За даними Ernst&Young, з кожним роком у світі постійно збільшується кількість проведених компаніями IPO. У 2007 році залучені таким чином кошти сягнули рекордної позначки — $255 мільярдів при проведенні більш ніж 1,7 тисячі первинних публічних розміщень. На фоні світового IPO-буму, стверджують експерти агентства «Експерт- рейтинг», Україна у цій справі продовжує відставати (якщо не зважати на деякі винятки).
«В останні півтора року було проведено 42 розміщення. На жаль, багато з них анонсувалися як IPO, але при детальнішому ознайомленні з результатами виявилося, що дві третини з них із великою натяжкою можна назвати IPO», — говорить замдиректора рейтингового агентства Віталій Шапран. Особливістю було й те, що в результаті міжнародних вливань лише третина коштів знаходила кінцевий пункт призначення.
З озвученою тезою самі учасники фінансового ринку погоджуються. Але прогнози щодо можливого пожвавлення української активності на цьому ринку в них відрізняються. Менеджер департаменту інвестиційно-банківських послуг інвестиційної компанії «Конкорд Капітал» Дмитро Гавриленко вважає, що буму слід очікувати у 2008—2009 роках. Наступного року в результаті первинних публічних розміщень сума отриманих коштів коливатиметься у межах $2—3 мільярдів, що майже вдвічі перевершить нинішні здобутки ($1,5—2 млрд). Партнер компанії Deloitte Андрій Булах притримується думки, що зростання публічності українських компаній припаде на 2010 рік.
Якщо остаточна дата масового виходу вітчизняних компаній на IPO залишає місце для дискусій, то бачення основних фондових орієнтирів у експертів майже збігається. Їх узагальнив Шапран: «Найбільший успіх в Україні у наступному році матимуть Франкфуртська та Варшавська фондові біржі — дві площадки, які пропонують реальні умови з адекватною вартістю залучення капіталу».
Крім того, після нещодавнього злиття Нью-йоркської фондової біржі та Euronext на світовому ринку з’явився ще один потужний гравець. Особливий інтерес до нього можуть проявити як компанії з маленькою капіталізацією, так і великі українські фінансово-промислові групи, що намагаються отримати лістинг одночасно на декількох фондових майданчиках. Нове об’єднання може реалізувати таке клієнтське замовлення одразу на восьми майданчиках в Європейському співтоваристві та США. Для компаній з будівельного сектору цікавою буде Швейцарська фондова біржа, яка має для них пільгові умови.
Не слід очікувати кардинальних змін і з формами розміщення коштів. На думку Шапрана, й надалі переважатимуть депозитарні розписки. Сьогодні на українському ринку у цьому напрямку працюють два вагомі гравці: The Bаnk of Nev York Mellon та Deutsche Bank. Причому останній не так давно забов’язався самостійно погашати всі юридичні витрати з випуску розписок. Чим цікава така банківська коректива для бажаючих вийти на IPO? «Це означає, що кожен емітент, який звернеться до банку, отримає випуск розписок на $30—50 тисяч дешевше», — говорить Шапран.
Озвучені прогнози динаміки IPO свідчать про непогані перспективи у цьому напрямку. Чому ж тоді явне бажання українських компаній стати активними гравцями на міжнародниїх біржах не збігається з досягнутими наслідками? Причин декілька. По-перше, міжнародна публічність потребує дотримання ряду процедур, з якими українські «претенденти» поступово й поволі знайомляться. По-друге, сама процедура підготовки потребує тривалого часу й грошей, які йдуть на трансформацію бізнес-процесів, підвищення якості корпоративного управління, приведення фінансової звітності компанії до міжнародних стандартів тощо. «Небагато власників українських компаній готові відкривати інформацію і ствати прозорими», — говорить Гавриленко, вказуючи на ще одну причину.
Посприяти наближенню українського IPO-буму може ще один поки що неактивний гравець. «Все залежатиме від того, настільки швидко держава як оператор зможе вийти на цей ринок. Я знаю, що багато банків-депозитаріїв, інвестиційних банків цікавляться тими компаніями, які зараз у процесі приватизації чи частково приватизовані. Відтак бум IPO в Україні можна суттєво наблизити, якщо держава схвалить стратегічні рішення про розміщення акцій через західні торговельні майданчики», — пояснює Шапран.
