Китай, як пише місцева преса, пережив важливу політичну подію. У залі народних зборів завершив роботу XVII з’їзд Комуністичної партії. Із звітною доповіддю ЦК виступив генеральний секретар Ху Цзіньтао. Традиційно непарні за номером загальні збори китайських комуністів розглядають шляхи розвитку країни й намічають довгострокові плани на майбутнє. На парних з’їздах проводяться кадрові зміни, хоча лава запасних визначається на непарних. Так, на XVI з’їзді в 2002 році Ху Цзіньтао змінив Цзян Цземіня, і у 2012 році на місце Ху прийде один із представників «п’ятого покоління» китайських політиків.
Звичайно, для 2200 делегатів з’їзду захід є протокольним. Ніхто за великим рахунком їхньої думки не запитує, все вирішене заздалегідь, але традиція вимагає загального схвалення й народного тріумфування. А для того, щоб ніяких ексцесів не було, дисиденти, які знаходяться на суворому обліку, були або вислані з Пекіна, або посаджені заздалегідь під домашній арешт. Іноземних гостей із дружніх партій і організацій на з’їзд не запросили. Також щоб не порушувати традицію. Востаннє закордонні гості були присутні на VIII з’їзді КПК у 1956 році.
КУРС СЯОКАН
Незважаючи на бурхливий ріст проблем у сучасного Китаю вистачає. Про них говорив лідер КПК у своїй звітній доповіді. Насамперед, це прірва між бідними й багатими, яка дедалі збільшується. У Китаї 105 доларових мільярдерів, більше тільки в США. У той же час велика частина населення відноситься до бідних. Аналіз майнового розшарування за допомогою коефіцієнта італійського вченого Коррадо Джіні показує, що в сучасному Китаї він становить 0,53, у той час як у 1978 році цей показник становив 0,18, у 2000-му — 0,46. За світовими критеріями небезпечною межею соціального розшарування вважається показник 0,35—0,4. До цієї проблеми примикає нерівномірність розвитку регіонів, а також те, що понад 150 мільйонів людей складають армію безробітних і вимушені кочувати країною в пошуках заробітку.
Темпи росту ВВП Китаю вражають. За перше півріччя поточного року він виріс на 11,5%. Однак дається це за рахунок великого техногенного навантаження на навколишнє середовище. Як вважають американські експерти, якщо відняти екологічний збиток і витрати на природоохоронні заходи, то реальний ріст економіки складе всього від 4,5 до 6% на рік. Високі показники ВВП породжують проблеми перегріву економіки. Позитивне сальдо торгового балансу досягло $112,5 млрд., золотовалютні резерви виросли до $1,3 трлн. дол. і зайняли перше місце у світі. У першій половині 2007 року об’єм зовнішньої торгівлі КНР виріс у порівнянні з попереднім роком на 23,3% і становив $980,9 млрд. Однак нарівні з цим і виросла інфляція, її показники вже дійшли до двозначних цифр. Високі торгові показники не дуже радують китайських економістів. Ступінь залежності економіки КНР від зовнішньої торгівлі в останні роки перевищує 60%, що становить потенційну небезпеку, офіційна пропаганда стверджує, що максимальне використання країною світового ринку й міжнародних ресурсів становить для Китаю не небезпеку, а шанс і зручний випадок.
Перераховані та інші проблеми примусили партійне й державне керівництво зайнятися коректуванням курсу попереднього XVI з’їзду. У доповіді Ху Цзіньтао поставлене завдання збільшення ВВП вчетверо й на цій основі побудувати суспільство сяокан — суспільство «середнього достатку», засноване на «дружних сім’ях». Цей термін ввів у політичний обіг країни ще Ден Сяопін, хоча в китайській мові він відомий із часів збірки пісень «Шицзін», відредагованої, за легендою, самим Конфуцієм. Ця проблема збільшення рівня життя в доповіді Ху Цзіньтао стала основною. Не випадково його доповідь мала назву «Високо несучи велике знамено соціалізму з китайською специфікою, боротися за нову перемогу у справі повної побудови середньозабезпеченого суспільства». Китайців закликають збагачуватися, оскільки свого часу це робив лідер правого нахилу в ВКП(б) Микола Бухарін, а також партія планує комплексно поліпшувати життя підлеглого населення. У соціалістичному Китаї медицина суцільно платна. До того ж для більшості сільського населення, а це 850 мільйонів людей, — вона просто недоступна. У більшості китайських сіл ні лікарів, ні якого-небудь медичного персоналу просто немає. Тому в доповіді ставиться амбіційне завдання забезпечити до 2020 року все населення Піднебесної медичним обслуговуванням. Не безкоштовним, а страховим. Це одна з рис соціалізму з китайською специфікою за товаришем Ху Цзіньтао.
Теоретичною основою курсу сяокан є наукова концепція розвитку. Як зазначив у своїй доповіді генеральний секретар, вона «є продовженням і розгортанням важливих ідей трьох поколінь колективів Центрального комітету, концентрованим вираженням світоглядних і методологічних принципів марксизму, науковою теорією, пов’язаною корінням із марксизмом-ленінізмом, ідеями Мао Цзедуна, теорією Ден Сяопіна, важливим керівним курсом під час просування соціалізму з китайською специфікою». Він підкреслив, що найважливішим змістом наукової концепції розвитку є сам розвиток. У центрі її людина як основа основ, її основні вимоги — всебічність, гармонійність і стійкість, а корінна методологія — єдине й комплексне планування. Генсек пообіцяв створити за 13 років «всеосяжну систему соціального забезпечення, що враховує життєві потреби всіх і кожного». Ось і вся теорія. Проте в суперечках щодо доповіді всі виступаючі клялися у вірності науковій концепції розвитку й розповідали яких висот досягли їхні колективи й провінції, слідуючи таким шляхом.
