Отримувати привітання з днем народження дуже приємно, особливо — якщо вони надійшли від вдячних читачів, які пам'ятають, що газету «День» заснували 21 вересня. Ось один лист нашої читачки:
«Вельмишановна Ларисо Олексіївно! Щиро вітаю Вас і колектив улюбленої газети «День» зі святом, з 11-ю річницею! З часу заснування «День» — беззмінний лідер якісної преси в Україні. Він мужньо прокладає шлях, яким потім йти іншим виданням. «День» першим започаткував популяризацію історії України, розповів про українських героїв, навіть провів конкурс для читачів під назвою «Український герой». (На телебаченні програма «Український герой» готується до виходу лише на 16-му році незалежності України!). Теми «Дня» продовжують не тільки інші ЗМІ, ці теми стають основою для формування державної політики України. Так, завдяки принциповій громадянській позиції редакції газети, публікаціям досліджень незабутнього Джеймса Мейса, — Голодомор 1932—1933 років в Україні був визнаний Верховною Радою геноцидом проти українського народу. Тепер цей факт визнають все більше і більше країн світу.
Повертаючи народу незаслужено забуті або викреслені тоталітарним режимом імена українських героїв, діячів мистецтва, майстрів художнього слова, «День» відроджує великий храм української культури.
В той же час для суспільства як ніколи є актуальним підвищення загального рівня культури у повсякденному житті. Тут «День» постає не лише яскравим прикладом толерантності, а й справжньою школою культури спілкування, проведення дискусій, уміння слухати одне одного. Навіть ті політики й політологи, які на телебаченні, на сторінках інших видань вдаються до популізму з трибуни «Дня» цього собі не дозволяють. Точніше сказати, не дозволяють їм читачі «Дня», які звикли розглядати питання по суті. У «Дні» дуже багато прекрасних якостей, які знаходять вдячний відгук у читачів, духовність, надійність, патріотизм.
І я завжди думаю: «Як добре, що є «День»! І що я не уявляю своє життя без нього. Щиро бажаю нових творчих звершень, щастя й любові! З глибокою повагою Галина АЛЕКСАНДРОВА, Маріуполь».
Як правило, нашим читачам дата дня народження газети запам'яталася завдяки двом традиціям, яких щороку дотримується «День»: проведенню Міжнародного фото-конкурсу та випуску книг з серії «Бібліотека газети «День». За дев'ять років існування фото-конкурсу, кращі роботи фотографів-учасників конкурсу експонувалися у Львові, Луцьку, Харкові, Полтаві, Луганську, Кам'янці Подільському, Одесі, Трускавці, Чернівцях й інших містах. За цей час понад півмільйона людей побачили кращі фотороботи знаних вітчизняних та зарубіжних майстрів.
Цьогорічний фотоконкурс тривав п'ять місяців під назвою «День-2007» і на день народження нашої газети, який відзначається 21 вересня, в Українському домі відкрилася виставка найкращих робіт. 220 фотографів в своїх 250 творах зупинили реальність, яку через швидкоплинність часу ми не помічаємо: миті душевних переживань людей, їхніх внутрішніх персонажів, що стали героями робіт, красу і несподіванки навколишнього світу, зрештою, як під збільшувальним склом проступили контрасти нашого життя. Журі вибрало ці роботи із двох тисяч, які надійшли на конкурс.
День висловлює вдячність партнерам і спонсорам фотоконкурсу, без яких він був би неможливий: ЗАТ «Банк НРБ-Україна», Представництву ООН в Україні, Світовому банку, телеканалам «1+1», Першому Національному, «Інтер», «ICTV», «ТЕТ», а також компанії «Адамант» за пряму трансляцію щорічної церемонії нагородження в мережі інтернет.
Пол БЕРМІНГЕМ, директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови:
— Одна з програм нашого банку спрямована на допомогу Україні. Однак ваша країна настільки велика, що дуже важко побачити зблизька конкретних людей, яким надається допомога. Тому ця виставка і наша участь у ній — це та можливість і той інструмент, який дає шанс зблизька роздивитися усіх людей, на яких і спрямована наша програма. Тож ми вже відібрали три фотографії, які, на наш погляд, найбільше характеризують Україну. Перша фотографія — це фото дітей-школярів. Друга — це фото двох літніх сільських жінок, і третя — це знімок мігрантів. Ці фотографії відображають особисто для мене зріз усього суспільства, зокрема, його найбільш важливих верств.
Однак в цілому виставка не зосереджена на зображенні окремих верств населення. Окрім вразливих членів українського суспільства, тут є фотографії відомих політиків. Тому, як на мене, найбільш вражаюча характеристика цієї виставки — це те, що тут знайшлося місце для фотографій як вразливих, так і зовсім невразливих українців, як відомих так і невідомих постатей. Таким чином у мене складається враження, що виставка відтворює загальну картину українського суспільства. А ще вона створює дещо загальний, але, з іншого боку, унікальний образ України. Одна з особливостей цього образу криється у поєднанні тих рис характеру, що властиві всій світовій спільноті, та тих ознак ментальності, що видрізняють українців з-поміж інших народів світу.
Оскільки український народ дуже емоційний, то фотографи намагалися передати і цю особливість. Тому різноманіття емоцій на фотографіях просто вражаюча — від веселощів до суму, від радості до сліз. Загалом ця виставка передає одну із найсильніших рис українського суспільства — його різноманіття. А те, що кожна з фотографій присвячена людям, робить виставку дуже цікавою та неповторною.
Олександр ЖИЛІН, заступник головного редактора журналу «Photographer»:
— Цьогорічна виставка відкрила для мене багато хороших і талановитих авторів. Геніальною, як на мене, є робота Степана Рудика, яка, до речі, зайняла перше місце на Фіабрському салоні Міжнародної федерації фотомистецтва у Рівному. Це дуже талановитий автор, який, на мій погляд, матиме велике майбутнє. Адже завоювання такої престижної премії, та ще й у категорії чорно-білої фотографії, говорить про високий рівень його професіоналізму.
