Чотириногі охоронці... Ермітажу
Зараз мільйони людей щорічно прагнуть відвідати музей, щоб побачити його найцінніші культурні та історичні експонати. Двохсотрічна історія Ермітажу була б неповною, якби не розповіді про його мешканців — котів, які є нащадками кращих «щуроловів» Росії. Їхня історія ведеться ще з XVIII століття, коли імператриця Єлизавета наказала надіслати в Санкт-Петербург найдосвідченіших котів-щуроловів, пишуть РІА «Новости». Казань відповіла першою на цей заклик: саме казанські коти вважалися найспритнішими в полюваннi на гризунів. Вони добре прижилися в замку і не покинули його навіть тоді, коли почалася Вітчизняна війна 1812 року. Негласні господарі Ермітажу навіть пережили революцію 1917 року. Тільки з приходом гітлерівських армій котячому братству довелося понести істотні втрати: в підвали музею попало декілька бомб. Колишні мешканці повернулися в замок, коли в країні, нарешті, запанував мир. Зараз в Ермітажі про них піклуються, як про повноправних жителів. У музеї навіть є спеціальні працівники, в чиї обов’язки входить опікати і годувати 50 котів. Ловити мишей в музеї XXI столiття вже досить безглуздо: таке досягнення науки, як отрута позбавила котів їхньої роботи. Але, тим не менш, Ермітаж не може відмовитися від старої традиції — піклуватися про котів, що стали своєрідними талісманами музею. Єдиним місцем, куди немає ходу чотириногим вихованцям, є численні галереї. Але це не означає, що, прийшовши в музей, відвідувачі не зможуть побачити котів. У садах Ермітажу та його внутрішньому дворі граціозні тварини часто поважно прогулюються повз статуї класичної епохи.
«Великий німий» відзначив ювілей
У 1927 р., в Нью-Йорку компанія «Уорнер Бразерс» представила перший звуковий фільм — «Співак джазу». Головну роль в ньому виконав знаменитий джазовий співак Ел Джолсон. Його репліка, що відкриває еру звукового кіно, була у всіх на вустах: «Такого ви ще не чули» ( You ain’t heard nothin’ yet!) Здійснилося нечуване чудо: «великий німий» знайшов голос, заговорив і заспівав, пишуть РІА «Новости». «Співак джазу» режисера Алана Кросланда був першою кінострічкою, яку супроводила не гра тапера, а музика, записана на грамофонних платівках і синхронізована із зображенням. Фільм мав величезний успіх і приніс прибуток в 3 500 00 $. Але переважне виробництво німих фільмів продовжувалося ще як мінімум рік, а звукові стрічки стали переважати на екранах США лише в 1929 році. У кіностудії були свої причини не довіряти звуковому кіно. Виробництво фільмів коштувало дорого, і кінокомпанії хотіли бути впевненими, що їхнi витрати окупляться. Німі фільми були популярні в усьому світі саме тому, що дія зображалася засобами пантоміми. Декілька коротких титрів неважко було перевести, якщо показувати фільм за кордоном. Кіностудії боялися, що заморські глядачі відвернуться від своїх екранних улюбленців, якщо ті заговорять на незрозумілій мові. Були і технічні складності. Перший кінопроектор для звукового кіно обертав окремо котушку з плівкою і платівку зі звуком. При цьому існувала небезпека випадково поставити не ту платівку. На зйомках мікрофони ховали на майданчику, і акторам доводилося триматися ближче до них, що сковувало їхню гру. Серед артистів були, як переможці, так і невдахи. Героям з писклявими голосами і героїням з тьмяним тембром голосу довелося піти. Наприклад, Бастер Кітон, геніальний комік початку століття, не зміг пристосуватися до звукового кіно і зник з екрану. Бланш Світ, славетна актриса німого кіно, також не змогла пристосуватися до нововведення і, з’явившись усього в трьох звукових картинах, пішла з кіно. Знадобився більш природний стиль гри, і багато зірок світового кіно, які були прекрасними мімічними акторами, вже не відповідали новим вимогам. З іншого боку, перед співаками і танцюристами відкрилися величезні можливості. 30-ті роки стали зоряною годиною Голівуду. До кінця 20-х рр. XX столiття все американське кіновиробництво остаточно перебралося в Лос-Анджелес. За три роки завдяки звуку в кінематографі з’явилися такі жанри, як гангстерський фільм, фільм жахів, вестерн, в яких мова персонажів чергувалася з пострілами, виском автомобільних гальм і горловими вигуками індіанців, які нападали. Досягли популярності також мультиплікація, фантастика і мюзикли.