П’ЯТЕ ПОКОЛІННЯ
У 2012 році на наступному з’їзді КПК Ху Цзіньтао залишить свою посаду. Має відбутися заміна керівних кадрів, а це завжди проблема для такої максимально централізованої структури як компартія. І тут у нинішнього лідера китайських комуністів турбот повний рот.
Корупція в країні процвітає. Об’єм корупційних дій і хабарів за оцінками перевалив за $83 млрд. і продовжує зростати. Із нею ведеться боротьба, про що зазначалося в доповіді, але боротьбу з цим злом ведуть ті, хто більше всього наживається на використанні службового становища для особистого збагачення — перші секретарі провінційних комітетів партії і вищі чиновники в пекінських міністерствах. Заодно стандартні звинувачення в корупції виносяться політичним противникам генерального секретаря. Так була розгромлена восени минулого року шанхайське угруповання. Перший секретар міського комітету партії й колишній член політбюро Чень Лян’юй напередодні з’їзду був виключений із партії. Він звинувачений у привласненні державних коштів у розмірі 450 млн. юанів і аморальній поведінці. Однак, швидше за все, колишній комітетник став в опозицію кадровій політиці Ху Цзіньтао, за що й поплатився.
Як прогнозується, з’їзд обере ЦК у кількості 220 осіб, потім оберуть політбюро з трохи більше ніж 30 партійців, а зі складу останнього — постійний комітет політбюро з дев’яти осіб. Саме із цієї кількості й буде визначений наступник Ху Цзіньтао.
До складу постійного комітету ввійде чотири нових члени. Це Хе Гоцян, який очолює оргвідділ ЦК КПК і відповідає за кадрові призначення. Другий кандидат — міністр громадської безпеки КНР Чжоу Юнкан. Це функціонери- важкоатлети, які зможуть вплинути на внутрішньополітичні процеси в найближчі п’ять років. Але титул наступника до них непридатний через вік — до наступного з’їзду вони наблизяться до 70-річчя, що закриє їм шлях до заняття керівної посади.
Є ще два партійних функціонери, для яких крісло в постійному комітеті політбюро може стати трампліном до вищих посад у партії та державі. Один із них — 52-річний Лі Кецян, який очолює партійну організацію провінції Ляонін. Він закінчив юридичний факультет Пекінського університету в 1982 році, а в 90-ті отримав ступінь із економіки. У студентські роки він близько спілкувався з дисидентськи налаштованою молоддю, у 80-ті був високопоставленим функціонером китайського комсомолу під початком Ху Цзіньтао. Експерти зазначають, що як партійний керівник провінційного рівня Лі Кецян не досягнув видатних успіхів і його піднесення стало можливим лише завдяки підтримці з боку Ху.
Другий кандидат у наступники — 54-річний секретар шанхайського міськкому Сі Цзіньпін. Він відноситься до когорти китайських «принців» — дітей відомих керівників, які займають високе положення. Його батько Сі Чжунсюнь брав участь у революційній боротьбі ще в 1920 роки, у 80-ті, у роки реформ, він виступив одним з ініціаторів створення вільних економічних зон. Сі Цзіньпін вчився на інженера в Пекіні в університеті Цінхуа (це альма-матер Ху Цзіньтао), потім зайнявся вивченням права. Він одружений на відомій співачці Пен Ліюань, чия слава затьмарює адміністративні успіхи чоловіка. Не випадково Сі замінив опального Чень Лян’юя на посаді першого секретаря шанхайського міськкому. На з’їзді у своєму виступі він торкнувся важливої теми подолання відмінностей у розвитку регіонів і заявив, що «Шанхай належить всьому Китаю». Якщо на сесії парламенту в березні 2008 року Сі обійме посаду заступника голови КНР, яка звільняється, це стане важливим підтвердженням його грядущого піднесення. У цьому випадку Сі Кецяну в 2012 році доведеться задовольнятися посадою прем’єра. У той же час цей буде кадровою поразкою Ху Цзіньтао, який вважав за краще передати естафету в руки Лі Кецяна, відомого своїми ліберальними поглядами. Напевно, це налякало інших впливових апаратників у пекінському Чжуннанхаї (Заборонному місті) і вони віддали перевагу помірнішому Сі Цзіньпіну.
У Китаї приходить до влади п’яте покоління політиків, яке вже не пам’ятає про «велику дружбу» КНР і СРСР і яке не відчуло на собі впливу Сталіна, і яке нічого не знає про радянський досвід. Ці люди сформувалися під впливом західних ідей. Юрист Лі Кецян в юності вивчав західне конституційне право й перекладав з англійської мови книгу відомого британського судді Альфреда Деннінга. А нинішній міністр фінансів США Генрі Полсон вважає Сі Цзіньпіна своїм другом і високо відгукується про його управлінські здібності.
Чи отримає китайський дракон нове дихання, чи постаріє через зростаюче старіння населення, стане зрозуміло на наступному «історичному» з’їзді КПК.