Хочеться також відзначити, що на виставці побільшало позитиву. Це свідчить про те, що наша країна нарешті пережила момент, коли робилися ставки на негатив. Однак я кажу про позитив не в розумінні хороших сторін життя, а в значенні переходу до чогось нового, до очищення душі й навернення до Бога, — тобто у розумінні філософії катарсису. А вона присутня у багатьох наших авторів. Отже, вони піднімаються над пластом сьогодення, дивляться на ситуацію, яку вони знімають, з точки зору загально людських та філософських понять. І в цьому сила цієї виставки. До того ж, багатьом роботам властивий гумор. А він, за переконаннями європейців, властивий тим народам, на яких чекає щасливе майбутнє.
Костянтин ГРИЩЕНКО, радник прем'єр-міністра України:
— Це дуже тепле й дуже проникливе якесь бачення події і, саме головне, людей. Тому що ми інколи за подіями, за високими політичними постатями забуваємо, що все-таки Україна складається не лише з цієї політичної еліти, а з тих, хто творить сьогоднішню історію нашої держави. Так що тут дуже багато таких філософських і дуже гострих сучасних спостережень, які є свідченням того, що ті, хто добирав ці фотографії, ці знімки, мають дуже великий хист і творчий запал, щоб відібрати найкраще з того, що відбиває сучасність.
Я думаю, що і ми, і все суспільство знаходимось якраз на тому етапі, коли вже від нас усіх вимагають все більше роздумів про те, що є суттю процесів, змістом нашого життя. Відтак, мабуть, захоплення тим, що, можливо, є дуже блискучим і дуже захоплюючим, але не обов'язково має серйозний зміст, відходить у минуле.
Йон-Крістер ОЛАНДЕР, посол Швеції в Україні:
— Я бачив фотовиставку «Дня» за останні три роки. Я не знаю, чи це може бути правильним враженням, але цього разу я побачив менше політики, ніж у минулих роках. Я не знаю, чому. А що мене вразило, так це висока якість фотографій. Що мені також подобається, так це миттєві відбитки щоденного життя в сільській місцевості. Тут зображено чимало літніх людей, по яких видно, що вони важко працювали упродовж свого життя. А водночас вони тримаються з достоїнством і демонструють, що задоволені своїм життям, навіть якщо воно було не дуже простим.
На виставці є чимало знімків, на яких зображено дітей, що граються. Але й тут є знімок дітей, які загинули в Беслані. Ми бачимо на цьому знімку відчай їхніх батьків. І повну відсутність розуміння того, що відбувається.
Яцек КЛЮЧКОВСЬКИЙ, посол Польської Республіки в Україні:
— Я думаю, що часом слід подивитися на країну чиїмись очима. І тут ми маємо саме такий приклад, як різні фоторепортери звертають увагу на різні справи. І тут, дійсно, можна побачити цікаві речі: і село, і аварії, і катастрофи, нещасні випадки. Я думаю, що це дозволяє подивитися на країну з іншого боку. Підбір цих фотографій показує спільне переживання, якісь моменти, якісь події. Люди, які організували цю виставку й підібрали фотографії для неї, хочуть через ці фотографії передати нам усім якусь інтригу. Я думаю, що це дуже корисно й цікаво.
У порівнянні з минулим роком, мені здається, що тут багато політики. Це було торік але, мабуть, для фоторепортерів ця сфера цікава. Менше є аварій і надзвичайних подій, а також нормального звичайного людського життя. Я думаю, що було б цікаво більше подивитися на щоденне життя.
Олександр МОЦИК, посол України в Польщі:
— Перш за все, я побачив Україну дотепною, цілісною в гуморі. Було б дуже добре, якби на все перекидалась така цілісність. Я переконався у тому, що фотожурналісти у нас дуже талановиті й ловлять момент, навіть не секундний, а тривалістю десятої долі секунди, який краще не підкажеш, демонструє якусь ситуацію. І настільки об'єктивно, красиво і дотепно. Думаю, що свято вдалося. Свято гарне, дай Боже здоров'я всім, хто працює у газеті, і процвітання самій газеті. Газета гарна, аналітична, і всі розумні її читають.
Всеволод ЛОСКУТОВ, радник-посланник Російської Федерації в Україні:
— По перше, я побачив дуже цікаву, динамічну, яскраву Україну, яка розвивається. Я побачив дуже цікавих людей. Мене вражає майстерність фотографів, які знаходять дуже цікаві ракурси і через них показують різноманітне наше життя в різних його формах і проявах. Ця виставка ще раз свідчить про те, наскільки чудова Україна, наскільки тут цікаві й доброзичливі люди, які створюють свою країну.
У порівнянні з попереднім роком виставка стала ширшою. Зараз представлено більше фотографій. Виставка має історію і накопичує досвід. І вважаю, що це найцікавіша фотовиставка в Україні. Тут вибираються дуже оригінальні сюжети. Їх треба не лише знайти. Це ж не картина, сюжет треба піймати. Тому це виставка вже є історією і вона дуже цікава. Я був в Житомирі на святкуванні 70 річчя області і поспішав, щоб побачити цювиставку. Я не можу дозволити собі не побачити нову експозицію. Я б хотів, щоб газета якомога більше доходила до регіонів. Я вашу газету читаю регулярно багато років і вона навіть мені допомагає вибрати спектакль. У мене був такий випадок. Я прочитав рецензію на спектакль українсько-російського режисера Дзикуна в черкаському театрі і поїхав подивився цю виставу.
