Територія колишнього військового полігону неподалік Новограда-Волинського на Житомирщині вже давно розглядається як вельми перспективна для потенційних інвесторів. Неподалік увесь набір важливих для бізнесу комунікацій загальнодержавного й міжнародного значення — нафтопровід «Дружба», газопроводи середнього й високого тиску, автомагістраль Київ — Чоп, швидкісна електрифікована залізниця, оптична волоконна лінія.
Є й реальний бізнесовий інтерес до цієї перспективної території. Близько року назад чеською консалтинговою фірмою розроблено концептуальний дизайн і техніко-економічне обґрунтування майбутнього Новограда-Волинського промислового парку. Він отримав назву «І-Новопарк». Міськрада Новограда-Волинського профінансувала цю розробку за рахунок гранту, який виграла в рамках програми USAID з економічного розвитку міст України. Як розповів «Дню» заступник міського голови Новограда- Волинського Сергій Колотов, нинішня ідея промпарку (він частіше застосовує термін «промзона») виникла в мерії як складова частина роботи, спрямованої на економічний і соціальний розвиток міста. Основні характеристики проекту розміщені в Інтернеті. Віце-мер зазначив, що спочатку передбачається освоїти 130 гектарів, потім ще 152, а далі — за потребою. Усього ж тут є до 1000 гектарів землі, переважно несільськогосподарського призначення.
Отримати ділянки можна або в оренду, або шляхом викупу. Місто може запропонувати інвесторам майже всю інфраструктуру, зокрема водопровід і каналізацію, а також кваліфікованих працівників. Як наголошує Колотов, близько семи тисяч мешканців Новограда-Волинського, а це майже 10% населення міста, працюють далеко за його межами, і багато хто з них трудився б поблизу рідних домівок за умови гідної зарплати.
Підтримує цей проект і обласна влада. У вересні голова облдержадміністрації (тоді ним був Юрій Павленко) видав спеціальне розпорядження про започаткування й енергозабезпечення Новограда-Волинського промпарку, в якому зокрема вказується, що, за оцінками експертів, він є одним із найбільших за масштабами і найперспективніших в Україні.
Власне, прихід на цю територію інвесторів вже почався. Близько 25 гектарів викупило ТОВ «Церсаніт-Україна», яке зводить тут новий завод керамічної сантехніки. Незабаром він стане до ладу. І найбільша в історії області інвестиція (100 млн. євро), зроблена найпотужнішим у Польщі виробником такої продукції Cersanit Group, запрацює. Голова Новоград-Волинської райдержадміністрації Микола Іванюк розповів «Дню», що на аукціоні за цю ділянку «Церсаніт» дав 1,8 мільйона гривень. Він також повідомив про продаж (за 1,1 млн грн) під промислову забудову ще однієї ділянки землі (18 гектарів).
Однак при цьому нічого не прийшло до міської казни Новограда-Волинського. Левова частка названих сум потрапила до районного бюджету, оскільки зона розміщується на території, підвідомчій районній владі. Частину коштів отримала Чижівська сільрада, без згоди якої не можна ці землі використовувати, віддавати в оренду чи продавати. З точки зору чинного законодавства, насамперед — Бюджетного і Земельного кодексів, усе правильно — чия земля, тому і гроші. Згідно діючих законів, основні податки, що сплачуватимуть зареєстровані в цій зоні (але за межами міста) підприємства, йтимуть туди ж, минаючи Новоград-Волинський. Місто отримуватиме лише плату за використання водогону й очисних споруд. Зрозуміло, що таке становище зовсім не влаштовує міську владу й цілком задовольняє районну. Не має претензій (але не в усьому — «День» мав розмову з сільським головою Аркадієм Ратушнюком) і громада, що живе в межах Чижівської сільради (сюди, окрім приміської Чижівки, входять ще кілька сіл). Звідси і дуже різні нинішні підходи до ідеї створення промпарку. Якщо міський голова Микола Боровець і його заступник Колотов активно її лобіюють, то Іванюк говорить, що даний проект існує тільки на папері і є «фата моргана». Основний аргумент голови райадміністрації — на даний час великого напливу інвесторів не спостерігається, більшість із тих, хто приходить (райадміністрацію їм при цьому не обійти), поки тільки приглядаються.
Отож, очільники Новограда-Волинського пропонують створити разом із райдержадміністрацією спільну адміністрацію промпарку і, як один із варіантів, ділити прибутки в пропорції 50:50. Зрозуміти їх можна. Адже переважна більшість людей, які там працюватимуть, якщо справа піде, буде з міста. Воно ж зобов’язане надавати їм пристойні житлово-комунальні послуги. Однак для такого варіанту потрібне відповідне законодавство. Як указує Колотов, у мерії розраховують на закон про спільне використання приміських територій навколишніми громадами, проект якого вже ходить коридорами парламенту. Інший варіант — розширення меж міста. Але тут, згідно законів, необхідна згода районної й Чижівської влади. Інакше також будуть потрібні зміни законодавчих актів, серед них — про місцеве самоврядування. Слід також сказати, що немає й спеціальних нормативних документів, хоча, згідно Концепції створення індустріальних (промислових) парків, затвердженої розпорядженням Кабміну під кінець прем’єрства Юрія Єханурова, їх уже повинні були ухвалити.
Отже, на даний час усе залежить від доброї волі районної влади і частково — Чижівської сільради. Але керівництво райдержадміністрації, як бачимо, має свою точку зору. Іванюк наголошує, що кошти потрібні для вирішення проблем жителів району. І таке твердження також не позбавлене логіки...
Об’єктивною перешкодою для прискорення розвитку промзони виступає також відсутність резервів електричних потужностей. Досі тут не зареєстровано підприємство, яке могло б і, головне, хотіло б отримати у ВАТ «Житомиробленерго» технічні умови на електропостачання промпарку. Бо прокладати нову лінію електропередачі (яка, за різними оцінками, може обійтися в десятки або й більше — сотні мільйонів гривень) та ще й сперечатися з власниками земельних наділів, де вона проходитиме, ніхто не хоче. Усе це може призвести до того, що перспективний проект дійсно залишиться на папері. Кому за це відповідати? Невже органи влади не можуть домовитися і, що було б логічно, побудувати таку важливу складову інфраструктури, як лінія електропередачі, своїми силами або шляхом залучення кредиту, або на пайові внески інвесторів?
