українців проти вступу до Північноатлантичного блоку.
Якщо хтось стверджує, що долучатися до НАТО Україні не можна, бо Росії доведеться витратити мільярди на перебудову системи свого захисту, зрозуміло, що маємо справу з русофілом, закоханим в братню країну.
Коли ж найчільніший (на жаль, не найпослідовніший) український антинатівець із зневажливим виглядом нагадує, що росіянами завжди правили зайди — знімечені Романови, єврей Ленін, грузин Сталін, українці Хрущов з Брежнєвим та кубанський козак (майже українець) Горбачов, — замислюєшся, чи про русофільство та любов тут йдеться? Кохання бо є ірраціональним почуттям, і щиро закоханий неспроможний бачити недоліки в своєму «предметі». У цьому разі замість русофільства спрацьовує або боягузтво перед некерованим російським ведмедем, або...
Юрік (так було записано в паспорті) був аджарським вірменом, який залишив зелену, сонячну Колхіду заради залізобетонного, конструктивістськи урбанізованого Харкова. Коли УРСР надумала покинути сім’ю братніх народів і вирушити в самостійне одиночне плавання, Юрік скликав своїх підлеглих до великої, на всю стіну, карти Радянського Союзу і з необразливим кавказьким запалом залементував: «Дурачье! Посмотрите! Вот Россия! Разлеглась, как огромная свиноматка. А внизу мы — остальные республики — лежим и сосем, будто молочные поросята. Совершенно бесплатно! Что тебе еще надо? Свободы захотели! Без штанов ходить будете со своей свободой! Нищими станете!»
Юрікова логіка була незаперечною, проте, хоча Homo sapiens і віднесений до класу ссавців, позиція сосуна для дорослої людини є неприйнятною, і більшість українців вибрала волю.
Здається, зараз дехто шкодує з цього і не проти знов поссати братню моню (вибачайте за протиприродний, нефізіологічний фразеологізм), натомість почухуючи мізинцем великодежавну пиху дрімаючої льохи. Та Росія — не жирна льоха, а кремезний ведмідь, якому сунеш палець — втратиш руку. Якщо не голову!
Отже, на додаток до русофілів і боягузів маємо ще й хитрунів-сосунів, чи русососів.
Як на мене, найбільш симпатичними серед них є боягузи, бо патріоти. На другому місці — русофіли, бо альтруїсти. І лише на третьому — русососи, бо шахраї. Але любитимемо їх усіх, бо українці.
Цікаво, яке процентне співвідношення між альтруїстами, патріотами і шахраями? Питання для соціологів.
А Юрік зараз мешкає в Німеччині, посмоктуючи соціальні фонди чергового фатерлянду.
