Гран-прі Луцького кінофестивалю — у 93-річної
В обласному центрі Волині відбувся вже третій фестиваль професійного та аматорського кіно «Моє місто — моє життя». Але вперше участь у ньому взяли не лише лучани і волиняни, а й фільмарі з інших областей України і Республіки Польща, котрі представили загалом аж 69 робіт. Уперше відбувся і бліц-турнір: уже безпосередньо під час самого фестивалю треба було зняти фільм про древній Лучеськ, котрий минулих вихідних відзначав День міста.
Більшість призів завоювали лучани, бо вже мають досвід участі у подібних фестивалях. Гран-прі журі, яке очолив київський кінорежисер Тарас Томенко, віддало лучанці Ірині Левчанівській. Ця поважного віку жінка — відомий на Волині краєзнавець і фільмар-любитель. Восени їй вже виповниться 94, але зняла такий фільм, який режисер Томенко назвав «кіно у чистому вигляді, коли автор, фактично не маючи під рукою нічого, крім кінокамери, спромігся витворити цілісну картину». Стрічка «Найстрашніший звір» про улюбленого кота принесла поважній пані фільмарці заслужену нагороду, і кількість її років абсолютно не вплинула на симпатії глядачів та визнання журі.
Кращим історико-рубліцистичним фільмом визнано роботу народної аматорської кіностудії «Волинь» «Волинська Голгофа Братковського», кращим туристичним фільмом — робота польських колег «Казімеж над Віслою», кращою анімаційною роботою — фільм «Життя продовжується» хмельничанина Павла Сивака, кращим ігровим фільмом — стрічку «Невтомний світоч» Ольги Волошиної з Дніпропетровська. Кращим пізнавальним фільмом став фільм «Наша Леся» дитячої кіностудії «Боривітер». У номінації «Кіно як життя» відзначено однойменну роботу Дмитра Потапчика, а фільм «Забавки» лучанина Леоніда Тивонюка нагороджений призом «За втілення філософської ідеї».
Луцький кінофестиваль щоразу відкриває нові імена у фільмарстві, а саме місто має вже двох таких визнаних кіномайстрів, як режисер Олесь Санін та оператор Сергій Михальчук.
Прокляте місце. Трьох не стало, семеро — у лікарні
28 серпня близько шостої ранку біля села Солобківці Ярмолинецького району (Хмельницька область) скоїлося зіткнення мікроавтобуса «Мерседес» із вантажівкою. Результат жахливий: 44-річний водій і двоє його пасажирів, вік яких встановлюється, загинули на місці пригоди, ще сім пасажирів у віці від 17 до 54 років потрапили до лікарні. Стан здоров’я чотирьох травмованих важкий. Усі постраждалі — з одного села Глибокі Потоки на Закарпатті. Начебто їхали на заробітки до Києва. Водій вантажівки, кажуть, відбувся стресом. Місце, на якому сталася трагедія, називають проклятим. Бо на цьому кілометрі дороги часто трапляються ДТП. Причина, з якої сталася ця надзвичайна пригода, встановлюється, повідомляє Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ , «День».
Бiля Івано-Франківська відкрили пам’ятник Степанові Бандері
У селі Микитинці під Івано-Франківськом відкрили пам’ятник Степанові Бандері, повідомляє «Інтерфакс-Україна». Ініціатором спорудження пам’ятника С. Бандері в Микитинцях став сільський голова Михайло Сищук, який уже півтора року очолює це приміське село біля обласного центру. Погруддя С. Бандери виконав скульптор Василь Вільщук. Кошти на нього виділили селяни, депутат Верховної Ради Зіновій Шкутяк (перерахував 12,5 тис. грн), міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, депутати міськради. Погруддя лідерові ОУН установили біля сільської церкви. За задумом ініціаторів встановлення пам’ятника, дорогою до школи діти, проходячи повз Храм Божий, завжди «бачитимуть історичне обличчя борця, який зробив усе для створення нашої незалежної держави й віддав життя за цю ідею», повідомляє міський сайт.
С. Бандера очолював Революційний Провід ОУН. Його опонентів об’єднав Андрій Мельник. Пізніше С. Бандера став лідером (Головою проводу всієї ОУН), був убитий агентом МДБ СРСР Б. Сташинським 1959 року в Мюнхені. ОУН та її армія — УПА — боролася за незалежну Україну, називаючи противниками як німецьку, так і Червону армію. Підпілля ОУН-УПА діяло в Україні до середини 1950-х років. Монументи С. Бандері є в с. Дублянах на Львівщині, у м. Дрогобичі. Планується встановити пам’ятники у Львові та Тернополі.
