Звістка про раптову смерть Наталі Василівни Лотоцької стала шоком для франківців і театралів. Не віриться, що більше ми не почуємо такий характерний, подібний до срібного дзвіночка голос, не побачимо її легендарну Голду в «Тев’є-Тевелі» (за цю виставу актриса отримала Шевченківську премію; онука письменника Шолом-Алейхема Белл Кауфман, після гастролей по США, назвала постановку франківців кращою, а вистава вже ввійшла до підручників театрознавства)...
За 44 роки роботи на сцені Театру ім. І. Франка актриса створила десятки самобутніх ролей у виставах: «Лимерівна», «Кассандра», «Дві сім’ї», «Шоколадний солдатик», «Зимовий вечір», «Український водевіль», «Горлиця», «Маячіння вдвох», «Мама...» та ін. Останньою роллю Наталі Василівни став образ костюмерки Хеккі у виставі «Прем’єра» на малій сцені театру. У ній Лотоцька блискуче грала в парі з колегою — Юлією Ткаченко, розказавши глядачам про залаштунковість і про ту ціну, яку доводиться платити артистам за славу і оплески...
А розпочинався творчий шлях Наталі Лотоцької у Львові. Вона зізнавалася, що якби не любов до театру, то стала б перекладачкою, педагогом або журналісткою (Лотоцька закінчила романо-германське відділення філологічного факультету Львівського університету), але заняття в майстерні Бориса Тягна перевернули все її життя. Після закінчення студії при Театрі ім. М. Заньковецької вона дебютувала на цій легендарній сцені в 1961 році. Саме там прийшов до актриси перший успіх і любов публіки. Зі Львова почалася творча дружба з актором Богданом Ступкою (вони разом вчилися в студії, потім працювали в заньковецькій і франківській трупах). Богдан Сильвестрович завжди називав Наталю Василівну своєю найулюбленішою партнеркою. Вони дійсно багато разів грали разом, але найкращий дует у акторів вийшов у «Тев’є-Тевелі». Ця вистава є візиткою Театру ім. І. Франка і 17 років не сходила з його афіші; з нею вони гастролювали в Росії, Німеччині, Білорусі, Америці...
Майже три десятиріччя Лотоцька вела популярну радіопередачу «Від суботи до суботи»; більше 20 років суміщала роботу в театрі з викладацькою діяльністю. Вона була доцентом кафедри сценічної мови Університету культури і мистецтв; займалася громадською роботою в Національній спілці театральних діячів, підтримувала зв’язок з Будинком ветеранів сцени; виступала в концертах...
Наталя Василівна була мудрою жінкою, з філософським складом розуму. Вона володіла тонким гумором і була «фантастично прекрасним партнером на сцені», — кажуть франківці. У липні наступного року Лотоцька мала намір відзначити 70-річчя, шукала п’єсу для бенефісу, але смерть переплутала всі її плани...
«День» висловлює співчуття близьким, друзям і колегам Наталі Василівни. Хай земля їй буде пухом, а відсвіт Чумацького шляху, що супроводжував її героїню Голду з «Тев’є-Тевеля», відтепер освітлює дорогу Лотоцькій у Вічність...
