Ваша чарівна паличка ламається, ваше заклинання не діє, і ви не вмієте літати на мітлі... В усіх цих бідах, як уважають експерти з Оксфордського університету, винні гени, успадковані від батьків. Роль спадковості в книгах про Гаррі Поттера чітко простежується в усіх героїв, незалежно від того, чи є вони «чистокровними», чи ж нащадками магглів і чарівників (у книгах їх називають «напівкровками») або ж «бруднокровками», чиїми предками були звичайні маггли.
Чарівні здібності персонажів поттеріани проаналізовані в статті, опублікованій у журналі British Medical Journal. Її автори, фахівці Оксфордського центру з вивчення генетики людини Шрірам Рамагопалан — лікар Маріан Найт, професор Джордж Еберс і лікар Джуліан Найт, прийшли до висновку, що магічні здібності, ймовірно, передаються спадково, з покоління в покоління.
Вчені, які уважно прочитали книги про юного чарівника, стверджують, що знайшли цьому «переконливі докази», пише gzt.ru. «У книзі «Гаррі Поттер і дари смерті» є багато цінної інформації про сім’ї, які володіють магічними здібностями, що передбачає значну роль генетичних чинників, — зазначає старший науковий співробітник центру лікар Найт. — Наприклад, щонайменше в семи поколіннях роду Блеків були маги. В інших сім’ях маги були серед представників, як мінімум, трьох поколінь. Ми також бачимо двох близнюків, Патіла та Уїзлі, і обидва вони мають здібностi чаклунства».
Те, що ми успадковуємо пару генів — по одному від кожного з батьків, — передбачає кілька варіантів прояву магічних здібностей: якщо магічна здібність залежить тільки від одного гена, то йдеться про домінантний ген, а якщо від двох генів, то це рецесивні гени. Оксфордські вчені вважають, що магічні гени «вмикаються» за допомогою так званого епігенетичного механізму, який впливає на ДНК не прямо і здатний «вмикати» й «вимикати» певні гени в тому або іншому поколінні.
Раніше фахівці Дитячого дослідницького інституту імені Мердока в Мельбурні лікар Джеффрі Крейг, лікар Рене Доу і лікар Мері-Енн Еткін, робота яких була опублікована в журналі Nature.com, проаналізувавши спорідненість у чарівників батьківською лінією, заявили, що за магічні здібності відповідають рецесивні гени. Тому, на їхню думку, у всіх чарівників і чаклунок є два гени «W», що відрізняє їх від магглів, які володіють парою звичайних генів.
Рон Уїзлі, Невілл Долгопупс і Драко Малфой — чистокровні чарівники, їхніми предками материнською і батьківською лініями протягом багатьох поколінь були чарівники, тобто процвітала пара генів WW. Герміона Грейнджер — маглонароджена чаклунка (її комбінація генів — WW, хоч комбінація батьківських генів — WM). Гаррі (чарівник із генами WW, гени батьків — WW) не вважається чистокровним чарівником, бо його мама — маггл. Однак учені з Мельбурна шокували шанувальників Поттера, заявивши, що виявили незаперечний доказ «сумнівного батьківства» у випадку з доглядачем Філчем, який є «сквібом», тобто, народжений у сім’ї чарівників, але не володіє магічними здібностями, властивими чистокровним магам.
Оксфордські фахівці вважають, що попереднє дослідження занадто спрощує питання. «Наша робота засновується на заключній книзі серії, тому в нас більше матеріалу для вивчення спадковості магічних здібностей», — підкреслюють вони.
Експерти вирішили не зводити магічні здібності до одного гена й припустили, що чарівні навички можуть варіюватися за силою, що залежить від впливу домінантного гена, відповідального за магію, який «вмикається» або вимикається в залежності від навколишнього середовища.
Можна зазначити, що існують три види магічних навичок, які передаються з генами. «Перший — це здатність розмовляти зі зміями мовою парселтонг. Ця навичка — відмінна риса слізеринців. Другий — дар пророцтва. Сивілла Трелоні володіє цією здатністю, хоч і не досконало, її прапрабабуся була дуже обдарованою в цьому. Нарешті, третій — бути метаморфмагом, чарівником, який володіє здатністю змінювати свій вигляд. Цю навичку Німфадора Тонкс передала своєму сину», — повідомляється в статті British Medical Journal.
Існує кілька генів-кандидатів, мутація яких веде до певних змін у здібностях людини. Так, ген FOXP2 відповідає за мовлення й мову, тому його мутація пов’язана зі здібністю розмовляти парселтонгом; уміння Тонкс змінювати колір волосся пояснюється мутацією у відповідному гені — MC1R.
«Проте потрібно зауважити: не маючи можливості розглянути ДНК людей, які володіють вказаними вміннями, ми не можемо бути повністю впевненими в правильності нашої гіпотези. Однак використовуючи доступну інформацію, ми можемо твердо заявити, що деякі магічні навички передаються спадково». Оксфордські фахівці закликали «затамувати подих» і провести докладний аналіз генетичного коду чарівників.