Альгірдас КУМЖА, посол Литовської Республіки в Україні:
— Ви бачите з мого настрою, що ця виставка якась життєрадісна. Я побачив веселу Україну. На знімках багато весіль, дітей, майбутніх матерів. В однієї мами навіть Президент Віктор Ющенко торкнувся до живота. Напевно, ця мама на восьмому чи навіть дев'ятому місяці. Так що мені здалося, що ця виставка про майбутнє України. Також я побачив тут дуже багато гумору. І я вважаю, що якщо самі українці на свою країну й на самих себе можуть подивитися збоку з гумором — це країна просто непереможна і з великим майбутнім.
Мені здається, що в порівнянні з минулим роком на цій виставці також відчувається політичний акцент. Але все-таки зараз я бачу більше саме те, як живуть прості люди. Політики також показані з якогось людського боку. Загалом, мені здається, що ця виставка правдива. Я їжджу дуже багато Україною і, між іншим, дуже багато фотографую сам і тому вважаю, що це вдала виставка. Вона показує Україну такою, якою вона є: творчу, життєрадісну, веселу.
Райнхард ШЕФЕРС, посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні:
— Це дуже вражаюча фотовиставка. Вона мені дуже подобається і я впевнений, що ще прийду сюди. Виставка дуже оригінально передає враження того, що відбувалося в країні останнім часом.
Мені подобаються фотографії, на яких зображені як прості люди, так і політики, які сфотографовані в дуже цікавих ситуаціях. Деякі фотографії відобразили політичну боротьбу, свідками якої ми були останнім часом. Якщо дивитися на те, що відбувалося з європейського погляду, то в цьому випадку на фотографіях йдеться не про зміст — не про боротьбу як боротьбу. На знімках можна побачити набагато більше спільного в позиціях політичних сил, ніж, можливо, гадають самі політики. Політична боротьба відділена від суспільства. Це щось особливе в контексті розвитку країни. Я не бачив такого в інших країнах. Є спільні погляди, що, на мою думку, є основою для спільної діяльності. Однак поки спільність, яку я бачу, не втілюється в реальність.
Мирослав ПОПОВИЧ, член-кореспондент НАНУ, директор Інституту філософії:
— Я побачив Україну різноманітною і дуже виразною. Але є щось ще, і це мене страшенно тішить. Є певний іронічний погляд. Його добре видно, коли зображаються сильні світу цього. Є посмішка.
Можна сказати, що Беслан виглядає тут, як щось зовсім чуже. Нещасні сторінки, на щастя, не вписуються в сучасний образ України. І тому в мене настрій, після того як я подивився фото, став набагато кращий. Українці дуже різні й дуже симпатичні. З усіма хочеться мати якісь справи. Інколи відчуваєш, що ти вдома. Настрій прекрасний.
Ігор СМЕШКО, екс-голова СБУ:
— Я дійсно побачив Україну такою, якою вона є насправді. Ці майстри люблять Україну і не вигадують її. Вони бачать її такою, якою вона є, але з великою любов'ю до неї. Українців тут я побачив справжніми. Ми дуже добрі люди, ми прагнемо до добра, але не завжди знаємо як це робити, в нас досвіду не вистачає.
Враження позитивні, я дуже люблю фото, які робить «День». Думаю, що це єдина газета, яка має таку колекцію. Це мистецтво. Воно передає душу людини, ситуацію. Досить тонко підмічений загальний стан. Вдало підібрано надписи, що справді втілюють зміст того, що є на фото. Мені дуже подобається.
Костянтин МАТВІЄНКО, політолог:
— Ця фотовиставка мені найбільше сподобалась. Фотохудожники поставились до нашої дійсності справедливо-критично. Велика кількість літніх нещасних людей, велика увага до знедоленої старості, особливо жіночої. Дитячі проблеми. Мене вразила фотографія, де діти пробують пиво, там їм до 10 років. Художники нищівно, зневажливо поставились до влади як нашої, так американської, так і російської.
Петро КРАЛЮК, проректор Києво-Могилянської академії:
— Фотовиставка газети «День» досить об'єктивно відображає ті процеси, що відбуваються в Україні. Звичайно, це художнє відображення є дещо емоційне, дещо «тенденційне» (будь-яка суб'єктивність є тенденційною). Минула фотовиставка була дещо песимістична, був переданий більш песимістичний настрій, настрій якогось чекання. Що стосується теперішньої фотовиставки, мені здається, що тут відображений, швидше, настрій початку якоїсь стабілізації. Певно Україна вже вийшла з тих революційних потрясінь, життя стає в правильну колію. Власне, це все відображено у теперішній фотовиставці. Багато робіт, що відображають проблеми, власне, «маленьких» українців — питання, що стосуються побутових проблем. На цей раз мені видалося, що у фотографіях менше політики і більше такого людського. З моєї точки зору, це є позитивно, принаймні ми вертаємось до нормального життя.
Українці зокрема зображені по-різному, тому що українці є різні. По-своєму відображена українська еліта, що показана дещо іронічно, вона на це заслуговує. І водночас відображені ці прості люди, ці пенсіонери, селяни. Нам треба саме дивитися на простих людей і бачити в них Україну.
Сергій ЄРМІЛОВ, директор державного Інституту проблем екології і енергозбереження:
— Мене переповнюють емоції. Наша країна гарна. Мені цікаво. Фотографії відображають такі міцні потужні характери. Це справді українські характери. Я думаю, що наш народ має свій характер і сплутати його з іншим не можливо. Те, що я тут бачу — це 90 відсотків відображає нашу українську дійсність. Багато політики, на жаль, але й багато емоцій, й багато яскравих людей. Мені особисто сподобалась робота «По ту сторону розуму».
Євген МАРЧУК:
— Я побачив реальну Україну, таку, яка не співпадає з тим, про що говорять політики. Україна багатогранна й різноманітна. Найголовніше, що фотохудожники — цікаві й добрі люди — побачили багато й відтворили багато, можливо, трохи з сумом, але теплих епізодів життя. Взагалі я б порадив нашим політикам прийти сюди й подивитися ці роботи. Україна зовсім не така, про яку вони говорять.
