Можна сказати, що людей, обраних в український парламент, сьогодні мало цікавить питання про те, що буде з нашою економікою. На круглий стіл «Українська економіка після виборів: що далі» ніхто з них не з'явився, хоч у списку запрошених можна було знайти півдюжини обранців народу, явно досвідчених в економічних проблемах країни. Проте експертам, стратегічних досліджень (НІСД), які зібралися за справді круглим столом у Національному інституті, ця обставина не перешкодила. Бо «що далі?» виглядає сьогодні більш ніж суперечливо, і якщо вивченням сьогоднішніх проблем і тенденцій не займатися, то наше майбутнє світлим із сьогоднішнього дня не виглядає.
Зокрема, директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Василь Юрчишин «не бачить економічних агентів або суб'єктів, які були б зацікавлені в тому, щоб унормувати наше економічне середовище». У перспективі в нас, на його думку, — накопичення економічних проблем. Оскільки ті «політичні сили, які зараз на підході до влади, не є насправді послідовними прихильниками» ринкових дій. Юрчишин припускає: «Перспективи й динаміка майбутнього року (навіть у тому випадку, якщо продовжуватиметься тривале формування влади і її невтручання у вироблення економічних рішень) буде набагато гіршою, ніж динаміка цього року саме тому, що не відбуваються зміни, а лише нагромаджуються системні проблеми. У короткостроковій перспективі вони не такі помітні, але їхнє накопичення матиме критичний характер».
Керівник групи радників голови Нацбанку України Валерій Литвицький також розпочав свій виступ із негативного прогнозу: «Я гадаю (в наступному році. — Авт. ), ріст сповільниться». При цьому він досить самокритично привернув увагу присутніх до ролі Нацбанку в нинішніх інфляційних процесах і заявив, що, на його думку, немонетарної інфляції взагалі не буває. Литвицький вважає, що в тому випадку, якщо уряд і НБУ налагодять узгоджену роботу і в суспільстві буде досягнутий консенсус щодо першочерговості усунення інфляційних ризиків, а в країні буде активізований фондовий ринок, налагоджений випуск і обіг цінних паперів, розблокована приватизація, то Нацбанк може піти навіть на такий трохи ризикований, що веде до уповільнення росту економіки, захід, як посилення резервних вимог до комерційних банків. Зате в довгостроковій перспективі, як вважає Литвицький, «солодка парочка» — інфляція і ВВП — «ходитимуть обійнявшись», тобто забезпечуватимуть збалансований ріст економіки.
Директор Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер відпустив щодо виступу колеги досить колючу репліку: «Весь пафос полягав у благанні до можновладців діяти системно». Експерт зазначив, що «відновлюваний ріст (економіки. — Авт. ) значною мірою компенсував усі дефекти недореформованої економіки й недореформованої держави, в тому числі застосування примітивної технології управління, відсутність адекватних сигналів від держави». При цьому, пославшись, щоправда, лише на емоційні відчуття, Пасхавер заявив: «У повітрі пахне розбалансуванням економіки». І пояснив: «Ріст припиняє нас тягнути, оскільки протягом останніх семи років ми не займалися структурними реформами й зрештою це повинно позначитися... Гострі розмови про інфляцію, про курс — це тільки початок. Дуже дружна безвідповідальна поведінка політиків щодо соціальної політики — все це деякі тривожні сигнали про те, що нам потрібне більш тонке й системне управління,.. а ми до цього не готові»...
В аналітичній доповіді, підготовленій групою співробітників НІСД (під керівництвом Ярослава Жалило) й присвяченій питанню про те, «що далі?», зокрема, вказувалося, що спроба подолання інфляції за рахунок ревальвації гривні й подальшого залучення додаткової іноземної інтервенції (інвестицій) може дати лише короткостроковий ефект. У довгостроковій перспективі це може призвести до витиснення з ринку частини українських виробників, зростання труднощів їхнього економічного відтворювання, особливо небезпечних в умовах нинішнього стану сільського господарства. Автори доповіді вказують, що «конкретний механізм запуску фінансової кризи може бути пов'язаний з раптовим падінням цін активів», внаслідок чого застави, отримані банками, знеціняться. Або ж можуть «просто нагромадитися «погані» кредити, причому за перших же ознак виникнення подібних ситуацій потік капіталу, насамперед у банківський сектор, розвернеться в зворотному напрямі».
