Гурт людей знервовано поглядає на годинники, перевіряє записи у блокнотиках, переконується у справності диктофонів і кидає погляди на дорогу. Туди ж дивиться й П. І. Чайковський, зображений поряд на меморіальній стелі при в’їзді до міста Кам’янка, що у Черкаській області. З’являється кілька автомобілів, номери яких вказують на те, що приїхали саме ті, на кого чекають. За якусь мить заступник голови Черкаської облдержадміністації Василь Корнієнко радо обіймає прибулих: Надзвичайного та Повноважного Посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна та посла Республіки Казахстан в Україні Амангельди Жумабаєва. Ще секунду дівчата у вишиванках пригощають гостей хлібом-сіллю, і ті знову сідають до автомобілів. Так розпочався візит закордонних дипломатів до невеликого на мапі, але значного в історії не лише нашої держави містечка Кам’янка, нерозривно пов’язаного з розвитком декабристського руху та життям О. С. Пушкіна та П. І. Чайковського.
Скидалося на те, що посли просто вирішили відволіктися від високопосадових справ та інтелектуально відпочити на екскурсії у місті, яке вже саме по собі можна вважати довершеною пам’яткою культури. Але про те, що візит офіційний, не давав забути натовп журналістів та представників місцевої влади, які ні на мить не покидали делегацію. Отже першим екскурсійним пунктом призначення став Кам’янський районний історичний музей, розташований у колишньому домі сестри П. І. Чайковського, де композитор жив під час свого перебування у цьому місті. Естафету прийому гостей перейняв парк декабристів, стежками якого свого часу прогулювалися О. С. Пушкін, П. І. Чайковський та їхні видатні сучасники. Наші ж «видатні сучасники» вшанували їхню пам’ять покладанням квітів до постаменту О. С. Пушкіну. Про Чайковського вони не забули, але в парку і пам’ятника йому немає (квіти згодом були покладені до монумента композиторові біля літературно-меморіального музею). Виявляється, композитор просто більше полюбляв відпочивати та працювати у затишному гроті, який рятував митця від літньої спеки. До речі, цей грот є найстарішою спорудою в місті, яка зберегла до наших днів дух XVIII століття. Відчути його і виявили бажання дипломати, незважаючи на певні вагання екскурсовода. Справа в тому, що пам’ятка не відреставрована, тож перебуває не у найкращому стані. Співробітники музею побоювалися, що замість атмосфери тієї епохи гості відчують лише аромат свіжої фарби, адже, як-не-як, до візиту делегації вони готувалися і навіть килими постелили.
Проте килимами, звичайно, сховати вдалося не все. Побачивши стан споруди, Віктор Черномирдін пообіцяв посприяти реставраційним роботам у історичній будівлі. «Якщо буде проект, буде на що вести реставрацію», — запевнив він присутніх.
Слід зазначити, що це не єдиний історико-культурний проект у Кам’янці, який курується Посольством Російської Федерації. Як запевнили журналістів співробітники музею, існує окрема програма посольства, у рамках якої вже три роки поспіль відбувається Всеукраїнський фестиваль поезії «Пушкинское кольцо». Хоча категорію «всеукраїнський» він вже переріс — цього року (12 липня) у ньому брали участь представники з Росії. Крім того, п’ять років тому було започатковано музичний фестиваль пам’яті П. І. Чайковського. За все це і за те, «що допомагали рятувати рояль Чайковського», екскурсовод висловила вдячність представникам посольства.
Після цього делегація якраз і отримала нагоду не лише побачити, але й почути інструмент, на якому грав видатний композитор, перебуваючи в гостях у своєї сестри. Гра рояля і досі лунає у Літературно-меморіальному музеї О. С. Пушкіна та П. І. Чайковського, візитом до якого і завершувалась програма перебування дипломатів у місті. Після двогодинної екскурсії у них з’явилася можливість відпочити на м’яких стільцях, слухаючи виконання творів Чайковського та власних композицій піаністки (до речі, на тексти Пушкіна, написані ним під час його перебування у Кам’янці).
Однак ліричні мелодії були перервані згадкою про те, що у представників посольств графік досить-таки напружений, а візит до Кам’янки не є лише відпочинком. Саме тому вони (а точніше — конкретно Віктор Черномирдін) висловили свої очікування та описали перспективи, які відкрилися під час цього візиту, у розмові з представниками мас-медіа. Про політичні перипетії в Україні Віктор Степанович намагався говорити якнайменше, вважаючи це нашою внутрішньодержавною справою. Відповідаючи на запитання «Дня» про мету поїздки в Кам’янку та про співпрацю України й Росії у сфері культури, російський посол сказав наступне:
«Я вперше за роки роботи в Україні в цьому містечку. Без хвилювань неможливо відвідувати ці місця — місця, пов’язані з нашою історією, з цими великими синами нашої Батьківщини... О.С.Пушкін, наприклад, не належить лише нам — я маю на увазі Росію й Україну, він належить всьому світові. Це ж стосується і П. І. Чайковського...
Раніше не було можливості реставрувати ці місця, а зараз життя налагоджується. Необхідно все зробити, щоб їх відновити. Рояль, на якому грав Чайковський, — це шедевр, який необхідно помістити під скло. Наше завдання — навчитися не боятися вкладати сюди, щоб зберегти і примножити все те, що ми зараз маємо... А для того, щоб отримати результат і люди відчули покращання життя, необхідна стабільність.
Україна — багата, компактна, гарна країна з добрими, хорошими, працелюбними людьми. Вони заслуговують на кращу долю, і це зобов’язана знати влада...
Звичайно, якщо є можливість, ми відвідуємо подібні місця. Але завдання — не лише відвідувати історичні пам’ятки, а й працювати, щось робити для наших міждержавних відносин. Міждержавні відносини Росії та України розвиваються. Є деякі проблеми, вони були і завжди будуть, але це — суть такої роботи. Культурні контакти між нашими країнами відбуваються постійно. Зараз готується засідання міждержавної комісії, яку очолять наші президенти — Віктор Ющенко і Володимир Путін. Це відбудеться в Сочі, швидше за все — в серпні. Життя іде. Наша робота оцінюється і в економічному плані, у російсько-українському товарообіг — 30 млрд. доларів (порівняйте: 5 млрд. доларів німецько-українського товарообігу та близько 2,5 млрд. доларів американсько-українського). А це означає — і робочі місця, і вирішення соціальних проблем. Міждержавні відносини Росії та України вибудовуються, розбудовуються і відбудовуються. Так буде і надалі. Закінчаться політичні пристрасті — ще краще буде!..»
