Конфлікт навколо «Укртатнафти» (УТН) сіє хаос на українському паливному ринку й може зробити Україну «євророзчаруванням» року. Днями Мінпаленерго оприлюднило попередні дані про підсумки роботи чотирьох діючих у країні нафтопереробних компаній. Офіційні дані свідчать, що зміна керівництва «Укртатнафти» (Кременчуцький НПЗ), проведена структурами групи «Приват», призвела до збоїв у роботі підприємства, а також до зупинки двох інших українських НПЗ. Тим часом Генпрокуратура України порушила справу за фактом зловживання службовим становищем «колишнім керівництвом «Укртатнафти». І, схоже, цей корпоративний конфлікт може бути винесений на міжнародний рівень і зробити свій внесок у подальше погіршення українсько-російських відносин.
Але насамперед від нього, звичайно, постраждає Україна. Згідно з даними за 11 місяців, у нинішньому році УТН проти аналогічного періоду минулого року скоротила переробку нафти на 8% — до менше 5,3 мільйона тонн. У результаті виробництво бензину скоротилося на 4,6% — до 1,15 мільйона тонн, дизельного палива — на 5,8% — до близько 1,6 мільйона тонн, мазуту — на 12,5% — до трохи більше 1,3 мільйона тонн. І зрозуміло, що негативна виробнича динаміка УТН за підсумками січня—листопада оформилася протягом останніх двох місяців, тобто після того, як було здійснене силове захоплення підприємства, і «Татнафта», що є одним із найбільших його акціонерів, змушена була припинити постачання сировини.
Подальший хід подій закономірно призвів до сировинного дефіциту на внутрішньому ринку України й обрушив виробництво на інших українських НПЗ. Два заводи на заході України у зв’язку з такою ситуацією навіть зупинилися. Річ у тім, що нове керівництво «Укртатнафти» стало перекуповувати на внутрішньоукраїнському ринку всю вільну нафту. Майже всю сировину, що виставляється «Укрнафтою» на аукціон, викупляє Кременчук. У минулому місяці УТН збільшила об’єм закупівель української нафти з 150 до 250 тисяч тонн. Це, звичайно, дозволило уникнути повної зупинки, хоча й не забезпечило повного завантаження виробничих потужностей. Проблема лише в тому, що інші нафтопереробні підприємства залишилися без сировини. Причому «голодний» листопад привів їх до плачевних наслідків. Із початку грудня «Галичина» й «Нафтохімік Прикарпаття» припинили переробку нафти й до кінця місяця, очевидно, вже продукції не дадуть. За прогнозами учасників ринку, зупинка заводів може призвести до подорожчання бензину в західних областях країни на 20—30 копійок за літр. Певний дефіцит бензину вже спостерігається і, очевидно, посилюватиметься.
Тим часом Павло Овчаренко і структури, що стоять за ним, роблять кроки щодо юридичного оформлення свого контролю над «Укртатнафтою». На 17 грудня призначені збори акціонерів, на яких, схоже, буде зроблена спроба підтвердити повноваження Овчаренка як голови компанії. На підтримку цих намірів у пресі розгорнена масована PR кампанія, що підтримується пікетами найнятої молоді.
У конфлікт втяглася навіть українська Генпрокуратура, яка, очевидно, не усвідомлює, що порушена нею кримінальна справа є ні чим іншим як одним з елементів тиску на російських акціонерів компанії. При цьому справу намагаються повернути так, неначе колишній менеджмент діяв в інтересах татар. Тим часом названі в матеріалах кримінальної справи посередницькі структури привів на УТН один із нинішніх членів українського уряду. Пішовши потім на підвищення, він залишив своїм наступником пана Глушко, який очолив підприємство як кандидат від НАК «Нафтогаз України», а не від Татарстану чи «Татнафти». Послугами вказаних посередницьких фірм користувався також Павло Овчаренко, у свою бутність головою «Укртатнафти» в 2003—2004 рр. (він також призначений з ініціативи української сторони). По суті, вказані в матеріалах справи незаконні схеми були нав’язані підприємству українською владою і, мабуть, обслуговували інтереси низки високопоставлених українських чиновників, але ніяк не інтереси російських акціонерів.
Разом із тим, керівництво «Татнафти» за повної підтримки керівництва Росії (відповідну заяву в підтримку російських інтересів на «Укртатнафті» зробив перший віце-прем’єр уряду РФ Сергій Іванов) свідомо не йде на подальше загострення відносин з українською стороною. Розрахунок робиться на те, що візаві самі усвідомлюють абсурдність своїх дій. Тому, судячи з усього, російські акціонери не збираються брати участь у зборах 17 грудня, що спричиняє за собою відсутність кворуму... Вони збираються вирішити цей штучний конфлікт через міжнародні судові органи, а також міжнародні організації, членом яких є Україна. Це, безумовно, позначиться на міжнародному іміджі України, яка вкотре продемонструвала світові якість своєї судової системи. Без перебільшення можна сказати, що для країни, яка прагне в ЄС і НАТО, це може означати істотне уповільнення інтеграційних процесів. А плани щодо вступу в СОТ до кінця року вже зірвані, і серед причин цього називається не тільки нестабільна політична та економічна ситуації, але й вільне поводження з правами інвесторів.