Фотовиставка чудова. Я знаю, Лариса дуже хвилювалася. Рік був політично не гострий. В попередній виставці було багато гострого, драматичного. А виявляється, що і без революції є що показати. Є багато такого, що може звучати як символ, як філософська гіпотеза. Велике значення мають підписи. І зовсім по-іншому буває звучить фотографія, коли її зв'язувати з підписом. Одним словом, виставка чудова, добре що в країні є багато людей з фотоапаратами, які вдивляються в наше життя набагато глибше, цікавіше, ніж це роблять політики.
Володимир СЕМИНОЖЕНКО, науковець, політичний діяч, голова «Українського форуму»:
— На цій фотовиставці з усмішкою показали політиків. Це теплі, життєстверджуючі фото. Це погляд, який спрямований в майбутнє. Не зважаючи на те, що сьогодення і навіть минуле втілене в усіх сюжетах, тут зображені різні українці. В цьому і є своєрідність і краса цієї виставки. І саме тим вона багата, що відображає всю Україну.
Сергій ПОЛХОВСЬКИЙ, телеведучий:
— Мені дуже приємно побачити ті роботи, які вже були представлені глядачеві минулими роками. Таким чином організатори зібрали частини, так би мовити, «Best of the best за 11 років». Чимало нових робіт, які просто вражають і не залишають байдужими.
Як завжди, перші враження вже наповнюють мене якоюсь свіжістю. Різноманітність сюжетів: веселих, смішних, трагічних, радують око, оскільки все життя ми зазвичай проходимо поруч особливих речей і не помічаємо їх. І завдяки майстрам, які працюють в газеті «День», ця зупинена мить для мене є моментом радості, і мені це подобається. Чесно кажучи, мені завжди приємно бути на виставках фотографій, які організовує газета. В Києві вона чи не найкраща з жанру фотожурналістики.
Людмила ЗАСЄДА, журналіст:
— Мені найбільше сподобалися фотографії львівського автора Смолянінова. Я просто у захваті від чорно-білої фотографії, тому що саме в ній ми маємо можливість бачити душу зображеного. У чорно-білій палітрі відточена майстерність, фото стає випуклим, об'ємним. Я не проти кольору, але чорно-біле — це відкрите серце.
Цього року я відзначила більше виразних робіт. Мені подобається, що з кожним роком все менше стає політики. Політика — це нікому не потрібно. Є просто життя, яким треба насолоджуватися.
Це свято не лише для вас — працівників газети — це свято і для пересічних шанувальників фотографії. Бувають такі фотографії, що просто кажу собі: «Я щаслива, що їх побачила». Фотографії «Дня» входять саме в цю категорію.
Ігор СЛІСАРЕНКО, телеведучий:
— Передусім, скажу, що, як і минулого року, виставка цікава, вражаюча та якісна. Цікаво те, що побачив багато несподіванок. У мене лише компліменти. Порівнюючи з минулим роком, сьогодні багато фотографій, а тим паче підписів під ними, просто прекрасних. Чудові фото, незабутні моменти, і дійсно історичні дні у вже виразно-саркастичному відтінку, з підтекстом, а то й з відверто глузливим забарвленням. І це прекрасно. Це свідчить про те, що газета «День» у здоровому глузді, і це відповідає моїм власним рефлексіям. Враховуючи сьогоднішню ситуацію в Україні, окрім сарказму, наш політикум нічого викликати не може.
Я дуже тішуся, що мій настрій і настрій переважної більшості фотомайстрів, які представили тут свої роботи, збігаються.
Лілія ПУСТОВІТ, дизайнер:
— Сьогодні ми не такі заполітизовані, і це прекрасно. Приємно бачити, що з'явилося більше витворів справжнього фотомистецтва і багато позитивних соціальних фотографій. Ми бачимо людей, які вміють по-справжньому радіти та співчувати. Надзвичайне враження на мене справили фотографії, присвячені тематиці Голодомору, Олександра Косарєва.
Але сьогодні я сприймала позитивні речі, тому дуже вразила фотографія Анатолія Мізерного (м. Рівне) «Українська ідилія», бо це справжній витвір мистецтва.
Багато з'явилося смішних фотографій. Хотілося б відзначити не лише фото, а й підписи під ними. Вони підбираються з почуттям гумору і взаємодоповнюють одне одного. Є на що подивитися, чому порадіти, поспівчувати... Це велика насолода бачити, що у нас так багато фотографів, які не просто відображають історію країни, а роблять її власноруч. Цікаво, що за допомогою камери можна передати відчуття та зупинити мить.
Олександр НАРОДЕЦЬКИЙ, шеф-редактор «5 каналу»:
— Дуже важливо, що пані Лариса та всі її колеги не втратили почуття свіжості, відчуття життя, яке ми маємо можливість спостерігати в кожній роботі. Гостре, свіже бачення того, що діється навколо. Ця виставка є відображенням подій в країні за останній рік. Це своєрідний життєвий літопис України у фотографіях.
Немає випадкових фотографій. Це класно, що «День» веде цю традицію і доводить кожного разу її до кінця. Результат вражаючий. Дуже хотілося б побувати на виставці, на якій ви зберете ціле десятиліття. Це буде неповторно. Скажу, що фото — ще один погляд крізь інші форми, на те, що діється навколо нас. Ми багато чого не помічаємо, бо нас засмоктує рутина, а ці фотографи, Майстри з великої літери, вихопили із життя прекрасні моменти і дали можливість глядачу їх пережити.
Найбільше мені сподобалася «Джентльмени» Леоніда Бакка. Це дуже класна фотографія. Прекрасно схоплений момент з життя. Я вперше на цій виставці, але переконаний, що не востаннє.
