Які асоціації пов’язані у вас з осінню? Ось нам, наприклад, хочеться лірики. Такої, як в поезії «Зів’ялого листя» Франка: «Якби знав я чари, що спиняють хмари...». Але замість лірики отримуємо тільки пригорщі політики і застуди. Проте яка ж осінь без цього? У цьому, погодьтеся, є своя лірика...
Анатолій ЧЕСНОКОВ , політолог, Москва:
— Цей тиждень я провів в Україні. Відвідав Харків і Київ з професійною метою, а також Львів — з туристичною. Найбільше сподобалося в Києві та Львові. Міста абсолютно різні за атмосферою, архітектурою, настроєм, але кожне гарне по-своєму. У Львові мені найбільше сподобалися кав’ярні, а вразили — ціни. За цілком незначну суму можна отримати чудовий, ситний обід. Дуже ввічливі, приємні люди. Київ тяжко вразив ритмом життя. Він відрізняється від московського тим, що вдень Москва більш динамічна, а ось увечері всі рано лягають спати і рано встають. У Києві — навпаки. Є місця — кав’ярні, бари, ресторани, клуби, які працюють навіть цілодобово. Більше того, в них дуже багато відвідувачів. Одним словом, московське нічне життя не таке бурхливе. Звичайно, зробив висновки і про Україну загалом з позиції своєї діяльності. Дефіцит патріотичних і щирих людей в політиці відчувається просто катастрофічно! Яку країну можна побудувати, якщо переважній більшості політиків наплювати на все, крім своїх інтересів? Мені цікаво відзначати моменти, які дають надію на те, що регенерація менталітету і патріотичних якостей у наших політиків все-таки просувається. І я спостерігаю за тими з декотрих, кого можна назвати надією України. Все ж, не все ще так погано і є люди, які мають інші принципи і думають інакше, як більшість їх колег по цеху. Взагалі, українці приємно дивують мене завжди своєю добродушністю і привітністю. У Росії до знаків уваги, за великим рахунком, нікому немає діла, ні часу — тільки офіційна ввічливість. А у вас вона — природжена, природна.
Анастасія САМОХІНА , актриса:
— Все, що на даний період відбувається в моєму житті, пов’язане з кінофестивалем «Молодість». Незважаючи на те, що він розпочнеться лише 20 жовтня, зараз проводяться заходи, присвячені передодню фестивалю. Вже відбулося кілька прес-конференцій і вирішується питання місця проведення фестивалю. Молодь звертається до різних комітетів, влаштовує мітинги, бажаючи, щоб місцем показу фільмів став старий добрий Будинок кіно, в якому можна було проводити скільки завгодно часу, дивитися фільми, спілкуватися з друзями і навіть режисерами. Вхід туди коштував копійки і на час проведення фестивалю це місце ставало осередком справжніх цінителів мистецтва, і, передусім — кіно. Торік показ фільмів перекочував до київських кінотеатрів і коштував, як звичайний вхідний квиток на сеанс американської кінокомедії. Особисто я — за те, щоб повернути фестиваль у Будинок кіно. Крім того, сам фестиваль — дуже значуща подія для кіноіндустрії України. На нього чекають як молоді режисери, так і метри кіно, актори, кінокритики, і, звичайно, глядачі. Багатьох молодих хлопців, які презентуватимуть на фестивалі свої роботи, я вважаю досить талановитими, їхні картини мені особливо подобаються. Але про це можна буде поговорити після фестивалю.
Антоніна ВОРОБЙОВА , представник топ-менеджменту мережі супермаркетів:
— За цей тиждень сталися одночасно хороші і не дуже події. Хороші щодо бізнесу. Наша компанія почала працювати з іншою консалтинговою компанією, що обіцяє підвищення продуктивності і прибутку, а також велику самореалізацію особисто мене як менеджера. Хоча на початку це призводить до деяких незручностей, в тому числі, пов’язаних з тим, що персоналу важко пояснити, навіщо саме це потрібно нам, а головне — їм. Але я вірю в краще... З другого боку, тиждень був не дуже успішним щодо міжособистісних взаємин, при цьому все посилилося через погоду, яка абсолютно не тішила. Вона-то і принесла багатьом мешканцям Києва, включаючи мене, незначну застуду, яка псує настрій, заважає працювати, відпочивати і радіти життю. Сподіваюся, наступний тиждень потішить нас більше...
