20 вересня
Спостерігаю за студентами під час перерви. Бачу, що стає все більш привабливим прослуховування мелодій з мобільника і це не просто розвага, але й отримання естетичного задоволення. Вслухаюсь у мелодії, вони досить простенькі, повтор декількох нот, навіть класика не завжди упізнається. Згадав дитинство, коли з друзями підбирав на іграшковому ксилофоні з десятка дощечок мелодійне чергування звуків. Цікавлюсь найпоширенішою літературою — це детективи, любовні історії. Правда, і їх читають менше: «А навіщо, краще кіно». Але й література стає спрощеною, набір простих речень: «Джон витяг пістолет», «Фред вистрелив, але промахнувся»... І більш серйозна література стає спрощенішою за формою, інакше «народ не сприйматиме».Спрощується все навкруги. Поезія — рифмована реклама, гумор — кривляння і суцільна фізіологія, вистави — «режисерські знахідки» варті театру «Колумб»...Дістаю твори класиків світової літератури і купаюсь у складних супідрядних реченнях, що тягнуться чи не на сторінку. Послухати б ще музику класиків, давно не чув арії Норми «Саsia diva», найкраще у виконанні Марії Каллас.