Костянтин РОДИК, головний редактор журналу «Книжник Рев'ю»:
— Оглядаючи виставку, вже можна говорити про школу «Дня». Вона полягає в тому, що всі, як і професійні фоторепортери, так і любителі, а їх дуже багато, представлені на цій виставці. Це люди України. Вони бачать нашу повсякденність зсередини. От цікаво порівняти. Зараз в ці дні проходить фотовиставка, організована газетою «Комерсант», там є талановиті речі, хоч вона набагато менша. Але вона сприймається так: прийшов, побачив, переміг. Тобто це огляд ззовні. Вже тут ми бачимо погляд зсередини. За великим рахунком, те, що тут представлено, це жанр, який наближається до мистецтва, бо більшість з цих робіт, які ми бачимо, цілком можна розмістити як в офісних інтер'єрах, так і в інтер'єрах приватних, і навіть музейних. Дуже приємно бачити серед учасників не лише місто Київ, а й селища міського типу і села. Дуже приємно, що організаторам вдалося долучити таку масу поціновувачів, які прийшли з власними призами і відзначили роботи.
В усій цій виставці є лише дві світлини, на яких присутні книжки. Дуже приємно, що обидві вони є відзначені. Одна — фондом Пінчука, інша — Світовим банком.
Якщо говорити про негативні враження від присутності на виставці, то можна констатувати низьку культуру споживання фотографії в Україні. На жаль, виставка проходитиме надто мало часу. Європейська практика тривалості виставки — це два місяці, під яку продається справжній альбом каталожного типу, в який входять всі представлені фотографії. Але в нашому випадку, ми не маємо можливості повертатися до цих вражень, а їх дуже багато. Систематизувати інформацію за кількахвилинного ходіння між фотографіями дуже важко.
Вікторія КАКУБАВА, журналіст:
— Я приїхала з Дніпропетровська спеціально на виставку. Була тут і минулого року. Хочу відзначити, що цього разу це все стало дещо масштабнішим... На мою думку, організація теж стала кращою. Багато цікавих фото, але мені найбільше сподобалося фото з хрещенням дитинки, «Природність» (Шовкопляс Олена, м. Київ). Це просто дивовижно! Я дуже задоволена побаченим, багато не лише майстерно зроблених фотографій, а й відомих і цікавих людей...
Едуард МИТНИЦЬКИЙ, художній керівник Театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра:
— Я відвідую майже всі фотовиставки, організовані «Днем», а відповідно, й буваю на дні народження вашої газети. Чудово, що «День» багато уваги приділяє мистецтву, питанням духовності, а також розповідає про процеси, що відбуваються в культурі. Ця виставка змушує уважно вдивлятися в кожну роботу й розуміти, що наше життя рухається. А от у яких напрямках? У різних! І ці пошуки шляху, коливання, часом, метушня відображають сьогоднішнє життя в Україні. Багато що дивує. Фотографам вдалося зафіксувати такі різні миті, вхопити саму сутність, а часом і пікантність моментів. Я бажаю «Дню» продовжувати тримати руку на пульсі життя, а інформуючи читачів, дотримуватися нейтральної позиції, представляючи весь спектр думок щодо тієї чи іншої події в культурі, суспільстві, економіці, політиці. Упевнений, «бурі», які наразі відбуваються в Україні, незабаром ущухнуть, а театр, література, кінематограф, образотворче мистецтво були, є і будуть стовпами, що тримають наш багатонаціональний будинок.
Дмитро АНДРІЄВСЬКИЙ, бізнесмен, меценат:
— Цікава виставка. Багато фотографій, які хочеться уважно роздивлятися. Мені сподобалося, що в основному були представлені репортажні зйомки, а не постановочні знімки. Я відзначив дві фотографії: «Зачарувала» кореспондента «Дня» Бориса Корпусенка й «Депардьє, настрій, «Молодість», закриття фестивалю» Максима Левіна з Боярки (Київської області), вручивши грошові призи (по 3,5 тис. гривень) їхнім авторам. Ці роботи мені сподобалися тим, що в них є життя, несподіваний ракурс і безперечна майстерність фотохудожників. Я люблю й цікавлюся фотографією як видом мистецтва, сам влаштовую виставки. Чудово, що «День» високо підіймає планку, публікуючи на своїх сторінках знімки, з яких можна дізнатися про нашу країну, про її людей. Я вважаю, цей вернісаж зацікавить усіх, хто займається фотографією професіонально, й аматорів. Наступного року обов'язково візьму участь у виставці як меценат, щоб відзначити найбільш цікаві роботи та фінансово підтримати фотомайстрів.
Андрій АЛЕКСАНДРОВИЧ-ДОЧЕВСЬКИЙ, головний художник Театру ім. І. Франка:
— Мені здалося, що на цій виставці представлено менше гострих фотографій, а саме вони, на мій погляд, найбільш цікаві, оскільки проблематичні й через експресію, завдяки виразності, показують багато наших проблем. Чомусь багато фотографій вагітних жінок і старих людей. Звичайно, треба думати про демографію, але це не найважливіше питання, що стоїть нині перед нашою країною. Як художника мене порадували професійні роботи, що мають цінність як Фотографія з великої літери, зокрема, «Старий львівський дворик» (це не просто документ, що зафіксував мить, а робота з хорошим смаком, виконана справжнім майстром фотооб'єктиву). Якщо порівнювати фотографії, подані на виставку п'ять-шість років тому, то там шедеврів взагалі не було, а зараз професійний рівень авторів явно виріс. Я вважаю, що подібні фотовернісажі демонструють процеси, що відбуваються в Україні, так би мовити «застиглі миті»: одні репортажі вже завтра стануть історією, а інші — високохудожні роботи — з плином часу не застаріють.
