Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Мінімальна гра й мінімальний результат

«Сараєво» — «Динамо» — 0:1
17 серпня, 2007 - 00:00
«ДИНАМО» В АТАЦІ / ФОТО РЕЙТЕР ФОТО РЕЙТЕР ФОТО РЕЙТЕР

Коли жереб вибрав суперником чемпіонів України у попередньому раунді Ліги чемпіонів боснійський клуб «Сараєво», багато хто одразу ж записав перемогу на рахунок української команди. Бо за своїми досягненнями і рівнем гравців боснійський чемпіон відповідає рівню середнячків чемпіонату України. Недарма ж один із гравців «Сараєва» на прізвище Шараба пограв колись у нас за команду міста Луцька. Стан центрального стадіону міста столиці Боснії і вся інша футбольна структура свідчили, що на футбол тут витрачають в десятки разів менше, ніж в Києві. У команді «Сараєво» — лише місцеві гравці й жодних бразильців.

Місцева преса після приїзду «Динамо» вмістила великі фото новачків київської команди африканців Діакате та Бангура, вартість контракту кожного з яких більша за вартість усього клубу «Сараєво». Прості ж місцеві уболівальники досі пам'ятають прізвища гравців «Динамо» минулих років, легко вимовляючи імена Блохіна, Бєланова, Заварова та інших. Перед грою у коридорі під трибунами (залу для прес-конференцій на колишньому олімпійському стадіоні Сараєва не знайшлося) тренер динамівців Дем'яненко пообіцяв перемогти суперників за рахунок швидкої гри.

Перемогти киянам удалося. Але все було не так просто. З самого початку господарі поля нав’язали жорстку гру і дуже добре, що арбітр відмінив через положення поза грою м’яч у ворота «Динамо», забитий на перших хвилинах. Після того, як у контратаці Шацьких забив м’яч і рахунок став 1:0 на користь українського чемпіона, здавалось, що більш висококласна команда гостей просто розтрощить розгублених господарів поля, кожен із яких об’єктивно поступався у майстерності своєму київському супротивнику.

Але чомусь гра «Динамо» з кожною хвилиною ставала все менш упевненою. Гостроти біля воріт «Сараєва» ставало щораз менше, а помилок динамівців — щораз більше. Особливо засмутив згадуваний вище новачок Діакате. Африканський захисник зробив стільки помилок, що якби це саме вчинив динамівський дублер, того б назавжди відправили до третього складу без права повернення. Діакате ж, за якого заплачені мільйони, грати, треба думати, буде. Так само як нападник Бангура, який теж ніяк себе не показав. Так само як півзахисник Майкл, якого привезли цього літа із Бразилії. Якщо ж додати, що дуже невпевнено виглядав куплений торік бразилець Корреа, а ще два бразильця Діого та Родріго взагалі не потрапили до складу команди на гру, стає дуже тривожно. Слабко поки грають Ребров, Гусєв та Несмачний. І якщо Реброву у його тридцять три, можливо, вже важко, то що стало із молодими ще Гусєвим та Несмачним? Чому так невпевнено грають колишні гравці збірної Сербії Гавранчич та Нінкович?

Добре, що хоча б Шовковський у Сараєві практично не помилявся. Інакше ми тепер не вираховували можливі варіанти у Лізі чемпіонів, вважаючи перемогу в гостях практичною гарантією попадання «Динамо» до основного турніру головного клубного змагання Європи, а думали б, як відігрувати програне у Сараєві у наступному матчі 29 серпня у Києві.

Поразка із рахунком 0:1 не засмутила уболівальників боснійського чемпіона. Публіка дякувала своїй команді, яка зіграла проти «Динамо» набагато краще, ніж від неї очікували. Чи варто дякувати «Динамо» за виграш у заздалегідь слабшого опонента? Чи очікувати від оновленої команди справжньої гри, а не того, що вона показує в останній місяць?

Вже найближчим часом ми дізнаємося, чи був мінімальний результат у Сараєві наслідком стратегії тренерів «Динамо», чи все набагато серйозніше і до боротьби із провідними клубами Європи наш чемпіон знову, вже вкотре, не готовий?

Микола НЕСЕНЮК, Сараєво
Газета: