Україна — передостання в списку країн за кількістю історичних пам’яток, зафіксованих у Центрі всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Нині туди внесені лише два історичні об’єкти — Національні заповідники «Софія Київська» та «Києво-Печерська лавра». Це в той час, коли маленька Чехія представлена в цьому списку 14-ма культурними пам’ятками, Польща — 16-ма, Російська Федерація — 22-ма. На думку генерального директора «Софії Київської» Нелі Куковальської, питання номінування культурних пам’яток у список ЮНЕСКО — це питання іміджу й престижу кожної країни. Зрештою, навіть турист, подорожуючи країною і придбавши путівник, матиме змогу зорієнтуватися, куди їхати в першу чергу (пам’ятки зі списку ЮНЕСКО позначені спеціальним значком).
— Національна комісія України у справах ЮНЕСКО поставила за мету виправити це становище, тому що з нашою історією, культурною спадщиною ми не є гіршими за Італію, Францію чи Німеччину — думаю, ми з ними нарівні, — переконаний голова цієї комісії, перший заступник міністра закордонних справ Володимир Огризко. — Але неможливо за один рік внести до списків ЮНЕСКО десять чи більше об’єктів — не дають технологічні особливості цієї процедури. Тому буде добре, якщо протягом року туди потраплятимуть хоча б одна-дві наші культурні пам’ятки. Цей напрямок роботи з історичною спадщиною ми зробимо пріоритетним.
Першими номінантами (після Софії і Лаври) мають стати Андріївська та Кирилівська церкви, що у Києві, та Судакська фортеця. Наразі вітчизняні експерти та представник ЮНЕСКО вивчають ці пам’ятки архітектури, а також ще близько десятка. Критеріїв, за якими об’єкти номінуються до списку всесвітньої спадщини, — 14.
— В Конвенції ЮНЕСКО чітко прописані критерії культурної спадщини. Для Софії ці критерії були прописані ще у 1990 році, а що стосується Судакської фортеці, то їх ми вже визначили, але над цим ще працюють інші експерти — їх уточнюють. Критеріїв сім щодо природних умов природі і сім, які стосуються культурної спадщини. Наприклад, є такий критерій, як «шедевр людського генія». Кожна пам’ятка має відповідати хоча б двом з кожної групи, — пояснила Неля Куковальська.
Непростою та тривалою є сама процедура внесення конкретної культурної пам’ятки (виїзди на об’єкт експертів, конференції, обговорення, вивчення документації тощо): як мінімум вона займає два роки, тому що при цьому мають бути дотримані всі вимоги Центру всесвітньої спадщини.
— Зі свого боку ми будемо ставити питання, щоб спектр пам’яток національного значення, які будуть номінуватися на зарахування до всесвітнього списку, був якомога ширшим і представляв якомога більше регіонів України. Це буде цікаво для світової спільноти, а ще сприятиме туристичній привабливості України, — зазначив заступник міністра регіонального розвитку та будівництва України Ігор Соколов.
Номінування — це лише перший етап уваги світу до конкретної історичної пам’ятки. «Головне — що буде після номінації», — наголосила Анна Сидоренко-Дюлом: культурну пам’ятку потрібно утримувати в належному стані, приваблювати туристів, розвивати інфраструктуру міста чи села. Тобто багато речей упирається в кошти. Проте, визнавши конкретний історичний об’єкт світовим надбанням, ЮНЕСКО не бере на себе такі зобов’язання — це вимога до країни, в даному випадку — України. За словами експертів, «бувають невеликі гранти, але головне — «непрямі дивіденди» — престиж держави.
Окрім популяризації української культурної спадщини у всьому світі, автори ідеї номінування культурних пам’яток будуть це робити вдома й у близькому зарубіжжі. Так, у 2008 році за сприяння Національного заповідника «Софія Київська» розпочнеться етнічний фестиваль в містах колишньої Київської Русі (звісно, він зачепить Білорусь і Росію). Беручи до уваги зв’язки Київської Русі із європейськими державами — Францією, Норвегією, Німеччиною та іншими, — фестиваль проходитиме й там. У мистецькому перфоменсі візьмуть участь музичні фольклорні колективи, солісти, за словами ініціаторів, таким чином можна буде «підтримати ту спадщину, яка нині є в стадії номінації — Кирилівську й Андріївську церкви». На думку Нелі Куковальської, тоді культурна пам’ятка «оживе»: привабить велику кількість людей. Як добрий приклад вона приводить фестиваль в Судаку, коли завдяки йому вдалося встановити важливі контакти для співробітництва в плані збереження культурної спадщини з іншими державами.
