Для дитини мама — це центр всесвіту, і дитині абсолютно байдуже: хто вона за професією і як виглядає. Інша річ — її характер. Ця найближча малюку людина може як дарувати тепло й радість, так і, люблячи, складати розкидисті букети неврозів і комплексів. Усе залежить від прийнятої мамою моделі відносин із навколишніми. За найяскравішими рисами поведінки всіх матерів можна розділити на кілька типів, у кожному з яких є свої переваги й недоліки, пише medportal.ru.
ДОМАШНЯ МАМА
Для неї цінна кожна цеглинка домівки, а життя без дітей не має сенсу. Природне прагнення домашньої мами — народити кілька нащадків і присвятити їм всю себе, але без зайвої гіперопіки щодо кожної дитини.
Для дитини — це ідеальний варіант, тому що їхня мама завжди поруч. Вона не тікатиме рано вранці, залишивши їжу в холодильнику, і не повертатиметься з роботи без сил. Проте й іншим членам сім’ї домашня мама забезпечує затишок і комфорт, створюючи відчуття надійності й захищеності.
Плюси: дитина не відчуває себе самотньою. У неї формується почуття довіри до світу й людей, поняття дому й сім’ї отримують позитивне забарвлення.
Мінуси: останнім часом у суспільстві жінку-домогосподарку часто сприймають як невдаху, у зв’язку з цим дитина може почати соромитися непрацюючої мами. Якщо ж мати зайнята тільки дітьми й кухнею, також може відчуватися дефіцит інтелектуального спілкування.
КВОЧКА
Курка-квочка довго сидить на яйцях, іноді навіть відмовляючись від їжі й води, а потім ні на крок не відходить від своїх курчат. Ось тільки курчата підростають і віддаляються від квочки, а матері цього типу прагнуть опікати свого «малюка» все його життя. Частіше за все в дитинстві вони самі недоотримали любові й вирішили своїй кровинці віддати все-все. Щоправда, стару істину про те, що «багато доброго також погано» ніхто не відміняв — надопікуюча мама всією своєю поведінкою вселяє чадам, що ті нічого не можуть зробити самі, формуючи масу комплексів.
Плюси: звичайно, мати цього типу дає дитині не тільки негативні посилання. Для грудного немовляти мати-квочка взагалі ідеальна, так і підростаюча дитина квочки упевнена, що її люблять, проте, якщо згодом не вдається відірватися від материнської спідниці, ця сама любов починає обтяжувати.
Мінуси: дитину позбавляють шансу стати дорослою i самостійною людиною. Мати, з хороших мотивів (у садку дітям погано, у дворі можна підхопити інфекцію тощо), захищає його від контактів з однолітками, у результаті діти квочки не вміють встановлювати контакти й спілкуватися з іншими людьми, приймати рішення, піклуватися про себе. Про особисте життя їм також часто доводиться лише мріяти — мама не вважає негожим сунути ніс навіть у постіль дітей, що давно виросли. У гіршому випадку наслідком «святої материнської любові» квочки є дивні організми типу люблячого сорокарічного сина, який ні кроку не може зробити без матусі, або старої діви без ознак особистого життя.
КОНТРОЛЕР
Таку матір ще можна назвати диктатором або наглядачем, адже з найдобрішими намірами вона перетворює будинок у в’язницю для маленької людини. Візитна картка контролера — слова: «Ти зробиш так, як сказала я», і установка на те, що дитина не має права на особисте життя і його слово не значить нічого. При цьому мати- контролер прагне знати про дитину все з міркувань «хоч би нічого не сталося», збирає інформацію i годинами влаштовує перехресні допити приятелям своєї дитяти й навіть їхнім батькам. Природно, інші діти стараються триматися від неприємної тітки подалі, що автоматично переноситься й на дитину. Коріння такої поведінки може бути різне: власне важке дитинство, приховання невпевненості в своїй силах, прагнення реалізувати власні пригнічені бажання, звичка командувати на роботі й багато іншого. При цьому природний напрям життя дитини підміняється сліпим підкоренням батьківським примхам.
Плюси: якщо ви не прагнете виховати укладача легенд для розвідників (при матері-диктаторі доводиться вчитися брехати так, щоб комар носа не підточив), то ніяких плюсів у такому суворому придушенні особистості немає.
