Президент Росії Володимир Путін вважає, що політика, яка провадилася за його правління, дала результат. Про це він заявив учора в Кремлі на засіданні Держради, на порядку денному якого обговорювалася «Стратегія розвитку Росії до 2020 року». ЗМІ вже охрестили доповідь Путіна «останнім традиційним щорічним зверненням президента до Федеральних зборів». Підбиваючи підсумки восьми років свого президентства, Путін нагадав, що 1999 року інфляція становила 36,5%, бізнес був у руках олігархів, «заборгованість за зарплатами досягала двох років, а третина населення мала доходи нижчі за прожитковий мінімум». За його словами, зараз Росія ввійшла до сімки найбільших економік світу, а державний борг скоротився до 3% ВВП, одного з найнижчих показників у світі. Він визнав, що успіхи останніх років Росії вдалося досягнути завдяки своїм природним багатствам.
Російський президент не упустив можливості покритикувати Захід. Підкресливши, що в світі розгортається новий виток перегонів озброєнь, він натякнув, що причина цього — політика НАТО. Путін також заявив про неприпустимість і незаконність втручання зарубіжних країн до політичного життя країни. «Вони (спроби втручання. — Ред .) принижують гідність нашого народу і послаблюють нашу демократичну державу», — підкреслив президент.
Торкаючись внутрішньополітичного життя, Путін висловився за зменшення централізації держуправління. «Однією з головних проблем сьогоднішнього держуправління залишається його надмірна централізація. Будь-які, навіть елементарні ухвали, приймаються в уряді місяцями, а то й роками», — сказав він. Окрім того, російський президент визнав, що «державі не під силу та й ні до чого такий колосальний державний сектор». «Численні установи та організації повинні бути адекватні ринку, повинні отримувати оплату за результат, а не за факт свого існування, а їхні керівники повинні нести персональну відповідальність за якість управління», — підкреслив президент.
КОМЕНТАР
Микола ПЕТРОВ, член наукової ради Московського центру Карнегі:
— Все виглядає як звіт президента, який іде, про досягнення країни за вісім років його правління. Хоча темою засідання була «Стратегія розвитку Росії до 2020 року», ті речі, які наводяться щодо стратегії і планів на майбутнє, є менш вражаючими і менш конкретними, ніж ті, що наводяться про підсумки минулого розвитку. У тих шматках виступу президента, які зараз виходять, є деяке прикрашення того, що було. Наприклад, коли говориться, що обсяг зовнішньої торгівлі за вісім років виріс у п’ять разів. Але при цьому не говориться, що ціни на нафту виросли й відповідно автоматично той же обсяг торгівлі коштує інших грошей. Поки що важко судити про те, наскільки змістовними є уроки минулого і наскільки осмисленими є завдання на майбутнє. Поки що крім найзагальніших речей, що ми подвоїмо ВВП 2009 року й станемо однією з п’яти найбільших світових економік, нічого більш конкретного і більш змістовного, що можна було б розглядати як стратегію, а не як якісь обіцянки або загальні орієнтири, не видно. Принаймні очевидним є те, що Медведєву, власне, не дали виступити зі своєю президентською програмою.
Що стосується слів президента про розгортання нового витка озброєнь. Поки розподіл ролей між Путіним і Медведєвим щодо зовнішньої політики полягає в тому, що перший робить, у тому числі, такі різкі заяви. Другий намагається їх уникати. Медведєв просто не говорить того, що в негативному ключі згадує Путін. Це може виглядати, як свідома побудова Медведєву іміджу такого доброго й ліберального політика, в тому числі, й щодо зовнішньополітичного курсу за контрастом із тим жорстким стилем, який зараз практикує Путін.
Загальні й досить жорсткі заяви на адресу бюрократії Путін робить декілька років. І ці заяви поки що ніяк не підкріплюються якимись конкретними діями. Говорити про оптимізацію державного управління можна й потрібно. Але давно настав час від загальних розмов перейти до якихсь конкретних ухвал і дій. Наразі цього не видно. Сьогоднішня промова в цьому значенні нічого нового не додала.
Сигнал щодо того, що Росії не під силу утримувати державний сектор, можна сприймати по-різному. Те, що відбувалося під час другого терміну президента, важко назвати інакше, як посиленням присутності держави в економіці. І це посилення набувало різних форм. У тому числі й активно використовувану зараз форму передачі державних активів так званим держкорпораціям. Поки що не зовсім зрозуміло, як ці держкорпорації діятимуть і наскільки вони контролюватимуться державою. Але ясно те, що згідно з положенням про держкорпорації, вони виведені з-під контролю уряду. Останні два місяці ми бачимо передачу колосальних ресурсів із державних активів до держкорпорацій. У цьому можна розглядати скоріше поділ спадщини наприкінці путінського другого терміну, аніж те, що очевидно має на увазі Путін, говорячи про якесь роздержавлення. Під прапором роздержавлення йде передача довіреним особам і близьким до Кремля урядовцям дуже великої державної власності, форму управління якою ще остаточно навіть не визначено.