Галина СУЛИМА, кіноактриса:
— Я вперше на фотовиставці «Дня» й маю визнати, що приголомшена побаченим на ній. Вона показує, наскільки різноманітна наша Україна. Всі представлені роботи по-своєму цікаві, а перед деякими фотографіями хочеться постояти трохи довше, уважно розглянути деталі. Гран-прі отримали два киянина: Юрій Калиняка й Олександр Синиця, які зняли Ожидівську техногенну аварію (роботи «Попередження» й «Відчай»). Ці світлини дійсно вирізняються на виставці. Я думаю, що членам журі було нелегко з більш ніж 200 фотографій вибрати найкращі, оскільки всі конкурсні знімки зроблені справжніми фотохудожниками. Чудово, що ваша газета високо підіймає планку серед тих, хто професійно займається фото, а нас, глядачів, захоплює їх майстерність, уміння відобразити несподіваний ракурс, а часом і фантазія художника, який замість пензля користується фотоапаратом. Мені подобаються роботи, де відчувається життя без прикрас, таке, яким воно є насправді, щире, й де передано настрій. Фотоапарат, як і кіноплівка, не любить фальші, й без ретуші все фіксує. Миті правди, передані на знімках, дорого коштують, і в цьому «ізюминка» фотовиставки «Дня».
Наталія ЛІГАЧОВА-ЧОРНОЛУЦЬКА, шеф-редактор сайту й журналу «Телекритика»:
— Фотовиставки «Дня» я відвідую щорічно. Об'єднує їх те, що представлені фотографії завжди відмінної якості і є дійсно приголомшуючі роботи, і, що характерно, — серед тих фоторобіт, що найбільше мені запам'яталися, — не тільки знімки відомих фотографів, але й тих, чиї імена я чую вперше. З іншого боку, із року в рік політична тематика фотографій все гострішає. Цю виставку я подивилася тільки після того, як послухала імена переможців. А розглядаючи знімки, звернула увагу на відзначених журі учасників — майже всі роботи відрізнялися позитивним настроєм. Усі фотографії хороші, однак, мені здалися дуже цікавими знімки, які загострюють нинішні проблеми — політичні й соціальні. Дуже сподобалися роботи на тему Голодомору — це вічна й близька всім українцям тема. І для себе я відмітила кілька робіт: «Спроба діалогу» й «Ровесники». Ці знімки не тільки наповнені змістом і передають атмосферу зупиненого моменту, але й професійно композиційно вистроєні. Є й кілька приголомшуючих репортажних знімків, особливо мені сподобалася робота Марківа. Дивлячись виставку, надихаєшся фотомистецтвом, хочеться виражати себе через візуальні об'єкти. Мрію, щоб цим професійно займалася моя дочка.
Михайло РЄЗНІКОВИЧ, художній керівник Театру ім. Лесі Українки:
— У мене виставка викликає повагу й захоплення тим, що майже кожна робота внутрішньо конфліктна, що є ознакою високого мистецтва: як в фотографії, сценографії, так і взагалі в культурі. Мені особливо сподобалися соціальні фотографії. Я приголомшений роботами різних років: «Дві правди», «Якби ви вчились так, як треба», й уся серія про Беслан. На нинішній виставці представлено багато ліричних робіт, пронизливих людських моментів, але мені здається, що сьогодні соціальна тема виходить на перший план. Я щиро вітаю «День» і весь колектив газети з днем народження за бажання бути об'єктивними, відгукуватися на всі події, що відбуваються в Україні. Адже життя йде не лише в столиці та містах, а й у найдальшому селі, «…и под каждой маленькой крышей// как она не мала// свое счастье, свои мыши, своя судьба», як написав прекрасний поет Йосип Уткін. Ця виставка розширює кругозір всіх, хто побачить конкурсні знімки. Дивишся ці фотографії й розумієш, що ти є частинкою всього світу, який тебе оточує...
Давид БАБАЄВ, артист Театру ім. Лесі Українки:
— Я постійний відвідувач щорічної виставки, із задоволенням відгукуюся на запрошення Лариси Івшиної і поважаю газету «День» — видання дуже витримане, точне, із великою власною гідністю. А експозиція доставляє справді естетичне задоволення, бо представлено абсолютно дивні роботи — справжні фотокартини. Я вкотре відзначив для себе, що роботи, які кожного року показує «День» — це унікальна демонстрація фотографії як виду мистецтва. В юності і я займався фотографією, процес проявлення й друку знімків доставляв мені особливе задоволення, а ось фотографуватися ніколи не любив. Усі роботи підібрано з особливим смаком і ідеєю. Мені подобаються ці щорічні заходи, які проводить «День» — це повага й любов до своїх читачів. За кількістю гостей нескладно здогадатися про взаємні почуття. І хотілося б побажати виданню довголіття, процвітання й побільше такої вдячної публіки!
Анатолій БОРСЮК, телеведучий каналу 1+1:
— Виставка чудова, так само як і минулого року, і позаминулого, і в попередні роки. Та й чи можна скласти іншу думку — адже роботи абсолютно щирі, чесні, не пов'язані з чиїмось піаром, замовленнями, кон'юнктурою. Крім того, фотографії відображають дійсність. А виставка цього року здалася мені особливою — у ній більше гумору, ніж у попередніх. Це не може не радувати через те, що всі настільки зациклені на політичних подіях і невиправдано серйозно до цього ставляться, забуваючи про друзів, про себе, не помічаючи нічого, крім політичних «серіалів». Виставка демонструє власне ставлення до навколишніх подій, у ній є ідея й настрій. І це — симптом того, що «видужання» можливе. У цьому й чарівність виставки — вона абсолютно реальна! І в ній менше трагізму, менше критичних ситуацій, хворобливих виявів, які простежувалися в минулі роки й дуже вдало вигадані назви. Розглядаючи фотографії разом із дружиною, я звернув увагу, що ми весь час усміхалися. Що може бути краще?! Планую привести на виставку своїх дітей. Не завадило б запросити подивитися на фотороботи й високопоставлених осіб, політиків, для того, щоб вони подивилися, і нарешті побачили те, чим живе країна і як народ ставиться до того, що відбувається навколо.