Мінуси: часто діти батьків-контролерів виростають слабкими людьми, які обирають шлях найменшого опору, або ведуть подвійне життя. У цьому випадку у власній сім’ї їх чекає розчарування й прагнення до вибору партнера, який кривдитиме й каратиме їх, оскільки так робили батьки. Другий варіант розвитку ситуації — протест, коли дитина, яка підросла, заперечує авторитет батьків, відмовляється мати з ними справу й прагне зробити все, що їй забороняли. Звідси погані компанії, наркотики, безладний секс і спроба вибрати найнестандартнішу й шокуючу модель поведінки.
КРИТИК
Хоч би що робила дитина, вона не бачить щирої похвали й захоплення. Мама-критик або не знає іншої поведінки (якщо її саму в дитинстві лаяли), або самоутверджується за рахунок дитини. Ще в дитинстві чадо дізнається, що руки в нього виросли з м’якого місця, характер жахливий, оцінки нікуди не годяться, а достоїнств узагалі немає. Підсумком стає або перфекціонізм (прагнення робити все ідеально), або патологічна боязнь критики.
Плюси: діти критиків частіше за все не втрачають надії на батьківську похвалу й прагнуть робити все якнайкраще, досягти видатних успіхів всупереч негативним прогнозам рідні. Тому в чомусь критиканство допомагає дитині досягнути великих висот.
Мінуси: недолюблена й недохвалена дитина ризикує вирости злою й безжалiсною людиною, що не вірить у любов і теплоту. При цьому практично будь-який успіх звиклої до надкритики людини отруєний страхом неспроможності.
ЗОЗУЛЯ
Ця мама своя й чужа одночасно: до життя дитини інтерес у неї епізодичний. Мама-зозуля або не любить її, або дуже зайнята — собою, роботою, будь-чим. Дитину ж виховує хто завгодно: бабуся, няня або телевізор із вулицею. Зозулині діти частіше за все одягнуті, взуті й ситі, їм не вистачає лише головного — тепла й ласки, замість уваги, мати цього типу обдаровує дорогими іграшками у свята. При цьому зозуля частіше за все не погана — вона просто не налаштована на материнство. Але дитина цього не розуміє й дивується, чому сьогодні мама привітна, а завтра не помічає його, і відчайдушно заздрить одноліткам, у яких звичайні мами.
Плюси: обділена увагою дитина, зазвичай, цілком самостійна й легко дорослішає, а якщо мама успішна, то нею пишаються й прагнуть досягнути успіху, щоб бути «гідним».
Мінуси: діти зозуль відчувають себе самотніми й нікому не потрібними. Крім того, дитині складно любити себе й вона часто робить висновок, що причина холодності матері саме в ній, прагнучи до саморуйнування. Такі діти в групі ризику з суїцидів і наркоманії, їм складно будувати довірливi відносини.
ДРУГ
Такі мами навіть немовля сприймають як особистість, вірно розставляючи пріоритети між своїми бажаннями й можливостями дитини на користь останнього, терпляче пояснюють чому щось можна, а інше не можна, і щиро захоплюються досягненнями дитини. Причому ніякої вседозволеності щодо дитини не спостерігається. Син або дочка такої матері отримає не тільки тепло, але й уміння цінити інших людей і будувати партнерські стосунки на принципах довіри й поваги.
Плюси: малюк, якого з дитинства навчили цінити себе, але не задирати ніс, частіше за все виростає в людину, націлену на конструктивне рішення всіх життєвих завдань, яка не опускає руки після зробленої помилки, і терплячу до чужих успіхів. У таких дітей позитивне сприйняття сім’ї, саме вони частіше за все стають такими ж відповідальними й люблячими батьками, як і їхні власні.
Мінуси: дітей, вихованих в атмосфері любові й поваги, реальний світ іноді шокує. Їм часто буває складно змиритися з тим, що в житті є місце брехні й зраді, жорстокості й несправедливості.
Звичайно, у житті зустрічаються різні поєднання описаних варіантів і різний ступінь їхнього прояву. Щоправда, аж ніяк не факт, що навіть у мами з яскраво визначеною роллю виросте дитина з певним набором рис. Важливий і вплив інших членів сім’ї — так при мамі-критику нестачу любові дитина може добирати в бабусь і дідусів, а тверезомислячий тато цілком здатний осадити маму-квочку, не даючи їй прожити життя за кохане чадо. Але хоч якою чудовою є численна рідня, без мами дитині не обійтися й навіть вимогливого критика-диктатора не замінить найласкавіша чужа тітка.
Щоправда, добре було б, якби ще у світлі демографічної агітації виник інститут психологічного патронату молодих сімей, щоб фахівці за необхідності могли допомогти батькам обрати адекватну модель стосунків із дитиною й подолати власні проблеми, не перекладаючи їхній вантаж на тендітні дитячі плечики.
