Граємо в ляльки
З 25 грудня по 11 січня в Харкові проходить виставка авторської ляльки. Їх можна буде побачити в Муніципальній галереї. Виставка має назву «Різдвяні фантазії», й, за словами організаторів, стане передноворічним подарунком для харків’ян, поведе глядачів у казковий світ дитинства, де кожний вірить у диво, магію... Представлені ляльки виконані з різноманітних матеріалів (кераміка, фаянс, текстиль, церніт, папер-клей і т.д.), представляючи різні стилі та жанри (українська народна, готична, зі східними мотивами та реалістична портретна лялька). Наприклад, лялькова та святкова теми відбиті в живописних роботах Н. Бакуменко та батику Ю. Прус; оригінальні роботи підготували: О. Хондожко, Н. Веселовська, І. Мокрицька, Л. Громова, Ю. Аладьїна, Я. Косьміна, І. Кириченко, Н. Волобуєва, В. Раїна та Т. Мариніч. «Ми майстри, які виготовляють авторську ляльку. Дехто з нас вважає за краще не називати себе художниками, оскільки до цього виду діяльності прийшли з дуже різних професій: інженери та лікарі, архітектори та фізики-ядерники, керамісти та педагоги, які зробили ляльку своїм хобі, а дехто — своєю професією. І так сталося напевно тому, що, рано погравши у дорослі ігри, ми швидко втомилися від чужих правил і стали створювати той світ, в якому панує краса та безмежна фантазія», —зізналися автори виставки. Інф. «Дня»
Грааф — прототип Скруджа
Нідерландський вчений Сьєф де Йонг стверджує, що прототип Ебенезера Скруджа, персонажа «Різдвяної пісні» Чарльза Діккенса, жив у Голландії в середині XIX століття. Його звали Габріель де Грааф і він був могильником. Про гіпотезу де Йонга розповідає lenta.ru, посилаючись на газету The Telegraph. Ебенезер Скрудж у Діккенса — скнара й мізантроп. Але напередодні Різдва він зустрічає трьох святочних духів, які показують йому минуле, справжнє й майбутнє. Скрудж перевиховується і стає щедрою та веселою людиною. «Різдвяна пісня» Діккенса досі залишається однією з найпопулярніших в англомовному світі святкових повістей. Більшість літературознавців досі були переконані, що образ Скруджа Діккенс запозичив сам у себе: його прототипом був пономар і могильник Гебріел Граб, історія якого розказана в «Посмертних записках Піквікського клубу» (розділ XXIX: «Розповідь про те, як підземні духи викрали пономаря»). У святвечір Граба викрали просто з кладовища духи й суворо покарали його за зневагу святом і бездушність. Історія голландського могильника де Граафа, який жив у селі неподалік від міста Арнхем, дуже схожа на пригоду Граба. Злобний п’яниця, який бив дітей, був такий жадібний, що копав могили навіть у свята і у святвечір. Одного разу він пропав (на кладовищі знайшли тільки пусту пляшку джину) й повернувся тільки через кілька років. Він розповідав односельчанам, що гноми показали йому привид померлої бідної дитини, і від цього він змінився на краще. З персонажем Діккенса відбувається щось подібне, в повісті згадується навіть пляшка джину. На думку де Йонга, історію де Граафа Діккенсу міг розповісти датський казкар Ганс Христіан Андерсен.
Музей Чапліна
У швейцарському містечку Корсьє-сюр-Вевей буде створений Музей легендарного актора й режисера Чарлі Чапліна. У садибі, з вікон якої відривається огляд на Женевське озеро, великий американський комік провів останні 25 років життя — з 1953 по 1977 рік, передає newsru, посилаючись на IТАР-ТАСС. Можливість створення музею з’явилася після укладення угоди між Фондом Чарлі Чапліна й інвестиційною компанією з Люксембурга. Вона придбала садибу Бан за 21 млн. євро, при цьому договір передбачає цільовий продаж — створення меморіального комплексу. Садиба Бан тільки одного разу до цього відкривалася для широкої публіки — це було восени нинішнього року під час проведення у Швейцарії Дня національного надбання. За один день будинок відвідали понад вісім тисяч осіб. Нові власники садиби планують обладнати кінозалу на 200 місць, постійні виставочні зали, де буде збережена обстановка, в якій жив Чарлі Чаплін, а також проведення тематичних виставок. Комерційний бік проекту буде підтриманий прибутками від сувенірного кіоску й пивної зали, обладнаної у стилі американських салунів початку минулого століття. Для реалізації проекту залишається одна умова — кантональна влада повинна визнати угоду про продаж садиби відповідною швейцарському закону про придбання нерухомості в країні іноземцями.