Євген КОСТЕНКО, завідуючий відділом моніторингу діяльності Кабінету Міністрів України:
— Мені подобається, що газета «День» створює стандарти. Однак у кожному такому стандарті є своя особливість. На фотовиставці газети я вперше, але впевнений, що наступного року неодмінно прийду подивитися на відкриття. «День» свого роду диктує стандарти й демонструє внутрішнє розуміння краси. Вважаю, щодо фотознімків на сторінках газети, з «Днем» ніхто не може змагатися, особливо, політичних фотографій, які залишаться актуальними й через кілька десятків років. На виставці мені особливо цікаві знімки з політиками, вражають і роботи, які пов'язані з «духовними речами». Гадаю, понад половину фотографій я б хотів мати вдома, в колекції, у вигляді альбому або на носії.
Андрій ГАСЮК, аташе з культури Посольства Російської Федерації в Україні:
— За всі шість років, які я перебуваю в Києві, на фотовиставці буваю щорічно. Дивлячись на цю експозицію, мені раптом здалося, що вона набагато добріша ніж попередні. Від фотографій залишається відчуття легкого гумору й доброти, потихеньку зникає агресивність. Враховуючи, що знімки відображають тенденції суспільства, можна скласти й картину того, що відбувається навколо. Адже коли були революційні події, був виплеск складніших емоцій. А зараз вона тиха й спокійна. Мені здається, це новий етап спокійного, позитивного перегляду збоку. Будь- який знімок вражає умінням фотографа знайти в буденному незвичайне, це особливий погляд фотографа, тут дійсно дуже багато фотографічних шедеврів. Фотографія ніколи не помре, оскільки є реальним документом часу. Дуже приємно, що враження залишається натхненним і позитивним.
СЛОВО УЧАСНИКАМ
Олег НИЧ, Вінницька область:
— Зараз багато знімають політиків, але мені більше подобається фотографувати простих українців. Адже їхні обличчя зачаровують своєю щирістю, а емоції йдуть від душі. Та коли фотографуєш, то ні про що таке не думаєш, а вже потім, роздивляючись знімки, милуєшся нашими чудовими людьми. Беру участь у фотовиставці «Дня» вже вдруге, і дуже приємно, що мою роботу «По дорозі» відзначили спеціальним призом. Загалом, враження від цієї виставки важко передати словами — всі фотографії беруть за «живе», і у реальному житті ніколи не помітиш таких неповторних моментів, які вдається спіймати фотокамері.
Владислав МУСІЄНКО, Київ:
— Участь у фотовиставці «Дня» беру не вперше. Переглядаючи тогорічні фотознімки, я помітив деякі зміни у виразі облич, поведінці українців. Вони стали більше приділяти уваги собі (приватному життю) і менше — політиці. Це, мабуть, від того, що люди розчарувалися в політиках й вирішили за краще віддавати більше емоцій та часу особистому життю. Чесно кажучи, таких українців цікавіше фотографувати. Не те що політиків, коли ті постійно грають свої ролі; щирість та, навіть, усмішка у них несправжні. Якщо у реальному житті це не так помітно, то дуже видно на фото. Цього року відзначили призами чимало моїх робіт, мені це лестить, але не знімає від подальшого удосконалення.
Володимир ЗАЇКА:
— Те, що «День» організовує такі фотовиставки, це — просто чудово. Адже сам можеш показати, на що здатний, подивитися роботи інших, а де в кого чомусь і повчитися. Мої фотознімки переважно присвячені соціальній тематиці. На жаль, сьогодні не все так добре в житті простих українців, і тому я прагну показати ці негаразди, таким чином підкреслити їх, привернути увагу тих, хто сьогодні перебуває при владі. Мабуть, це — завдання кожного фотографа донести побачене до глядача, аби той також задумався. І наступного року неодмінно братиму участь у цій фотовиставці, адже це унікальна можливість реалізувати себе.
Євген ВАЩУК, Київ:
— Мої улюблені теми — природа, урбаністичні пейзажі, контрасти. Наприклад, остання серія моїх робіт називається «Схід та Захід», в ній представлені пейзажі та картинки із життя українців західних та східних регіонів. А спеціальний приз від Чорноморської телерадіокомпанії мені дали за знімок «Благословення до життя». Також я оглянув роботи своїх колег і, слід зазначити, серед них є багато таких, які заслуговують на увагу. Тому я вітаю ініціативу «Дня» проводити такі щорічні виставки, адже, завдяки їм, кожен може виявити свій талант.
Наталія КРАВЧУК, фотокореспондент журналу «Кореспондент»:
— У щорічних фотовиставках «Дня» я беру участь уже вчетверте. Незважаючи на те, що перше місце зайняти не вдавалося, кілька робіт отримували призи й мені, звичайно, дуже приємно. На цій експозиції були відмічені дві мої роботи. На одній із них — дівчинка, яку я фотографувала в дитячому інтернаті. Цю роботу я знімала як проект, вона мені подобається, незважаючи на те, що я робила їх «для себе». І на цьому конкурсі багато хто побачив ці роботи вперше. Мені сподобалися кілька фотографій, на жаль, журі їх не відмітило. Крім того, побачила знімки своїх друзів-фотографів, дуже приємно було й зустріти тут декого з них. Я завжди приходжу на відкриття виставки — у день народження «Дня», бо бачуся тут із колегами. Це доставляє багато задоволення, насамперед, від спілкування.
Незважаючи на те, що я брала участь у багатьох виставках, як українських, так і іноземних, і нещодавно представила власну експозицію, фотоконкурс від «Дня» для мене є особливим — він демократичний і чесний.
ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ
1. Суперприз від банку НРБ Україна — Олександр Синиця (Київ), «Відчай». Ожидів. Техногенна аварія, 2007, Юрій Калим'як (Київ) «Попередження».
2. Суперприз від В'ячеслава Юткіна — Михайло Марків (Київ) «Схід — Захід».
