Як розповідає представник меджлісу в Узбекистані Алі Хамзін, ще 2003 року до нього в Узбекистан електронною поштою звернувся нині покійний кримський письменник Юнус Кандимов. Він, посилаючись на Ешре Шем’ї-заде, який в одній зі своїх книг згадував про автора середньовічного Криму Ебубекира Мухаммеда, що написав філософський трактат «Каландарнама», просив з’ясувати його місцезнаходження і за можливості зняти з нього копію. Так Алі Хамзін зайнявся пошуками. Як з’ясував тепер для «Дня» директор Республіканської кримськотатарської бібліотеки імені Гаспрінського Айдер Еміров, у своїй книзі «Життя й творчість» Шем’ї-заде писав (переклад із кримськотатарської): «Якщо навіть усна народна творчість, що передавалася з покоління в покоління, із вуст у вуста, вже в давнину досягла своєї досконалості, то писемна література нашого народу, який стояв у ті віки біля джерел зародження феодальних відносин, починає розвиватися з проникненням мусульманської культури, що вважалась передовою в той період, і в зв’язку з прийняттям арабського алфавіту. Яскравими зразками такої писемної літератури можна назвати складені в XIII столітті арабсько-кипчакські та кипчаксько-арабські словники, твір «Юсуф і Зулейха», написаний в XIII столітті поетом Махмудом Касимом, і філософську працю «Календарнаме», написану в XIV столітті вченим філософом Ебу-Бекіром…» Як бачимо. Шем’ї-заде вважав цей трактат видатним і передовим твором свого часу…
— Трактат допоміг мені знайти наш співвітчизник у Ташкенті вчений сходознавець Енвер Хуршут, — говорить Алі Хамзін. — Виявилося, що ця, невідома раніше широкому колу вчених і сходознавців, книга знаходиться в Інституті сходознавства АН Республіки Узбекистан під інвентарним номером 11668. Виявилося також, що під назвою «Каландарнама» інформація про неї міститься в 9 томі «Зібрання східних рукописів Інституту сходознавства Академії наук УзССР». Там — на сторінці 474 — вказується її автор — Абу Бакр Каландар. У записі зазначено, що ця книга написана в Криму, «Рукопис переписаний прекрасним насхом (один з кримських варіантів арабської каліграфії. — Авт. ), на щільному папері з водяним знаком (груша з двома листочками); заголовки виділені кіновар’ю».
Дирекція Інституту сходознавства надала можливість Алі Хамзіну побачити цей історичний документ. «Цей рукопис, що добре зберігся, являє собою масивну книгу в шкіряній обкладинці розміром близько 35x25x12 сантиметрів з 400 аркушів, або 800 сторінок, — розказує Алі Хамзін. — Є окрема овальна печатка, закріплена на титульній обкладинці книги довжиною близько 10-12 сантиметрів. Вік цієї книги від моменту початку написання дорівнює близько 685 років…»
— Тоді ж, у 2003 році, мені не вдалося зняти копію з цієї книги, — розказує Алі Хамзін. — Інформація про знахідку була передана народному депутату Мустафі Джемільову. Він написав листа в Інститут сходознавства Узбекистану з проханням дозволити зняти копію з унікальної знахідки. Між меджлісом кримських татар і дирекцією Інституту сходознавства Узбекистану був укладений договір про наукову співпрацю, який передбачає перевидання книги. Цей договір надає меджлісу можливість знайти видавця і видати факсиміле рукопису «Каландарнама». У наше розпорядження була надана електронна копія 167 аркушів (334 сторінок) із різних частин рукопису, щоб видавець мав уявлення про стан «Каландарнами».
Тим часом про неї стало відомо багатьом вченим-сходознавцям і вони почали досліджувати історію книги. Виявилося, що «Каландарнама» була викуплена у приватної особи в 1966 році співробітником Інституту сходознавства Узбекистану Кувоміддіном Муніровим, який разом зі своїм колегою А. Джуванмардієвим в 11 числі журналу «Суспільні науки в Узбекистані» за 1966 рік опублікував статтю про неї «Безцінне поповнення» узбецькою мовою.
У статті автори розказують, що рукопис «Каландарнама» придбаний у Намангані. Узбецькі вчені вважали, що в інших бібліотеках збереглися інші списки цього твору, але, як показали перевірки, жодних відомостей про щось схоже в інших бібліотеках немає. На першому аркуші цього твору рукою переписувача написана назва книги, а далі розповідь про те, як вона була створена: «Настав час благословенної години і з’явилася ця «Каландарнама… Цей виклад подібно селю ринув із серця». Сам автор книги, який називає себе Абу Бакр Каландар, говорить про себе, що він, «промчавши між значеннями, написав цю книгу». Він повідомляє, що приступив до написання книги в 720 році (тобто 1320— 1321 рр. за сучасним літочисленням). Твір складається з п’яти томів, із яких чотири написані в епоху султана Акбуки, а п’ятий — султана Махмуда Джалаладдіна Джанібека. Автор писав свій твір понад 20 років. У книзі вказаний і її переписувач — Шейх Баязід Ушшаки Самрані. На початку і в кінці прикладена печатка, вочевидь, першого власника книги. На печатці його ім’я вказується як Саїд Ахмад Мірза Саліха.
Як вважають кримські вчені, наукова цінність цього твору, насамперед, полягає в його унікальності. По-друге, в тому, що його переписано в самому XIV столітті, тобто в період його створення. Це особливо цінно тим, що до цього часу вченим майже не відомі наукові твори, створені в період Золотої Орди, і тому «Каландарнама» має велике значення для вивчення історії та культури ханства Золотої Орди, в тому числі Криму в XIV столітті.
У цілому «Каландарнама» — це філософський трактат, написаний Абу Бакром Мухаммадом у вигляді вченої суперечки з книгою Джалаладдіна Румі «Маснаві» і присвячений проблемам моралі, науки, політики, управління, релігії. У ньому йдеться про любов, закоханість, музику, розум, справедливість, чесність, вихованість і багато інших проблем, які підтверджуються різного змісту віршами, розповідями, прикладами, алегоріями, вказівками, повчаннями, порадами, метафорами, мудрими висловами. Причому Абу Бакр Мухаммад Каландар висловлює високу оцінку думкам і міркуванням свого опонента. «Маснаві» Джалладдіна Румі він називає книгою, «вся мудрість якої випромінює цукор», на його думку це — «океан наук, прихована в ній мудрість подібна хвилі, що вивергає перлини. О брате, якщо правильно прочитаєш його бейти, то вони очистять душу і серце…» Крім того, в «Каландарнамі» міститься багато історичних відомостей: про султана Мухаммада Узбекхана (1332— 1340), султана Махмуда Джаладдіна Джанібекхана, Амір Кутлуг Тімура (1224—1234), та інших ханів. У книзі є відомості про видатних особистостей, таких як шейх Джунаїд Багдаді (помер у 910 р.), шейх Хасан Басрі (614—728), султан Баязід Бастомі (776—848), шейх Шиблі (861—945), Фарідуддін Аттор (1121—1229) Мавлані Румі (1202—1273) та інших.