3. Спеціальний приз від Світового Банку — Олександр Свистунов (Вінницька область) «Фото з відмінником», Олександр Кліменко (Мукачево) «Щаблі життя», Нич Олег (смт. Чечельник, Вінницька область) «По дорозі».
4. Спеціальний приз від телеканалу «1+1» — Олександр Медведів (Київ) «Балет Фрідом».
5. Спеціальний приз від телеканалу ICTV — Шовкопляс Олена (Київ) «Природність».
6. Спеціальний приз від НР Hewlett Packard (ноут-бук) — Руслан Канюка (Київ, «День») «Тавріський вальс», «Політична втома», «Слава і Юра», «Залізний» Фелікс».
7. Спеціальний приз від НР Hewlett Packard (фотокамера) — Владислав Мусієнко (Київ) «Міністр закордонних справ іде на роботу», «Двоє з лопатою», «УЗІ», «Канкан».
8. Спеціальний приз від НР Hewlett Packard (МФУ) — Леонід Бакка (Київ, «День») «Нудно з вами», «Вночі до вас прийде карієс!»
9. Приз від шоколадної компанії АВК — Руслан Канюка (Київ, «День») «Віденський бал в Києві».
10. Спеціальний приз від 1-го Національного телеканалу — Микола Бутковський (Житомир) «Було і минуло».
11. Спеціальний приз від компанії «Адамант» — Олена Шовкопляс (Київ) «Природність», Владислав Мусієнко (Київ) за серію робіт, Павло Подуфалов (Київ) «На крилах радості»,Руслан Канюка (Київ, «День») «Старість у місті», Анатолій Степанов (Київ) «Карпатський Шева», Олександр Свистунов (Вінницька область) «Пастушка», Євген Компаніченко (Запоріжжя) «Старийі море», Валерій Соловйов (Київ) «Ого!», Володимир Заїка (Київ) «Обід», Олександр Хорват (Рівне) «Портрет художника Володимира Рибачука», Степан Рудик (Київ) «Непростий хлопець», Андрій Пітальов (Київ) «Духовний наставник мера».
12. Спеціальний приз від Британської Ради — Микола Лазаренко (Київ) «Всі готуються».
13. Спеціальний приз від Запорізького Національного університету — Віктор Кошмал (Чернігів) «Перша вчителька».
14. Спеціальний приз від Острозької академі ї — Ореста Костишина (Львів) «На своїй землі».
15. Спеціальний приз від Волинського державного університету ім. Лесі Українки — Павло Подуфалов (Київ) «Не сезон».
16. Спеціальний приз від Національного гірничого університету — Андрій Тульчинський (Вінниця), «Діагноз».
17. Спеціальний приз від міської ради Камянець-Подільського — Олег Федонюк (Київ) «Купальські наречені».
18. Спеціальний приз від Чорноморської телерадіокомпанії «Чорноморська» — Євген Ващук (Київ) «Благословення до життя».
19. Спеціальні призи від журналу «Digital Photographer» — Наталія Кравчук (Київ) «Старосвітський сюжет», Юрій Калиняк (Київ) «Попередження». Ожидів. Техногенна аварія, 2007, Олена Шовкопляс (Київ) «Природність».
20. Спеціальний приз від Міжнародного благодійного фонду Олександра Фельдмана — Борис Корпусенко (Київ, «День»), «Ювіляр».
21. Премія від компанії «Систем Кепітал менеджмент» — Канюка Руслан (Київ, «День») «На могилі батька», «Реквієм»; Наталія Кравчук (Київ) «Перший бал в інтернаті», Сергій Красильников (Єнакієво) «Тріплікс».
22. Спеціальний приз від компанії «Бруклін-Київ» — Сергій Завальнюк (Київ) «Мрії».
23. Спеціальний приз від Національної Спілки журналістів України — Володимир Заїка (Київ) «Обід».
24. Спеціальний приз від «Українського Форуму» — Олена Шовкопляс (Київ) «Природність».
25. Спеціальний приз від фонду Віктора Пінчука — Андрій Несторенко (Київ) «Українці — читайте!».
26. Спеціальний приз від Української асоціації видавців періодичної преси — Руслан Канюка (Київ, «День») «Слово — зброя».
26. Спеціальний приз від «5 каналу» — Леонід Бакка (Київ, «День») «Джентльмени», «Яке, воно, майбутнє?»
27. Спеціальний приз від продакшн компанії «Стар медіа» — Анатолій Мізерний (Рівне) «Українська ідилія».
28. Спеціальний приз від ЗАТ Телекомпанія «ТЕТ» — Анатолій Степанов (Київ) «Карпатський Шева».
29. Спеціальні премії від мецената Дмитра Адрієвського — Борис Корпусенко (Київ, «День») «Зачарувала», Максим Левін (Боярка) «Депардьє. Настрій», «Молодість. Закриття фестивалю».
30. Спеціальний приз від Авенчерс Групп — Павло Подуфалов (Київ) «На крилах радості».
31. Спеціальна премія від СТОВ АФ «Ольгопіль» — Олег Распопін (Київ) «Стрінгер», «Одружуюсь?!».
32. Спеціальний приз від Євгена Кириловича Марчука — Олександр Свистунов (Вінницька обл.., Тростянецький р-н., с. Скибиці) «Мені б такі».
33. Спеціальний приз від Лариси Івшиної — Олександр Косарєв (Київ) «Левенятко з міста Лева», серія робіт пам'яті жертв Голодомору.
34. Спеціальні призи від ЗАТ «УПГ» — Віталій Сокур (Обухів) «Бутка», «Посварилися», Владислав Мусієнко (Київ) «Міністр закордонних справ іде на роботу», Ігор Сєров (Київ) «Турботлива доця», Олександр Синиця (Київ) «Відчай». Ожидів. Техногенна аварія, 2007, Володимир Тарасов (Київ) «Три грації».
35. Галерея «Триптих» — Степан Рудик (Київ) «По ту сторону розуму». Ізмаїльська психіатрична клініка.
